Микола Козак » Озброєння військ Галицької та Волинської земель у ХІІ–ХІV ст. (торгівля, трофеї, власне виробництво)
[додати інший файл чи обкладинку цього твору] [додати цей твір до вибраного]

Озброєння військ Галицької та Волинської земель у ХІІ–ХІV ст. (торгівля, трофеї, власне виробництво)

Дисертація
Написано: 2023 року
Розділ: Історична
Твір додано: 07.03.2024
Твір змінено: 07.03.2024
Завантажити: pdf див. (7.3 МБ)
Опис: Козак М. І. Озброєння військ Галицької та Волинської земель у ХІІ–ХІV ст. (торгівля, трофеї, власне виробництво) – Кваліфікаційна наукова праця на правах
рукопису.  
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю
032 – “Історія та археологія”. – Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН
України, Львів, 2024. 
Дисертацію присвячено комплексному дослідженню озброєння
середньовічних військ у Галицькій і Волинській землях упродовж ХІІ–XIV ст.
Головні цілі дослідження: виокремити регіональні особливості комплексу озброєння
різних частин військ, їхню еволюційну зміну та виявлення детермінуючих чинників
розвитку озброєння означених територіях за княжої доби. Звернено значну увагу на
шляхи формування комплексу озброєння як цілісної і злагодженої системи
наступальних і захисних засобів.  
Озброєння як невід’ємну складову середньовічної матеріальної культури
розглянуто у роботі і з урахуванням його утилітарної функції, і як ремісничий виріб,
предмет торгівлі та соціальний маркер. 
Розглянуто шляхи запозичення і проникнення тих чи інших видів озброєння
від кочових культур і західних сусідів під кутом зору контактної зони між осілою та
кочовою військовими концепціями. 
Робота виконана у руслі воєнної історії, в об’єктиві якої перебувають історія
військових конфліктів, збройних формувань, військового мистецтва та озброєння і
відповідних об’єкту теоретико­методологічних засад. Напрямком дослідження є
історичне зброєзнавство – спеціальна історична дисципліна, завданням якої є
усебічне вивчення озброєння як історичного джерела, історії його розвитку та
розробка методів його дослідження. У центрі його уваги перебуває зброя і предмети
захисного спорядження як виразники закономірностей у розвитку техніки, ремесла,
торгівлі, декоративного мистецтва та військової справи. 


3 



Дослідження спрямоване на традиційний для історичного зброєзнавства
аналіз трьох головних груп джерел – археологічних, наративних та візуальних. 
Специфіка дослідження об’єкта та предмета, який становлять різні види
наступального та захисного озброєння, що загалом формували комплекс озброєння з 
відповідними підсистемами (як­от озброєння дружинника­вершника, піхотинця
ополченця, чи найманця), зумовила використання широкої методологічної бази. В
основі аналізу археологічних знахідок лежить традиційний типологічний метод.
Встановлення типології археологічних знахідок озброєння відіграє технічну
функцію для полегшення зброєзнавчої атрибуції знахідок. 
Під час розгляду історіографії і методів дослідження було встановлено, що не
існує універсальних типологічних схем, які би сповна відповідали археологічним
знахідкам середньовічного озброєння із Заходу України. Це призвело до
одночасного використання кількох типологічних схем для розгляду окремого виду
озброєння часового відтинку ХІІ–XIV ст. Особливу увагу звернено на ті знахідки
озброєння, які виявлено в археологічно датованих напластуваннях пам’яток
літописних городищ Галицького і Волинського князівств на території сучасних
України, Польщі та Білорусі.  
Для повного залучення ретроспективного методу дослідження і урахування
максимальної кількості відомих археологічних знахідок було укладено каталоги
окремих груп і видів озброєння. До них увійшли як матеріали з раніше укладених
каталогів, так і знахідки з розрізнених публікацій. Суттєвим доповнення каталогів
стали опрацьовані автором матеріали із Львівського історичного музею, Івано­
Франківського обласного краєзнавчого музею та Національного історико­
культурного заповіднику “Давній Галич”, які досі або не були уведені до наукового
обігу, або хіба поверхово розглядалі в літературі. 
Новизна дослідження полягає у наступних положеннях: 
­ На підставі опрацьованої літератури та музейних колекцій укладено
каталоги озброєння з Галицької і Волинської земель, у яких вперше було зведено
нові і доповнено укладені раніше каталоги археологічних знахідок озброєння з
історичних територій Галицької і Волинської земель. 


