Опис: |
Volyn Philological: Text and Context, 33-2022, 75-89, 2022
Метою пропонованої статті є розкриття історії ліричного циклу
«Нечестиве кохання» зі збірки А. Кримського «Пальмове гілля». Зокрема
визначальним став аналіз ідейно-змістових параметрів та метричних
особливостей поезій, що допоможе виявити їхню модерністську основу. До
сьогодні не зʼясовано всіх особливостей появи цього циклу, – починаючи від
місця і часу його створення до адресата поетових зізнань. Навіть сам автор
постійно заплутує читача, вказуючи або ж заперечуючи суб’єктивність свого
письма. Загалом А. Кримський прагне дистанціюватися від висловлених у
поетичних текстах емоцій та почуттів, ховаючись за псевдонімами,
містифікуючи ліричного героя через реальний прототип. Окрім того, в межах
«Нечестивого кохання» поєднано оригінальні й перекладні твори, що утруднює
пізнання оригінального авторського голосу. Від часу першої публікації
змінювався і кількісний склад циклу в передруках. Спочатку він мав 27 поезій,
а в остаточному варіанті містив уже 30 віршів.
Цикл «Нечестиве кохання» дозволяє з цілковитою певністю говорити про
Кримського як про поета модерного світогляду й стилю. Він заявляє абсолютно
не типового для тогочасної української літератури ліричного героя. Героя,
готового відкритися читачеві не лише в думках і переживаннях, а й у таємницях
свого несвідомого, які зазвичай приховуються, замовчуються або ж
маскуються. Окремої уваги заслуговує і система віршування А. Кримського, де
він теж виявляє себе оригінальним і вправним майстром. Навіть звертаючись до
східної тематики, автор використовує західну поетику. Він актуалізує силабо-
тонічну систему віршування, активно задіює різностоповик, звертається до
некласичних форм (трискладовик зі змінною анакрузою, перехідні метричні
форми, імітації народно-пісенних структур тощо). Така різнорідна метрична
структура циклу вповні відображає ідейно-тематичну специфіку текстів,
джерела якої в дисгармонії неспокійної поетової душі.
Ключові слова: поезія, цикл, версифікація, метр, дисгармонія,
модернізм. |