Заметіль: Курилася доріженька

Найбільшу славу Роман Купчинський здобув як поет-пісняр – написав десятки пісень, які популярні й досі. «Що б він не робив, у його душі завжди народжувалася пісня», – згадували сучасники. «Його творчість – це гранітна плита, вмурована у величний пам’ятник січовому стрільцеві», – писав історик Осип Думін. Повість «Заметіль» (фактично – автобіографічна) так і залишилася єдиним прозовим твором поета й композитора.
Лаконічні художні штрихи першої частини твору «Курілася доріженька» передають неквапливе тогочасне життя, настрої українців та австрійського суспільства. Того року (1914) для провінційного Золочева та околиць головною справою, здавалося, буде те, як зібрати багатий урожай на полях. Однак: «При кінці червня грянула громом неожидана вістка: наслідника престолу вбито! Стряслася від тієї вістки ціла Австрія від Трієста до Підволочиська». У полоні чуток люди не знали, що й думати, найбільш освічені вираховували можливі коаліції держав у майбутньому світовому протистоянні.
Проголошення війни місцеві жителі зустріли захоплено: «Золочів уладив маніфестацію. Населення усяких статей, літ, національностей і переконань рушило зі співом австрійського гімну вулицями міста, щоб дати вислів своїй вірності для держави». Усі вважали: «Мови нема про те, щоби москалі ввійшли в границі Австрії. Австрія, Німеччина – дві потуги, два великі військові обози, дві непобідимі армії. Техніка, вишколення! Ні! Нема страху».
На хвилі патріотичного піднесення гімназист Петро Зварич вступає до УСС: «Молодий, повний запалу до справи і любові до рідного народу, їхав радо назустріч великим подіям…» Він та інші стрільці були впевнені: «Росія велика дерево, але підгниле, спорохнявіле, і перша-ліпша буря його переверне. Україну мусимо від москаля відбити. Досить їм московської неволі. Чекають там на нас, і ми підемо до них». Однак з кожним днем гуркіт канонади стає все ближчим та гучнішим. Золочівські стрільці відступають до Львова.
Тетяна Швидченко: «Як учасник подій Роман Купчинський документально фіксує хроніку Першої світової війни, що дозволяє почерпнути з тексту цікаву інформацію та глибше зрозуміти процеси, відчути дух тієї епохи. Населення Галичини сприйняло утворення українських формувань як шанс на своє власне, окреме від імперії, майбутнє. Характерний момент твору, коли відбувається купівля права на війну – один стрілець купує в іншого місце в сотні. Людина купує собі право вмерти за рідну землю. Найбільш актуальною постає ідея соборності українського народу. Коли головний герой ховається під мостом від росіян, що наступають, він чує українську мову: «На мосту українці і під мостом українці», – гірко підсумовує він. Ця тема ставить три крапки в історії одного народу, розділеного імперіями…»