Олексій Ясь » Українські історики у світлі культурних епох і стилів мислення початку XIX - 80-х років XX ст.
|
[додати інший файл чи обкладинку цього твору]
[додати цей твір до вибраного]
|
Українські історики у світлі культурних епох і стилів мислення початку XIX - 80-х років XX ст.
Праця
|
|
|
| Написано: |
2014 року |
|
| Розділ: |
Наукова |
|
| Твір додано: |
25.03.2015 |
|
| Твір змінено: |
25.03.2015 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(1.3 МБ)
|
|
| Опис: |
Ясь О. В. Українські історики у світлі культурних епох і стилів мислення початку ХІХ – 80-х років ХХ ст.: Автореф. дис. … д. і. н.: 07.00.06 / НАН України. Ін-т історії України. – К., 2014. – 40 с.
У дисертації розглянуто тексти та дослідницькі практики знаних представників українського історіописання початку ХІХ – 80-х рр. ХХ ст. у світлі культурних епох і стилів мислення. Із перспективи пізньопросвітницької історіографії та раннього романтизму проаналізовано багатотомні історії Д. Бантиша-Каменського й М. Маркевича, зокрема їх сприйняття в культурному просторі імперії Романових. У руслі романтичної парадигми представлено численні та розмаїті тексти М. Максимовича, М. Костомарова, П. Куліша, визначено їх роль у професіоналізації українського історіописання. У контексті поширення «першого» позитивізму окреслено стильові сполучення й інструментальні вподобання у студіях В. Антоновича та М. Драгоманова. Проаналізовано дослідницькі стратегії «критичного» позитивізму, соціологізації, віталізму (філософії життя) в монументальному проекті «Історії України-Руси» М. Грушевського. Висвітлено неоромантичні візії української минувшини у працях В. Липинського та С. Томашівського. Показано змагання різних підходів у світлі «масової» історії в українській історіографії 1920-х рр., зокрема розглянуто концепцію «генетичної соціології» М. Грушевського, теорію «єдиного процесу» М. Слабченка, конструкцію «господарської автономії» України О. Оглоблина та спробу більшовицько-марксистської соціологізації історії М. Яворського. Подано огляд текстів Б. Крупницького й О. Оглоблина, а саме простежено відображення викликів повоєнної соціогуманітаристики та старих інтелектуальних порахунків українського історіописання в їхніх працях еміграційного періоду. Проаналізовано рецепцію концептуальних пропозицій західної соціогуманітаристики в переддень «антропологічного повороту» в текстах Б. Крупницького. Розглянуто студії Ф. Шевченка та О. Компан як представників реформістського (нонконформістського) напряму в українській радянській історіографії.
Ключові слова: культурна епоха, стиль мислення, українська історіографія, пізнє просвітництво, романтизм, позитивізм, неоромантизм, соціологізація історії, «антропологічний поворот». |
|
|
|
| |
|
Відгуки читачів:
|
| |
|
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
|
| |
|
|
| |
