Інна Шугальова » Трансформація традиційного церковного устрою південноукраїнських єпархій періоду Нової Січі
|
[додати інший файл чи обкладинку цього твору]
[додати цей твір до вибраного]
|
Трансформація традиційного церковного устрою південноукраїнських єпархій періоду Нової Січі
Стаття
|
|
|
| Написано: |
2016 року |
|
| Розділ: |
Історична |
|
| Твір додано: |
31.05.2018 |
|
| Твір змінено: |
31.05.2018 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(358 КБ)
|
|
| Опис: |
Часопис української історії / За ред. доктора історичних наук, професора А.П. Коцура. – Київ, 2016. – Спецвип. 34
В статті проаналізовано організаційний устрій православної церкви в Південноукраїнському
регіоні в період існування Нової Січі.
Мета дослідження: визначити зміст та характер трансформацій адміністративно-
територіального устрою, з’ясувати рівень взаємовпливів організаційних структур православної
церкви України та органів церковного управління Російської православної церкви
Виділено етапи україно-російської церковної взаємодії: 1) Друга половина XVII – початок
XVIII ст. (період існування в Росії патріаршества): на початковому етапі україно-російська
взаємодія найбільше спостерігалася на найвищому рівні: московський патріарх – київський митро-
полит. Даний період відзначається втратою Київським митрополитом його традиційного титулу
та прав. 2) XVIII – початок ХІХ ст. – доба, започаткована петровською модернізацією. Головною
її характеристикою було формування імперської структури російської православної церкви. На
даному етапі відбувалась інтеграція на всіх рівнях церковного управління: єпархіальному, деканаль-
ному, парафіяльному. Особливість цього етапу полягала в тому, що імперсько-синодальна влада за
зразок використовувала українську структуру церковного управління, разом з тим, їй надавався
суто імперський денаціоналізований характер.
Доведено, що упродовж XVIII – першої половини ХІХ ст. еволюція традиційного устрою
православної церкви України відбувалась у напрямку, співзвучному розвитку української
державності. Ліквідовувались засади соборноправ’я та виборності; зусиллями російської
імперсько-синодальної адміністрації в українських єпархіях впроваджувалась загальноросійська
система церковного управління. Її характерними прикметами стали уніфікація, централізація та
надмірна бюрократизація структури православної церкви.
Ключові слова: православна церква, синодальне управління, православне духовенство. |
|
|
|
| |
|
Відгуки читачів:
|
| |
|
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
|
| |
|
|
| |
