Василь Коцан » Жіночі зачіски та головні убори українців Закарпаття кінця ХІХ – першої половини ХХ ст.
|
[додати інший файл чи обкладинку цього твору]
[додати цей твір до вибраного]
|
Жіночі зачіски та головні убори українців Закарпаття кінця ХІХ – першої половини ХХ ст.
Стаття
|
|
|
| Розділ: |
Наукова |
|
| Твір додано: |
17.09.2022 |
|
| Твір змінено: |
17.09.2022 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(543.6 КБ)
|
|
| Опис: |
Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Історія. – Ужгород: Видавництво УжНУ «Говерла», 2020. – Вип. 2 (43).
У статті на базі наявної літератури, польових етнографічних, а також архівних матеріалів проведено комплексний аналіз жіночих зачісок та головних уборів українців Закарпаття кінця ХІХ – першої половини ХХ ст. Головні убори, як складова народного вбрання, виразно відображають смаки та уподобання людей, їх соціальний стан, вірування, виступають віковою ознакою, а також служать завершенням ансамблю одягу, виконуючи специфічну функцію – функцію увінчування. Всі ці аспекти автор висвітлює у своєму дослідженні. Зібраний та систематизований матеріал подається за етнографічним принципом. Окремо характеризуються жіночі зачіски та головні убори долинян, гуцулів, бойків і лемків Закарпаття. У статті акцентується увага на різноманітності форм та елементів декору головних уборів. Автор детально описує уплітки, які використовували для вплітання в коси. У межах Закарпаття вони найбільше збереглись у боржавських і ужгородських долинян, а також лемків Великоберезнянщини. Свою специфіку мала спеціальна весільна зачіска у гуцулок Рахівщини – «плетіньи». Ознакою незаміжньої жінки був вінок. На Закарпатті найпоширенішими були вінки з барвінку та на картонній чи дерев’яній основі. За елементами оздоблення можна було чітко відрізнити вінок окремих локальних груп долинян, гуцулок, лемкинь і бойкинь. Невід’ємною частиною головного убору заміжньої жінки в ряді районів краю був чепець. За конструктивними елементами крою та формою і колоритом декору можна виділити ряд видів чепців. Лише у бойків Закарпаття чепець виконував виключно обрядову функцію. Народний звичай вимагав щоб жінка знятий з голови весільний чепець зберігала протягом усього життя, аж до смерті. Поверх чепців або окремо повсюдно на Закарпатті заміжні жінки одягали хустки, які в межах краю мали як локальні ознаки, так і спільні риси. В цілому традиційні жіночі головні убори українців Закарпаття були невід’ємною складовою одягового комплексу й із широкого вжитку вийшли десь в 40-х рр. ХХ ст. |
|
|
|
| |
|
Відгуки читачів:
|
| |
|
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
|
| |
|
|
| |
