Вогнем і мечем (вид. 2014)

Про кінофільм „Ogniem i mieczem.“

Стара російська казочка про братні народи і братовбивчу (громадянську) війну. Тільки тепер "старшим" і "несправедливо" ображеним "братом" виступає польський шляхтич. Художній рівень високий, хоча деякі інтриги стандартно-тривіяльні. Гідність українського шляхтича мало чим перевершує гідність останнього польського слуги. Патріотизм та відданість цього останнього польського слуги, чи, скажімо, пияка-шляхтича не можна зрівняти ні з якими благородними рисами українськог козака, полковника, отамана, чи навіть гетьмана. Правда, князь Ярема віддає на мученицьку смерть українських послів. Зате запорожці кидають на списи власних отаманів. Запорожці – худоба, пияки і бидло. Єдиним позитивним українським персонажем є сенатор польського сейму Кисіль. Хмельницький взагалі ніхто – підножка татарського хана. Всіма перемогами Хмельницький завдячує татарам, татари визначають також стратегію війни і миру. Синхронний переклад на українську мову заважає. Я проти синхронного перекладу фільмів про взаємні стосунки українців з поляками чи росіянами. Державність української мови тут ні до чого – оглядаєте росийські фільми – можете оглядати і польські. Тим більше, що місцями переклад потрійний – в ориґіналі українська мова коментується польською, а ми тут слухаємо зворотній переклад знову на українську. Фільм настільки про-польський, що польський уряд напевне фінансував-би повноякісний дубляж, коли вже схід України аж так тупий, що розуміє росийську мову, а не сприймає ні польської, ні навіть білоруської. Можливо, козаки і були розбишаками, але інші народи шанують власні міфи, наприклад, міф про японських самураїв. Тепер про "братів". Український етнос не має нічого спільного ні з Ляхами, ні з Кацапами, ні з Юдеями. Хоча і гостить іх в себе. Швидше можете пробувати шукати щось спільного з Іранцями, Сінґхами або Кельтами. Якщо вже не можете обійтися без "братів".