| Опис: |
Статтю присвячено висвітленню процесів становлення, а також з’ясуванню та порівнянню характерних рис комплексу норм права, якими визначалися злочини та покарання в громадах міста Будви,
розташованого на східному узбережжі Адріатичного моря та Кафи (сучасної Феодосії) на північному
березі Чорного моря. У період, що розглядається, обидва міста перебували під контролем італійських
торговельних республік (Венеції та Генуї), що відобразилося на змісті місцевих пам’яток права та
спонукає дослідників до співставлення і порівняння їхніх правових систем.
Показано, що вже в ХІІ–ХІІІ століттях у прибережних містах, розташованих на теренах Північного
Причорномор’я та східному узбережжі Адріатики, поступово складаються окремі елементи середньовічного кримінального права, які частково сформувалися на місцевому підґрунті, а частково були
привнесені сюди з правових систем Генуезької та Венеційської республік. Цінними джерелами, які
нині дозволяють скласти уявлення про основні риси місцевого кримінального права того часу, були
Статут Будви та Статут генуезьких колоній на Чорному морі. Перший з них був розроблений раніше,
але зазнав впливу венеційського права після 1443 р., другий (в останньому варіанті) – був затверджений урядом Генуї 28 лютого 1449 р.
З текстів статутів видно, що як у Кафі, так і в Будві чіткого визначення злочину розроблено так і
не було (та, зрештою, й не могло бути), але його загальне розуміння охоплювало діяння, що завдавали
шкоди державі, міській громаді або конкретній приватній особі. Шкода могла бути фізичною, моральною або матеріальною.
Водночас, варто зауважити, що у тогочасній правовій думці ще не проводилося чіткої межі між
поняттями «злочин» та «правопорушення». На практиці вони часто збігалися. Пам’ятки права в низці випадків визначали обставини, що обтяжували провину злочинця. Існувало поняття множинного
злочину, тобто поняття про здійснення особою двох чи більше злочинних діянь, кожне з яких мало
ознаки самостійного складу злочину. Вже у ті часи здійснення особою не одного, а двох чи більше
злочинних діянь вважалося свідченням більшої небезпечності злочинної діяльності й мало наслідком
суворіше покарання.
Зауважено, що статути містять згадки про кілька категорій злочинних дій. Серед них державні
(проти міської громади) та посадові злочини, злочини проти правосуддя, у сфері економіки, злочинні
діяння, спрямовані проти особи, проти власності (майнові злочини), проти релігії, проти сім’ї та моральності. Звертає на себе увагу той факт, що ціла низка злочинів, які безперечно вчинялися в той час,
не передбачалися нормами, включеними до статутів.
Зроблено висновок, що з часом кримінальне право, як у Кафі, так і в Будві набуває все більш виразних специфічних ознак, притаманних місцевому правовому ладу, та стає помітно складнішим. |
