Валентина Шандра » Епідемії та боротьба з ними в Україні (кінець ХVIII – початок ХХ ст.)
|
[додати інший файл чи обкладинку цього твору]
[додати цей твір до вибраного]
|
Епідемії та боротьба з ними в Україні (кінець ХVIII – початок ХХ ст.)
Стаття
|
|
|
| Написано: |
2020 року |
|
| Розділ: |
Історична |
|
| Твір додано: |
20.12.2020 |
|
| Твір змінено: |
20.12.2020 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(322.9 КБ)
|
|
| Опис: |
Шандра В. Епідемії та боротьба з ними в Україні (кінець ХVIII – початок ХХ ст.) / В. Шандра, О. Карліна // Український історичний журнал. - 2020. - Число 5
Анотація. Мета статті полягає у висвітленні епідемічної ситуації в «українських ґуберніях» Росій-
ської імперії із кінця ХVIII до початку ХХ ст., розгляді заходів органів влади (включно з самовряд-
ними інституціями) щодо подолання пошестей, у тому числі практичного використання наукових
напрацювань і санітарно-гігієнічних знань для недопущення спалахів захворюваності. Методо-
логія дослідження ґрунтується на загальних принципах науковості та історизму з використанням
проблемно-хронологічного, порівняльно-історичного, просопографічного, статистичного методів.
Наукова новизна. На підставі аналізу історичних джерел і наукової літератури з’ясовано види,
часові межі й локалізацію епідемій, а також їх соціально-демографічні наслідки. Відзначено, що в
боротьбі з пошестями тривалий час держава віддавала перевагу карантинним методам і значно
менше уваги звертала на розвиток мікробіології та епідеміології. Досягнення медицини повільно
входили у протиепідемічну практику. Недотримання широким загалом санітарно-гігієнічних норм
ускладнювало боротьбу з недугами. Висновки. Інфекційні хвороби потрапляли в Україну пере-
важно зі східного напрямку. Їх поширенню сприяли зростання чисельності міських жителів, пере-
міщення військових континґентів, забруднення води побутовими і промисловими відходами, від-
сутність майже до кінця ХІХ ст. навичок соціальної й особистої гігієни. Окрім карантину, боротьба
з епідеміями включала створення заразних бараків, де хворих ізолювали та лікували, залучення
додаткового медичного персоналу, дезінфекцію територій і житла, розгортання санітарних постів,
забезпечення населення дезінфікуючими засобами. Гостро давалася взнаки проблема ефек-
тивної організації управління та контролю за діями карантинних і медичних служб у масштабах
як окремих територій, так і всієї держави. Державна політика в галузі медичного забезпечення
населення не стимулювала активність органів самоврядування. Проте незважаючи на урізання
повноважень і фінансових ресурсів, земства та міські управи загалом змогли організувати дієву
допомогу в подоланні пошестей. Їхні зусилля активно підтримувала інтеліґенція, пропаґуючи в
популярній літературі правила гігієни й санітарні норми.
Ключові слова: епідемія, протиепідемічні заходи, карантин, охорона здоров’я, органи місцевого
самоврядування. |
|
|
|
| |
|
Відгуки читачів:
|
| |
|
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
|
| |
|
|
| |