4 



­ Використання комплексу методів і підходів із залученням широких груп
джерел дозволило детально реконструювати комплекс озброєння воїнів Галицької і
Волинської земель та прослідкувати його еволюцію і зміни. 
­ Вдалося верифікувати низку наявних в історіографії тез. Зокрема, положення 
про тотальну орієнталізацію озброєння у війську Романовичів у сер. ХІІІ ст. 
­ Простежено тяглість розвитку комплексу озброєння на означених територіях
і в окрелених хронологічних межах під кутом зору розвитку ремесла і торгівлі. 
Визначено, що саме загальноєвропейські тенденції розвитку озброєння і військової
справи були сталим чинником розвитку мілітарних технологій у регіоні. Таким
чином, набула подальшого розвитку теза українського дослідника Володимира
Гуцула про побутування у руських землях за княжої доби т. зв. “рицарської
мілітарної технології” як властивого комплексу пов’язаних між собою технічних
засобів.  
­ Шляхом аналізу археологічного матеріалу, його контексту, аналогій та
унаслідок поєднання з даними писемних джерел, виокремлено привізні предмети
озброєння та місцеві вироби.  
­ Встановлено вплив культури кочівників на розвиток місцевого зброярства. 
Охарактеризовано західний і східний пливи на місцевий комплекс озброєння. 
­ Встановлено провідну роль князівської влади і феодальної верхівки в
організації місцевого виробництва зброї і захисного спорядження та змін у 
комплексі озброєння. 
­ Визначено головні особливості комплексу озброєння дружинників, бояр і
найманців Галицько­Волинських земель у ХІІ–ХІV ст. Виявлено, що організацією
виготовлення та імпорту озброєння займалася князівська і феодальна верхівка та
вільні посадські ремісники і купці.  
Дисертація складається зі шістьох розділів. Перший охоплює аналіз
історіографії, огляд джерел та методологію дослідження. У наступних чотирьох 
розділах розглянуто окремо кожну групу зброї і захисного спорядження, здійснено
огляд археологічних знахідок, писемних та візуальних джерел. Шостий розділ
присвячений питанням торгівлі та організації місцевого виробництва. 


5 



Унаслідок аналізу наукової літератури виявлено, що у сер. ХХ ст. питаннями
історії середньовічного озброєння у Європі займалися здебільшого британські,
скандинавські, польські та радянські археологи та зброєзнавці.  
Упродовж др. пол. ХХ – поч. ХХІ ст. відбувся значний поступ у розвитку
історичного зброєзнавства, зокрема значно зросло зацікавлення середньовічним
озброєнням з історичних земель Галицького і Волинського князівств. Цей процес
відбувався асиметрично в різних країнах Європи. Значно інтенсивніше
зброєзнавство розвивалось в Росії, і на тепер в Польщі.  
Розвиток українських студій над історією озброєння став інтенсивнішим вже
в ХХІ ст. Матеріали з історичних Галицької і Волинської земель довго були у полі
зацікавлення саме польських та російських археологів і зброєзнавців, що часто
негативно впливало на вітчизняні студії і призвело до заідеологізованості деяких
висновків, які потребують верифікації. 
Під час огляду археологічних знахідок враховано, що знахідки зброї з
культурних напластувань княжої доби і аналогії з­поза меж археологічних пам’яток
не завжди можна віднести до місцевої матеріальної культури. Часто такі предмети
могли бути втраченими під час збройних сутичок, на торгівельних шляхах або
здобуті як трофей. Для виокремлення таких предметів залучено метод аналогій. Для
встановлення місцевих виробів, а відтак особливостей місцевого ремесла і
військової справи, особливо цінними є знахідки предметів, які можна
інтерпретувати як напівфабрикати або заготовки.  
Другий і третій розділи присвячені окремо клинковій та древковій і ударній
зброї. Такий поділ зумовлено певною конструктивною спільністю клинкової та
окремо древкової зброї, що, водночас, детермінує і методичні підходи до їхнього 
вивчення. 
Особлива увага звернена на знахідки мечів з латиномовними клеймами/ 
інсигніями та іншими зображеннями, які засвідчують західні впливи на місцевий
комплекс озброєння. Такі знахідки, як і знахідки мечів загальноєвропейської
комплектації, відбивають спільні для більшої частини Європи тенденції у розвитку
довгої клинкової зброї. На підставі аналізу літописних свідчень, зіставлення


