Володимир Лагодич » «Одне говорять, а інше думають»: участь посольських місій у ході аваро-ромейської війни 568–570 рр.
[додати інший файл чи обкладинку цього твору]
[додати цей твір до вибраного]
|
«Одне говорять, а інше думають»: участь посольських місій у ході аваро-ромейської війни 568–570 рр.
Стаття
|
|
|
Розділ: |
Наукова |
|
Твір додано: |
04.03.2024 |
|
Твір змінено: |
04.03.2024 |
|
Завантажити: |
pdf
див.
(239.7 КБ)
|
|
Опис: |
Етнічна історія народів Європи: Збірник наукових праць. Випуск 68. – К., 2022.
Втягнення кочової орди аварів у 557/558 р. до політичної системи під очоленням Константинополя стало співзвучним із появою номадів у східній частині Європи. Сторони, уклавши договір, за яким кочовики виступали федератами Імперії, створили своєрідний баланс сил у регіоні Балкан та Причорномор’ї аж до смерті Юстиніана І у 565 р. Так, за умовами домовленості, аварський каган Баян І зобов’язувався обороняти Дунайський лімес Імперії при умові надання базилевсом грошових виплат та провіанту, і в перспективі – передачі на заселення кочовикам територій провінцій Мезія та Паннонія. Разом з тим, протягом короткого періоду дії договору, аварська знать здійснювала спроби сформувати самостійний політичний курс, на противагу дій римських імператорів. Останні при цьому мали на меті децентралізувати загрозу Імперії з боку варварів.
На практиці, це проявилось у самочинній, експансивній політиці аварів у сфері інтересів Римської імперії у Центрально-Східній Європі. До цього числа належать: грабіжницькі походи аварів на антів, федератів Ромеї, з початку 60-х років VI ст.; територіальних претензіях до Константинополя; вимог передачі продовольства та грошових виплат, а також дезінформування аварськими послами Юстиніана Великого. Із зайняттям престолу в Константинополі Юстином ІІ (565–578), Баян І продовжував спроби вийти з-під дипломатичної залежності Імперії. У підсумку, Юстин ІІ здійснив спробу розрубати «гордіїв вузол» у стосунках із кочовиками, що вилилось у короткочасне збройне протистояння.
Як і в сьогоденні, на час конфлікту супротивники неодноразово послуговувались дипломатичними переговорами, як засобом до здійснення тиску на свого ворога. Крім того, обидва табори заручались у ході війни підтримкою третіх сторін, які були негативно налаштовані до Імперії (франки, лангобарди) та новоутвореного Каганату (тюрки). |
|
|
|
|
Відгуки читачів:
|
|
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
|
|
|
|