Сергій Сіренко » Технологічні аспекти виготовлення човнів-довбанок на лівобережній Київщині та Чернігівщині (1920-і – 2010-і рр.)
|
[додати інший файл чи обкладинку цього твору]
[додати цей твір до вибраного]
|
Технологічні аспекти виготовлення човнів-довбанок на лівобережній Київщині та Чернігівщині (1920-і – 2010-і рр.)
Стаття
|
|
|
| Розділ: |
Наукова |
|
| Твір додано: |
08.04.2024 |
|
| Твір змінено: |
08.04.2024 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(1 МБ)
|
|
| Опис: |
Науковий вісник Національного музею історії України. Збірник наукових праць. Випуск 8. – Київ, 2022.
У статті на основі письмових, візуальних джерел та наукової літератури розглянуто технологію виготовлення човнів-довбанок на Лівобережній Київщині та Чернігівщині в 1920–2010-х рр.
З’ясовано, що в регіоні дослідження побутувала і використовується дотепер довбанка поліського типу, яка має загострену чи заокруглену носову частину і корму. Технологія виготовлення човна засвідчує існування в 1920–2010-х рр. плоскодонки-однодеревки з розпареними бортами. Її виробництво проходить такі етапи: «обкатка човна», бити «правду», «бортування», забивання «сторожів», «розкладка човна», «нашивка» (здійснюють не завжди), «смоління». У виробництві за дев’яносто років майже нічого не змінилося. Такі човни залишаються популярними серед рибалок і сьогодні.
Результати дослідження дозволили дійти висновків, що виявлені світлини із зображенням виготовлення довбанки в фондах Національного музею історії України та науковому архіві Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Рильського НАН України належали Кабінету антропології та етнології ім. Ф.Вовка. Також встановлено авторство світлин, час створення і навіть місце друкування. Усі фотографії були зроблені в селі Старосілля (Жукинська волость, Остерський повіт, Чернігівщина).
Уперше здійснено спробу розгляду експозиційної діяльності Музею народознавства Кабінету антропології та етнології ім. Ф.Вовка. Встановлено, що музей розташовувався в приміщенні ВУАН (бул. Шевченка, 14) на третьому поверсі. Він займав чотири зали, які називалися: «Народна техніка», «Громадське життя», «Порівняльне народознавство» та «Відділ стаціонарного дослідження села». Остання кімната була присвячена селу Старосілля, у якій стенд №3 висвітлював виробництво довбанки. Здійснено спробу відтворення інформації стенду №3, подавши тринадцять світлин із виробництва човна в с. Старосілля. Ці відомості необхідні для створення віртуальної експозиції або ж фізичного відновлення Музею народознавства. |
|
|
|
| |
|
Відгуки читачів:
|
| |
|
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
|
| |
|
|
| |
