Олена Фіалко » Скіфські амазонки в археологічних реаліях
[додати інший файл чи обкладинку цього твору] [додати цей твір до вибраного]

Скіфські амазонки в археологічних реаліях

Дисертація
Написано: 2020 року
Розділ: Історична
Твір додано: 24.09.2023
Твір змінено: 24.09.2023
Завантажити: pdf див. (17.2 МБ)
Опис: Фіалко О.Є. Скіфські амазонки в археологічних реаліях. – Кваліфікаційна
наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за
спеціальністю 07.00.04 «Археологія» – Інститут археології НАН України, Київ,
2020.



Одним з найбільш яскравих етносів раннього залізного віку, які мешкали в
Північному Причорномор'ї, є скіфи - кочові племена, чия войовничість стала
легендарною. Специфіку та особливості буття і духовної культури номадів
розкриває антична писемна традиція. Серед сюжетів, безпосередньо пов'язаних
зі скіфами, одним з найбільш яскравих і популярних є міф про амазонок - жінок
войовниць. Підвищений інтерес до амазонок в античній Греції пояснювався,
насамперед, тим, що це був соціум з яскраво вираженим маскулінним
характером гендерної ідеології. Роль і місце амазонок в суспільстві здавалася
грекам винятковою і такою, що заслуговує на особливу увагу. Вірогідно, саме
тому багаточисельні твори античних авторів дають уявлення про вигляд,
костюм, спорядження і озброєння жінок-войовниць, способи ведення бою та
інші аспекти побуту войовничих дів.
Популярність міфів про амазонок ілюструє їх незмінна актуалізація,
яскравим свідченням якої служить широке коло творів образотворчого
мистецтва, в яких фігурують жінки-войовниці.
Присутність в скіфському середовищі Північного Причорномор'я жінок,
що займалися військовою справою, фіксують і археологічні джерела. Проблема
жінок-войовниць в скіфському суспільстві, яких традиційно називають
амазонками, неодноразово ставала предметом обговорення дослідників. Інтерес
до них носить хвилеподібний характер. Він виникав з відкриттям чергового
нового археологічно достовірного похоронного комплексу войовниць, викликав
пошук аналогій і поступово знову згасав. Так з'явилася серія публікацій
О. Д. Ганіною, В. А. Іллінської, К. Ф. Смірнова, Р. Ролле, О. Є. Фіалко,
В. І. Гуляєва, В. П. Копилова, Е. В. Яковенко і С. Ю. Янгулова, М. П. Тельнова


III



та інших дослідників. Крім того, поховання амазонок розглядалися в
загальному контексті поховальних пам'яток і обрядів номадів окремих регіонів
в ряді монографічних видань і статей оглядового характеру.
Незважаючи на, здавалося б, очевидні археологічні свідчення, підкріплені
даними писемної традиції, питання про існування амазонок -- жінок-войовниць
в скіфському середовищі ще й досі викликає дискусії. Отже метою цієї роботи є
створення комплексного дослідження на основі археологічних матеріалів із
залученням наративних джерел і творів мистецтва, яке доводить реальне
існування жінок-войовниць в скіфському середовищі.
Хронологічні межі дослідження охоплюють скіфський період історії
населення Припонтійського регіону, що в абсолютних датах практично
відповідає 7-2 ст. до н.е. Крім того, в ході розгляду гендерних питань
залучаються матеріали, пов'язані з жінками-воїнами різних епох від раннього
палеоліту до новітнього часу.
Територіальні межі роботи охоплюють ареал Європейської Скіфії - місце
безпосереднього проживання номадів доби раннього заліза. З урахуванням
актуальних адміністративних кордонів, це території сучасних України
(Миколаївська, Дніпропетровська, Запорізька, Херсонська, Одеська,
Кіровоградська, Харківська, Черкаська обл.), в тому числі і Автономна
Республіка Крим, кількох районів Молдови і частково Росії (Білгородська,
Воронезька, Ростовська обл.).
Джерельною базою роботи є поховальні пам'ятки, відкриті і розкопані
протягом останнього століття на півдні Східної Європи, зокрема і результати
авторських розкопок, - 303 поховання з 267 курганів, досліджених в 116
могильниках та окремих курганах. Також залучаються поховальні комплекси
озброєних жінок з сусідніх і більш віддалених територій, а також наративні
джерела і велика серія творів образотворчі мистецтва, пов'язані з образом
амазонки.
Вивчення історії жінок-воїнів в роботі розпочато з термінологічного
аспекту, який залишався дещо осторонь від основного кола питань. Чи


