| Опис: |
Кордуба М. Торжество Лисенка в Чернівцях. Діло.
1903. 1 груд. (чис. 270/271). Додаток. С. 2.
Стаття "Торжество Лисенка в Чернівцях" описує ювілейний захід, присвячений Миколі Лисенку, який відбувся на Буковині.
Основні моменти:
Відвідування "Січовиків": Близько 4-ї години пополудні Лисенко відвідав "Січовиків", які зібралися в ремісничій залі. Кошовий Вашковецької "Січі" пан Безпалко привітав його. Лисенко подякував, привітавши селян. Він сердечно розмовляв із селянами-Січовиками, розпитуючи про їхню організацію, та висловив задоволення тим, що такі організації існують і розвиваються, а також тим, що національна свідомість поширюється серед селян.
Відвідування "Народного Дому": У п'ятницю ввечері Лисенко завітав до читальні "Народного Дому", де його чекала численно зібрана інтелігенція Чернівців. Він оглянув будівлю "Народного Дому", розпитував про всі товариства, що там розташовані, кількість членів тощо. Особливо він цікавився буковинським "Бояном" та його розвитком. Під час цієї нагоди відбулася довга розмова про стан української народної пісні та музики.
Вечірня програма: Після вечірнього прийому, який тривав до 1:30 ночі, відбулася неофіційна, щира забава. Хор буковинського "Бояна" виконав кілька творів Лисенка, а потім Воробкевича, щоб ознайомити ювіляра з місцевим буковинським композитором. Кульмінаційним моментом вечора була мить, коли Лисенко сів за фортепіано. У залі запанувала тиша, і всі завмерли, щоб не пропустити жодного чарівного звуку. Буря оплесків здійнялася, коли прозвучали останні тони, і не вщухала довгий час. Загалом, увесь вечір пройшов у атмосфері теплого родинного свята, і ювіляр кілька разів висловив своє задоволення таким прийомом. Він жваво цікавився присутніми селянами, вступав з ними в тривалу розмову, розпитуючи про їхнє життя-буття та розповідаючи їм про долю братів за кордоном. Час спливав, і, незважаючи на перенесені труднощі, ювіляр розважався серед зібраної громади до 12-ї години ночі.
Прощання та побажання: На прощання прозвучали слова: "Все йде, все минає і краю не має... І Ти, любий батьку Миколо, ідеш від нас, але не на все; ми гаряче бажаємо, надіємося і віримо побачити Тебе знов, бо краю не має нашій любові, шані і дяці для Тебе, генію України." На очах у всіх, включно з Лисенком, виступили сльози. Він відповів: "Прощавайте..." |
