| Опис: |
У книзі обговорюється важливість збору та вивчення географічних назв (топономастики) як цінного історичного джерела. Автор зазначає, що спроби пояснення географічних назв існують давно, але їх наукове використання почалося лише у XIX столітті після праць Фрідріха Шлегеля, Боппа, Вільгельма Гумбольдта та інших, які заклали основи порівняльної граматики мов.
У роботі згадуються чех Павло Йосип Шафарик та німець Каспар Цойсс як одні з перших, хто науково використав це джерело. Також підкреслюється зростання літератури з географічної ономастики, поява спеціалізованих бібліографій та журналів, таких як "Namn och Bygd" у Швеції та "Zeitschrift für Ortsnamenforschung" (ZONF) у Берліні.
Кордуба зауважує, що топономастичні дослідження широко застосовуються для пояснення спірних, а подекуди й зовсім неясних проблем з історії поселень. Наприклад, завдяки аналізу географічних назв вдалося встановити, що теперішня західна Німеччина аж до Лаби у найдавніших часах була заселена кельтськими племенами. Лише географічні назви дозволяють безспірно ствердити, як далеко на захід у добу мандрівки сягала слов'янська колонізація. Також наводяться спроби розв'язати за допомогою топографічних назв деякі проблеми з найдавнішого публічного та приватного права, а також родинних відносин. Зустрічаються й спроби використати цей матеріал для пояснення розвитку фауни та флори. Топографічні назви мають значне застосування у генеалогічних дослідженнях та при дослідженнях в області культури, побуту, мови, суспільних та релігійно-церковних відносин.
Книга особливо акцентує увагу на нагальній потребі збору матеріалів для цих досліджень, тобто самих назв. Виявилося, що будь-які більш-менш офіційні показчики осель, військові та навіть кадастральні карти є недостатніми. У кожній, навіть невеликій, оселі є окремі назви частин села (так званих кутів), окремих дворів, доріг, полів, сіножатей, потоків, пагорбів, вершин, багон, яруг, долин, лісів, урочищ тощо, що дають дуже цінний та багатий ономастичний матеріал, який потрібно лише зібрати та впорядкувати. Август Лонньйон оцінює топономастичний матеріал Франції на 5-6 мільйонів імен. Майже всюди проклала собі дорогу засада, що ці назви слід збирати безпосередньо з джерела, з народних вуст, оскільки там вони зберігаються у найбільш автентичній, незіпсованій формі.
У роботі наводиться огляд організації збору топонімічного матеріалу в різних країнах, зокрема в Німеччині та Швеції, де ця робота ведеться найбільш систематизовано. Згадується діяльність у Італії , а також видання латвійських географічних назв.
Кордуба зазначає, що серед слов'янських держав та народів дослідження географічних назв почалися значно пізніше і здебільшого перебувають лише на початкових етапах. На даний момент вони найбільше розвинулися у чехів та поляків. Детально розглядається діяльність польських вчених, таких як Тадей Войцеховський, В. Кентшинський , Жигмонт Глогер , Добровольський, Буяк, Розвадовський, Павловський , Северин Удзеля та Юліан Зборовський. Окремо виділяються цінні праці о. Станіслава Козеровського.
Щодо українських наукових кіл, автор вказує, що топономастика досі не викликала більшого зацікавлення. Згадуються Михайло Максимович , Володимир Антонович та М. Сумцов, які звертали увагу на географічні назви. Кордуба підкреслює, що українські назви, які зустрічаються в офіційних списках та картах, часто є вигаданими, перекрученими та спотвореними на польський, румунський, німецький, мадярський або московський лад. Він наводить приклади таких відхилень, коли офіційні назви не відповідають народним. Очевидно, що немає зібраних так званих межових назв (кутів, дворів, полів, сіножатей, пагорбів тощо). Деякі з них потрапили до "Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego", але в дуже зіпсованій формі.
У книзі описуються перші спроби збору межових назв на Західній Україні, здійснені Володимиром Гнатюком та Станіславом Томашівським, а також видання Г. Стрипським брошури з питальником для збору межевих назв на Закарпатті. Автор особисто цікавився цією справою і, перебуваючи в Чернівцях, зібрав топографічний матеріал з буковинської України. Після переселення до Львова він започаткував акцію в Галичині , представивши план збору географічних назв та матеріалу для історично-географічного словника української частини Галичини. План та питальник були схвалені комісією. Автор опублікував питальник у часописах та видав його окремим листом. Незважаючи на невеликий відгук, він знайшов більшу допомогу серед студентів та гімназистів. Далі пропаганда велася через часопис "Стара Україна" , де була опублікована стаття про значення топографічних назв разом з доповненим питальником. Ця стаття була видана редакцією окремою брошурою. Досі автору вдалося зібрати матеріал з 400 громад української частини Галичини.
На завершення, автор підкреслює, що справа збору географічних назв надто важлива і велика, щоб залишати її приватній ініціативі. Необхідні спільні та доцільно організовані зусилля більших наукових гуртків, інституцій, товариств, академій. Він висловлює надію, що перша конференція істориків Слов'янщини і Сходу Європи зробить велику заслугу, коли дасть почин до проведення докладної, систематичної збірки географічних назв з усіх слов'янських земель. Для планового і цілісного ведення справи необхідно виробити спільну інструкцію і питальник, які б обов'язували збирачів на всіх слов'янських землях. Практичне проведення збірки повинні взяти на себе слов'янські наукові установи, зібрані на цій конференції, кожна на території, заселеній своїм народом, і щорічно подавати звідомлення про стан своєї роботи. З огляду на малу ймовірність отримання коштів на друк всього зібраного матеріалу, пропонується, щоб ці наукові установи зберігали зібраний матеріал у своїх архівах, полегшуючи його використання шляхом відповідного впорядкування та ведення потрібних реєстрів. Також вважається за потрібне, щоб нинішня конференція доручила окремій комісії ведення докладної реєстрації всіх ономастичних публікацій, що стосуються слов'янських земель, та подбала про їхнє оголошення у формі спеціальної бібліографії. Нарешті, бажано, щоб з часом з'явився окремий журнал, присвячений спеціально питанням слов'янської топономастики.
|
