| Опис: |
Przegląd Historyczny_1934-35_Tom 32_Z. 2
Ця праця є спогадом та аналізом наукової діяльності Михайла Грушевського після його смерті 25 листопада 1934 року.
Основні аспекти статті:
Життя Михайла Грушевського:
Михайло Грушевський походив з родини, відомої на Київщині з XVIII століття. Його батько, Сергій, був педагогом, а Михайло народився в Холмі у 1866 році.
Дитинство Грушевського пройшло на Кавказі, що, за словами автора, посилило його любов до України.
Він навчався у Київському університеті на історико-філологічному факультеті (1886–1890) під керівництвом Володимира Антоновича.
У 28 років, у 1894 році, Грушевський став звичайним професором Львівського університету, очоливши кафедру всесвітньої історії зі спеціальним акцентом на історії Східної Європи. Він зберіг російське громадянство, щоб мати можливість впливати на російську Україну.
Його діяльність у Росії після революції 1905 року призвела до його дедалі більшого зосередження на українських справах.
Під час Першої світової війни він зазнав переслідувань з боку австрійського та російського урядів, був заарештований та засланий.
Після Лютневої революції 1917 року він повернувся до Києва і став першим президентом Української Центральної Ради.
У 1924 році він повернувся до Києва з еміграції, ставши членом Української Академії Наук, зобов'язавшись припинити політичну діяльність. Однак, більшовицький уряд згодом інтернував його у 1930 році, позбавивши можливості займатися науковою роботою.
Монументальна праця "Історія України-Руси":
Грушевський розпочав роботу над "Історією України-Руси" у 1897 році, і до 1931 року вийшла друга частина дев'ятого тому, яка охоплює події до смерті Богдана Хмельницького (1657 рік).
Це перша наукова праця, що надає повний і цілісний образ історичного минулого українського народу, охоплюючи всі території, заселені українцями, включно із Закарпатською Руссю.
"Історія України-Руси" не є виключно політичною історією чи історією династій, а гармонійно зображує як політичні події, адміністративно-судовий устрій, так і національні та церковні відносини, розвиток суспільних верств, культуру, господарство, літературу, мистецтво та науку, стаючи повною синтезою життя українського народу.
Головна ідея : Органічний зв'язок історії давньої Київської Русі з історією Галицько-Волинського князівства, а звідти – з історією українських земель під владою Литви та Польщі, при цьому чітко відокремлюючи її від історії Суздальщини та Великого Московського князівства. Грушевський науково обґрунтував цю концепцію, довівши, що Суздальщина та Московщина формувалися під впливом монголо-татарського Сходу і мали інші традиції.
Підхід до спірних питань: Грушевський виявив багато нових фактів і запропонував оригінальні підходи до дискусійних питань, таких як походження Русі та Київської держави. Він відкидав гіпотези про іноземне походження творців Київської держави, стверджуючи, що її засновниками були місцеві мешканці — поляни.
Походження козацтва : Особливу увагу присвятив генезі та початковому розвитку козацтва, стверджуючи, що козацтво було продуктом місцевого українського елементу і сформувалося як соціально-правовий організм у XVI столітті.
Критицизм та об'єктивність : Праця Грушевського відзначається суворим критицизмом до джерел, він не покладається на авторитети, а ретельно аналізує і порівнює факти, відрізняючи правду від тенденційних відомостей чи чуток. Його "Історія" абсолютно вільна від будь-яких політично-партійних чи класових тенденцій, а також від націоналістичного шовінізму. Грушевський був суворим суддею історії свого народу, залишаючись вірним об'єктивності. |
