| Опис: |
Українська козацька держава: витоки та шляхи історичного розвитку: Матеріали респ. іст. читань. – Вип. 1 / АН України. Ін-т історії України; Відп. ред. В.А.Смолій. – К., 1991. – 158 с.
### Анотація
Стаття Олени Русиної «Традиція державності на Київщині у ХІІІ-ХІV ст.» розглядає проблему спадкоємності давньоруської державності, зосереджуючись на Київщині, а не лише на Галицько-Волинському князівстві. Авторка доводить, що після монгольського нашестя на Київщині існували перехідні форми політичного устрою, що дозволили відновити князівське правління у першій половині XIV століття. Вона заперечує думку, що Київ повністю втратив політичне значення, стверджуючи, що він залишався важливим символом. У статті йдеться про «збезкняжіння» Київщини після навали, але згодом джерела згадують про князів, зокрема Федора Київського та Іоанна-Володимира Іоанновича. Русина висуває гіпотезу, що ці князі були представниками чернігівських Ольговичів, які княжили на сусідній Путивльщині. Вона аналізує адміністративні та економічні зв'язки між Києвом та Путивлем у XV столітті як підтвердження цієї теорії. Дослідження також відзначає піднесення інших міст, таких як Овруч та Житомир, у цей період.
***
### Основні ідеї твору
1. **Проблема континуїтету державності.** Стаття порушує питання спадкоємності давньоруської державності, наголошуючи на проблемі континуїтету, зокрема на прикладі Київщини.
2. **Не лише Галицько-Волинське князівство.** Авторка оспорює аксіоматичну думку, що єдиним спадкоємцем давньоруської державності було Галицько-Волинське князівство.
3. **Перехідні форми державного устрою.** Існують перехідні форми політичного устрою Київщини «татарської доби» (40-і рр. ХІІІ ст. – 50-і рр. ХІV ст.), які були основою для держави Володимира Ольгердовича.
4. **Збереження кордонів.** Кордони Київської землі за литовської доби практично збігалися з кордонами передмонгольського Київського князівства.
5. **Вплив на Переяславщину.** Переяславщина була тісно пов'язана з Київською землею, наближаючись за статусом до однієї з київських волостей.
6. **Київ як політичний центр.** До монгольського нашестя Київ був «столицею» всієї Русі, і навіть після втрати реального значення він залишався важливим компонентом політичної свідомості.
7. **Збезкняжіння Київщини.** Після Батиєвої навали Київ і Переяслав втратили князівську владу, що призвело до «збезкняжіння» цих земель.
8. **Відновлення князівського правління.** Князівське правління на Київщині було відновлене у першій половині ХІV століття.
9. **Згадки про князів.** У літописах згадується князь Федір Київський (1331, 1361-1362 рр.), а також Іоанн-Володимир Іоаннович Київський та Андрій Вруцький, імена яких є в новгород-сіверському синодику.
10. **Проблема походження князів.** Авторка виступає проти абстрактного формулювання «князі з місцевих феодалів», оскільки князівське походження було принципово важливим.
11. **Спростування версії про місцевих феодалів.** Процедура рекрутування князів з місцевого боярства була неможливою з позицій ментальності того часу.
12. **Ольговичі як претенденти.** Єдиним резервом, звідки могли бути висунуті претенденти на київський стіл, були Ольговичі, які князювали на сусідній Чернігівщині.
13. **Дані Новгород-Сіверського синодику.** Синодик згадує князя Іоанна Путивльського та його синів Іоанна-Володимира Іоанновича Київського та Андрія Вруцького.
14. **Зв'язок Путивля і Києва.** Путивльські князі, утвердившись у Києві, зберегли тісний зв'язок зі своєю «отчиною», про що свідчить адміністративна належність Путивля до Київської землі за литовської доби.
15. **Адміністративні зв'язки.** Путивльська данина йшла до київського «скарбу», а путивльські намісники призначалися з нобілітету Київської землі.
16. **Час вокняжіння путивльської династії.** Це могло відбутися на зламі ХІІІ-ХІV століть, про що свідчать записи в синодику та згадка про князя Федора в 1330-х рр.
17. **Офіційний статус князів.** Через стан джерел, визначити офіційний статус путивльських князів у Києві практично неможливо.
18. **Критика Грушевського.** Авторка критикує припущення М.С. Грушевського, який вважав князя Федора «татарським намісником», оскільки баскаки були присутні в оточенні багатьох князів.
19. **Піднесення Овруча.** Існування вруцького князя Андрія свідчить, що Овруч у XIV столітті став важливим адміністративним центром Київщини, можливо, через те, що південні райони Київської землі перебували під прямим контролем татар.
20. **Автономічний рух.** Політична еволюція Середнього Подніпров'я включала такі явища, як «автономічний рух» та взаємодія князівської влади з татарськими фіскально-адміністративними структурами. |
