Валерій Богуненко » Монопрофільне місто Донеччини у просторі тоталітаризму: «партійні чистки» 1930-х рр. у Часовому Ярі
|
[додати інший файл чи обкладинку цього твору]
[додати цей твір до вибраного]
|
Монопрофільне місто Донеччини у просторі тоталітаризму: «партійні чистки» 1930-х рр. у Часовому Ярі
Стаття
|
|
|
| Розділ: |
Наукова |
|
| Твір додано: |
06.03.2023 |
|
| Твір змінено: |
06.03.2023 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(290.6 КБ)
|
|
| Опис: |
"З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ" №1 (55) 2021
Досліджуються «партійні чистки» 1930-х рр. як фактор формування соціально-культурних особливостей монопрофільного міста Донеччини на прикладі м. Часів Яр. Визначаються умови проведення «партійних чисток» у міських партосередках на тлі суспільно-політичних процесів зміцнення тоталітаризму у СРСР. Розглядаються головні критерії, за якими оцінювалася відповідність членству у партії під час проведення «чисток» у «соціалістичному місті». З’ясовується соціальні механізми та характер впливу «чисток» на складання місцевих соціально-комунікативних, виробничих традицій.
Доводиться, що «партійні чистки» першої половини 1930-х рр. були спрямовані на утвердження у СРСР тоталітарного суспільства. Серед іншого, вони мали потужний виробничо-організаційний ефект. Час інтенсивного проведення «чисток» співпав із формуванням на Донеччині та Луганщині, в умовах форсованої індустріалізації, численних монопрофільних поселень. Звернення до прикладу м. Часів Яр підтверджує, що «чистки» стали суттєвим фактором творення тут соціально-психологічного клімату, сприяючи зміцненню такої риси соціальної комунікації, як взаємна недовіра, а також встановленню «ієрархії провин». Серед останніх найбільшими були «втрата класової пильності», «класове переродження», а також «погане ставлення до виробництва». При цьому на рівні керівних кадрів це означало не в останню чергу недостатню жорсткість у поводженні з підлеглими.
Партійні «чистки», пов’язані не тільки кар’єрного зростання, але й фізичного виживання, в умовах формування монопрофільного міста були спрямовані на його «пролетарське ядро». Через це особливі форми соціальної комунікації у поселенні набували великої здатності відтворюватися. Завдяки травматичності досвіду, механізмам та структурам командної економіки ці форми набували здатності у подальшому суттєво визначати організаційно-виробничу традицію містоутворюючих підприємств, специфіку ментальності місцевих мешканців. |
|
|
|
| |
|
Відгуки читачів:
|
| |
|
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
|
| |
|
|
| |