IV



коректним є порівняння скіфських войовниць з амазонками художніх творів?
Дослідження показало, що з позиції семантики та нормативної лексики
використання терміну скіфські амазонки в контексті історії Скіфії є цілком
правомірним і доречним.
Вивчення теми амазонок здійснюється в трьох основних напрямках -
літературному, образотворчому і археологічному. При цьому літературний і
художній аспекти розроблені досить ґрунтовно багатьма поколіннями
дослідників, починаючи з кінця 17 ст., про що свідчить представницький
корпус монографічних видань і публікацій. Археологічний аспект істотно
відставав, що пов'язано, перш за все, з необхідними польовими роботами. В
останні десятиліття цей дисбаланс поступово усувається за рахунок введення
до наукового обігу серій поховальних комплексів скіфських войовниць
Європейської Скіфії та появи робіт інтерпретаційного характеру. Завдяки
цьому археологічна складова стала більш повноцінною. Відповідно, розглянута
проблема в цілому отримала більш повну і об'ємну «картинку» з виходом на
історичні реалії і узагальнення.
Антична літературна традиція, крім опису зовнішності амазонок, їх
характеру і повсякденних занять, дає уявлення про своєрідний історичний
феномен, причому в двох його варіантах. Зазвичай йдеться про представниць
войовничого племені - рівних чоловікам, які беруть активну участь у
військових походах, проте до певного часу - до заміжжя. Рідше це жіноче
царство (народ), де чоловіків або зовсім немає, або вони мають підлегле
становище. До того ж, за Геродотом, можна виділити три основні періоди
історії амазонок: 1. Малоазійський, пов'язаний з царством незалежних жінок
(без чоловіків); 2. Скіфський (спочатку окремо, потім серед чоловіків);
3. Савроматський (разом із чоловіками, рівні їм).
Огляд творів образотворчого мистецтва свідчить про значну популярність
амазонок в Північному Причорномор'ї. Ці персонажі були майже всюди - від
грандіозних храмів і значних розмірів громадських будівель, поховальних
атрибутів (саркофагів, урн, надгробків і стел) до побутових предметів (посуду,


V



світильників, військового обладунку, тканин, іграшок, монет та ін.) і
мініатюрних особистих прикрас (перснів, камей). Найбільш улюбленим
сюжетом античних майстрів є амазономахія - бій еллінів з амазонками, який
належить до загальногрецьких сюжетів. Хронологія і географія поширення
творів мистецтва з сюжетами амазономахії досить широкі і відображають
художні орієнтири і вподобання як еллінів і римлян, так і варварського (в
нашому випадку скіфського і фракійського) населення. Не менш популярною
була і гріфономахія - битва амазонок з грифонами, однак, цей сюжет
співвідноситься швидше з локальним Північопонтійским варіантом міфу.
Основним і єдиним археологічним джерелом виступають поховальні
пам'ятники. За територіальним принципом вони розподілені на п'ять основних
груп: 1. Нижньодніпровський степ (або Степ), 2. Передгірний Крим, 3. Дунай-
Дністровські степи (або Подністров'я), 4. Лісостепове Придніпров'я (або
Лісостеп), 5. Подоння (степ і частково лісостеп). Кількість комплексів в групах
різниться: до першої групи включені 162 могили, до другої групи - 18 могил, до
третьої - 54 могили, до четвертої - 28 могил і до п'ятої - 41 могилу. Істотно
відрізняється і кількість могил войовниць в окремих могильниках – від однієї
до 35. Аналіз поховальних споруд амазонок дозволив зауважити таке.
Переважають могили, розкопані в курганах. Висотні показники більшості
курганів коливаються в межах від 0,1-0,5 до 1 м, втім кілька дорівнює 6 м (в
Степу) та 7,9 м (в Лісостепу). В облаштуванні 30 курганів використане каміння
і лише в одному – дерево. 88 курганів оточував рівчак діаметром від 8 до 50 м
(суцільний або з перемичками). Сліди вшанування культу померлих (тризна)
відмічені в 93 курганах. Серед могил загалом переважають підбійні могили –
34,7 %, поступаються їм катакомби – 32,3 % і ями - 26,4 %, невизначених 6,6 %.
Поховання представлені десятьма типами та їхніми варіантами. Більше
половини могил амазонок (57,4 %) є основними в курганах, 54 % мають
антропологічні визначення і 55 % не пограбовані. Всі поховання здійснені за
обрядом інгумації. Переважає західна орієнтація небіжчиків. В цілому
поховальні споруди, обряд та антропологічний тип амазонок ідентичні тим, що