6 



археологічних знахідок, ретроспективного огляду розвитку клинкової зброї
упродовж зазначених хронологічних меж встановлено, що запропонована
радянською історіографією теза про поступове витіснення меча шаблею не
витримує критики.  
Упродовж ХІ–XV ст. саме меч був тут домінуючим видом клинкової зброї.
Лише з кінця XІV ст. під впливом польських земель спостерігається проникнення
кордів, тесаків, та фальшіонів. Не вдалося знайти одностайних аргументів за або
проти місцевого виготовлення мечів. Проте, деякі місцеві серії ефесів монтувалися 
на Сході Європи, включно з Галицько­Волинськими землями.  
Як і мечі, у ХІІ–ХІІІ ст. статусної ролі набувають бронзові декоровані кістені
та булави, які ми виокремили у групу ІІ. Це пов’язано як зі змінами, яких зазнали
романські мечі з ХІІ ст., так і зі сильною місцевою традицією бронзоливарництва та
золотарства. У ХІІ–ХІІІ ст. для Галицько­Волинських земель залишаються типовими
бронзові елементи руків’я та окуття піхов мечів, які відбивають давнішу традицію і
спільність зброярства на Сході Європи. З огляду на технологію лиття на виплеск, 
яка була задіяна для виготовлення більшості згаданих бронзових елементів, та
застосовування кам’яних та глиняних форм і, відтак, серійних виробів, можна
рівноцінно розглядати такі вироби як місцеві так і імпортні. Щодо булав та кістеней,
їх місцеве виробництво майже не піддається сумніву.  
Окрему групу становлять предмети масового озброєння, які могли
використовувати як професійні дружинники, так і земське ополчення. До таких
виробів нами віднесено універсальні сокири, прості залізні булави групи І, всі типи
списів (окрім піки), універсальні ножі, недекоровані кістені, простий лук та сулиці.
Для ХІІ–ХІІІ ст. вже менш типові суто бойові сокири, легкі чекани. У XІV ст.
з’являються масивні чекани і сокири з елементами декору, що, можливо, 
вироблялися в міських осередках і сусідній Польщі. 
Властивим є для регіону, як і для більшості руських земель, раннє
використання складних луків. Такі луки вже у Х ст. стають елементом озброєння не
лише степової легкої кінноти, а й кінних дружинників. Властиво, що у Галицькій
землі, в оборонних пунктах карпатської лінії оборони, можна простежити відносно


7 



ранню появу арбалетів. Зі значним розвитком оборонної архітектури у сер. ХІІІ ст.
пов’язане поширення механічної метальної артилерії і настінних каменометів. В
останні роки XІV ст., за посередництвом Тевтонського ордену, поширюється рання
вогнепальна зброя. 
Захисне спорядження розвивалося у руслі властивих для Сходу Європи
тенденцій. Тут можна простежити перетин західних і східних впливів. Проте є
підстави вважати, що майже весь натільний обладунок виготовлявся у
підпорядкованих феодальній верхівці посадських майстернях. Вже у ХІ–ХІІ ст. на
цих теренах відомі як європейські або латинські шоломи, так і східні сфероконічні
наголів’я. Шолом, будучи найдорожчим елементом захисту, був об’єктом торгівлі і
трофею. З ним пов’язано появу у пізньому середньовіччі шоломів, походження яких
можна пов’язати з ординським чи західним впливом. Поряд зі щитами, типовими
для усієї Європи на Волині, як і в сусідньому польсько­балтійському порубіжжі, у
високому середньовіччі набуває поширення павезка – легкий, овальний щит з
поздовжнім виступом по центру.  
Звідси він поширився на схід і центр Європи. У сер. ХІІІ ст. за писемним
джерелами простежуються орієнтальні впливи на захисне спорядження дружинника,
з’являється обладунок бойового коня. Проте вже у XІV ст. монгольські обладунки
волинських дружин зникають зі сторінок джерел. Натомість спостерігається
співіснування традиційних місцевих форм захисного спорядження (як­от 
ламелярний обладунок, кольчуга, сферичні шоломи)  та обладунків західних зразків. 

 

Ключові слова: Галицько­Волинська держава, військова справа, військово­
політична ситуація, оборонне будівництво, середньовіччя, матеріальна культура,
предмети озброєння, зброєзнавство, меч, шабля, самостріл, наконечники стріл,
бойові сокири, рицарство, князівська влада. 

                                      
Зміст: [натисніть, щоб розгорнути]
 
Відгуки читачів:
 
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
 
Тільки зареєстровані читачі можуть залишати відгуки. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь спочатку.