Знедолені (вид. 1985)

"Знедолені" Гюго - мій улюблений твір вже понад три роки. Я захоплююсь глибиною його думок та ідеєю, яку він розкрив у романі.
ідею роману "Знедолені" становить моральний поступ як необхідна умова суспільних перетворень. На думку письменника, є дві справедливості: одна визначається юридичними законами, друга — найвища справедливість, найвища гуманність, що мас за основу принципи християнського милосердя. Істинність цих принципів перевіряється в романі долею головного героя Жана Вальжана, і наприкінці юридичний закон (в особі полісмена) відступає перед законом милосердя.
За основу Віктор Гюго бере не матеріальне життя, а моральне буття, яке розуміється як споконвічна людська сутність. Слід змінювати по суспільні умови, аби змінилася людина, а людину, тоді зміняться суспільні умови, буде викоренено соціальне зло. Цей роман у цілому й у подробицях показує рух від зла до добра, від несправедливого до справедливого, від хибного до істинного, від темряви до світла, від гниття до життя, від пекла до неба, від нікчемності до Бога.
«Чи здатна людська натура змінитися докорінно? — запитує в романі Віктор Гюго. — Чи може людина, котру Бог створив доброю, стати злою через іншу людину? Чи може душа під виливом долі зовсім переродитися і стати злою, якщо доля людини виявилася злою? Чи може серце під тягарем невитравного горя стати лихим і потворним, невиліковно захворівши, подібно до того, як викривляється хребетний стовп під тиском надто низького склепіння? Чи нема в душі кожної людини тієї первісної іскри, тієї божественної основи, котра не зазнає тління в цьому світі й безсмертна в світі іншому та котру добро може розвинути, розпалити і перетворити на променисте сяйво, а зло ніколи не може погасити до кінця?». Гюго спробував довести, що все це можливо. Але, на прикладі Жавера, зміна на краще можлива лише у тому випадку, якщо людина в розпачі, якщо вона готова до змін.