VI



фіксуються у населення Європейської Скіфії. При цьому деякі риси притаманні
певним територіальним групам.
Речовий супровід розподіляється на три основні групи: 1. універсальна
(м’ясна їжа з ножем та посуд); 2. жіноча (дзеркало, веретено із прясельцями,
сережки, намисто, браслети, кільця, косметика, кам’яні блюда); 3. чоловіча
(зброя та захисний обладунок, кінська вузда, бронзові казани, гривни).
Комбінація складових цих наборів, зазвичай, маркувала поховання амазонок.
Переважала зброя для дистанційного бою. Отже жінки, вірогідно, складали
загони легко озброєної кінноти.
Свідоцтвом соціальної диференціації є, перш за все, розміри поховальних
споруд та склад речового супроводу. За цими показниками в середовищі
амазонок виділяється кілька соціальних груп: рядові воїни, середня ланка
(успішні воїни), високородні (багаті) амазонки, командири (лідери) і охоронці з
почту.
Хронологічний діапазон поховальних комплексів жінок-воїнів в цілому
вужчий, ніж чоловіків. Найбільш ранні поховання воїнів-чоловіків на території
Європейської Скіфії відносяться до 7 століття до н. е. і відомі до початку 3
століття до н.е., а найбільш ранні могили амазонок датуються другою
половиною 7 - початком 6 ст. до н.е. Отже, поховальні комплекси скіфських
амазонок і на територіях безпосереднього проживання кочівників на початку
залізного віку, і в районах, контрольованих скіфами або прикордонних районах,
датуються широким діапазоном - з другої половини 7-го до 2 століття до н.е.
Однак основна група цих могил датується 4 століттям до н.е.
Незважаючи на, здавалося б, очевидні факти, питання про безпосередню
участь скіфських жінок в боях досі залишалося відкритим. Найвагомішим
аргументом для позитивного вирішення питання є наявність поранень у
амазонок. Аналіз антропологічних матеріалів засвідчив у жінок травми
«військового» характеру. Виділяється три види травм: 1. пошкодження від
стріл; 2. втрата або перелом кінцівок; 3. рубані рани на черепі і кінцівках. При
цьому перший вид травм (пошкодження від стріл) представлений трьома


VII



варіантами: пошкодження кісткової тканини; проникаюче поранення черепа;
ушкодження м'яких тканин. Травми войовниць носять різний характер і,
відповідно, були отримані при неоднакових умовах. Важливим є і та обставина,
що могили поранених жінок зафіксовані в різних регіонах Скіфії і побічно
відзначають ймовірні місця бойових зіткнень.
Відносно ролі зброї в жіночих могилах зауважу таке. 1. Номенклатура і
типи зброї скіфських войовниць, знайденої в поховальних комплексах, цілком
відповідають не лише літературній традиції, а й характеру озброєння
скіфського війська. 2. Варіанти розміщення різних типів зброї в жіночих
могилах зазвичай відповідають загальноскіфським традиціям облаштування
поховальних комплексів. 3. Соціальні маркери та порівняння з чоловічими
могилами свідчать, що зброя в могилі є особистим атрибутом скіфського воїна
незалежно від гендерної приналежності небіжчика.
Огляд різночасових археологічних та історичних джерел Європейської
Скіфії та інших територій засвідчив наявність жінок-воїнів від доби мезоліту і
до новітнього часу. Отже, амазонки – жінки-войовниці - реально існували,
причому це не вузьколокальне або вузькохронологічне, а загальноісторичне
явище.



Ключові слова: амазонки, скіфи, Європейська Скіфія, писемні джерела,
мистецтво, кургани, поховання, інвентар, поранення, соціальна стратифікація,
хронологія, гендер.

Зміст: [натисніть, щоб розгорнути]
 
Відгуки читачів:
 
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
 
Тільки зареєстровані читачі можуть залишати відгуки. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь спочатку.