| Опис: |
Опубліковано в рамках присвяченого Україні дискусійного форуму:
Slavic Review. - Vol. 22. - No. 2 (June 1963). - PP. 199-216.
Анотація та огляд основних думок статті "The Role of the Ukraine in Modern History" Івана Л. Рудницького:
Анотація
Стаття Івана Л. Рудницького "The Role of the Ukraine in Modern History", опублікована у "Slavic Review" у 1963 році, досліджує процес формування сучасної української нації та її роль у контексті східноєвропейської історії. Автор розглядає Україну як типову східноєвропейську націю, чия історія відзначається високим ступенем переривчастості, на відміну від країн Західної Європи. У статті аналізується національно-визвольний рух XIX — початку XX століття, його соціально-економічні передумови, вплив російської імперської політики та боротьба за національну ідентичність. Особлива увага приділяється відмінностям між українським національним рухом та аналогічними рухами в Західній Європі та Росії, а також ролі української інтелігенції у формуванні національної свідомості.
Огляд основних думок
Історична переривчастість України: Автор підкреслює, що історія України, на відміну від західноєвропейських країн, позначена частими втратами державності та національного суверенітету. Ця "неісторичність" (у термінології статті) не означає відсутність минулого, а вказує на розрив у історичній спадкоємності через втрату традиційного правлячого класу.
Типи націоналістичних рухів: Рудницький розрізняє два типи націоналістичних рухів у Східній Європі XIX століття: перший тип, де лідерство належало традиційній аристократії з метою відновлення старих державних кордонів, і другий, де лідерство формувалося заново, спрямоване на трансформацію етнічної спільноти в політично свідому націю. Україна віднесена до другого типу "неісторичних" націй, де сучасний національний рух не є прямим продовженням Козацької держави, хоча і використовує козацькі традиції як символи.
Еволюція українського націоналізму: Український національний рух, починаючи з 1840-х років і до революції 1917 року, постійно розвивався, незважаючи на переслідування з боку царської влади. Спочатку він був рухом меншості, мало зачепив селянські маси, але з часом набирав масового характеру, особливо після 1905 року, кульмінацією чого стала національна революція 1917 року.
Соціально-економічні аспекти: Стаття підкреслює важливість соціально-економічних чинників у формуванні сучасної української нації. Скасування кріпацтва в 1861 році та розвиток промисловості наприкінці століття мали значний вплив. Україна мала свої соціально-економічні особливості, включаючи більш індивідуалістично налаштоване селянство та тісніші економічні зв'язки зі світовим ринком через чорноморські порти, ніж з Центральною Росією.
Роль інтелігенції та культурного відродження: Українська інтелігенція відігравала ключову роль у формуванні національної свідомості, відстоюючи ідею української етнічної індивідуальності та історичної спадкоємності. Політика царського уряду, спрямована на заперечення існування української національності та придушення української мови, лише підкреслювала важливість цієї боротьби. Тарас Шевченко представлений як центральна фігура XIX століття, що надихала народ.
Політична програма: від федералізму до сепаратизму: Основи української політичної програми були закладені Кирило-Мефодіївським товариством у 1846-47 роках, яка згодом розвивалася від ідеї федералістичної перебудови імперії до вимоги повної державної незалежності. Перехід до ідеї незалежності остаточно відбувся у 1917 році під впливом досвіду взаємодії з російською "революційною демократією".
Ідеологічне протиставлення з Росією: Українські мислителі протиставляли київську традицію свободи та індивідуалізму московській традиції авторитаризму. Вони розглядали Україну як частину європейської спільноти націй через її лібертаріанські погляди, тоді як Московщина-Росія ніколи не була справжнім її членом. |
