| Опис: |
Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Історія. – Ужгород: Видавництво УжНУ «Говерла», 2018. – Вип. 2 (39).
У даній статті розглядається проблема Верецького перевалу як торгового шляху у середньовіччі. Даний перевал слугував військовою дорогою для номадів. Серед географічних місцевостей, де могли перебувати номади виділяються Чоп-Барвінок-Невицьке-Нижні Ворота. Дослідник Роман Кіш вказує на проникнення каріотипів балканського цитотипу з Балкан і дакійській шлях міграції Allium scorodoprasum у східнокарпатський регіон та Центральну Європу. Понад тисячу років тому, у давні часи на «Закарпатті» клімат був несприятливим для постійного перебування номад: болгар (булгар), угорців та інших. З приводу назви сонця у булгарів та угорців, дослідник О.Сулейманов вважає, що символи сонця обиралися племінними гербами-оберегами сонцепоклонників. Назви знаків, що стали державними, поширюються на весь народ. Така одна зі схем утворення етнонімів, вельми продуктивна в епоху першоієрогліфічного письма. Гербовий знак і його назва тиражувались у найрізноманітніших мовних середовищах. Модель етноніма «сонячного орла» притаманна як булгарам, так і угорцям. Щодо самих Верецьок, в давнину – Олшо Верецке (тепер Нижні Ворота, Воловецького району, Закарпатської області), то вони як перевал, а потім як земля, помістя, село згадуються у хроніці Рогерія як Руський перевал, у королівських і державних грамотах 1263, 1309 р., 1430, 1465 р. Дослідник Т.Легоцький повідомляє, що Верецьки відомі з ХІІ ст. як маєток дворянської родини Без, а в ХІІІ ст. від Шімона – зятя Банкбана забраного на користь королеви Гертруді. Далі маєток належав (1263 р.) Магістру Аладару – королівському послу у Греції, де представляв інтереси Угорського королівства, а пізніше займав посаду двірцевого судді першої дружини угорського короля Карла І (Роберта) Анжу (1308–1342). У 1309 р. помістя Сентміклош (Чинадієво), Свалява (Zolna) та Верецке (Veraske) стали власністю сина Аладара – Якоба. З кінця ІХ ст., а може і пізніше у цьому регіоні була створена перша торгова факторія, а потім дерев’яно-земляне укріплення («міфічний замок Унг»). Даний регіон був багатий на сіль, видобуток якої був державною монополією в Угорському королівстві. Можемо, припустити, що і Верецький перевал, міг слугувати одночасно як військовим так і торгівельним шляхом, через який вивозили сіль в інші європейські королівства. А як торговий перевал він починає функціонувати за Анжуйської династії. Проте, дане питання вимагає подальшого вивчення. |
