| Опис: |
Роман «Тридцятирічна жінка» вперше надруковано 1842 року. Він входив до 3-го тому першого видання «Людської комедії». Після незначної авторської переробки роман знову опубліковано 1844 р. В цьому варіанті Бальзак розширює рамки дії на два роки — до 1844-го. Відповідно змінюється час написання твору: замість «1828-1842» — «1828-1844».
Роман складається з окремих оповідань, які були створені Бальзаком у 1831-1834 рр.: «Побачення», «Тридцятирічна жінка», «Покута» та ін. Деякі з них уже виходили друком в паризьких журналах, або були включені до другого і третього видання «Сцен приватного життя». В 4-му томі третього видання «Сцен приватного життя» (1834-1835) ці оповідання було вперше об'єднано під спільною назвою: «Та сама історія». Працюючи над створенням роману «Тридцятирічна жінка», Бальзак дещо змінив їхні тексти, уніфікував імена персонажів, замінив час дії в окремих фрагментах твору, поділив роман на 6 розділів тощо.
Роман «Тридцятирічна жінка» не став визначним звершенням у творчості письменника, однак цей твір завжди користувався великою популярністю завдяки захоплюючій фабулі, екзотичності окремих фрагментів. В художньому плані роман зберігає певні риси, притаманні творчості письменника в першій половині 30-х років, тобто в період становлення реалістичного методу Бальзака. Як і в інших творах цього періоду, реалістичні засоби відображення дійсності співіснують у ньому з елементами романтичної поетики.
Романтичних формул в романі чимало. В традиціях літератури так званого «шаленого романтизму» змальовано, наприклад, історію згубного кохання Елени д'Еглемон до пірата, вбивці барона де Моні. Образ цього героя схожий на тип героїчного злочинця, який склався ще в «готичних романах», а потім проник у романтичну літературу. Звичайно, це — носій бунтарських поривань, вигнанець, скривджений жорстоким суспільством. Образ пірата, до речі, зустрічався і в ранніх творах самого Бальзака («Арденнський вікарій», «Пірат Аргоу, або Аннета і злочинець»). Великий інтерес до могутніх пристрастей та яскравих почуттів є типовим і для роману «Тридцятирічна жінка».
У цьому творі проявився також інтерес автора до екстраординарного, таємничого. Велику роль в сюжеті відіграє випадок. Так, неумисне вбивство брата багато в чому зумовило подальшу долю Елени. Не слід, проте, вбачати в цьому лише формальне наслідування популярних штампів. Романтична естетика допомагала письменникові знайти адекватну манеру художнього відтворення дійсності в усій її багатогранності й суперечливості. Бальзак тяжіє до синтезу пересічного і незвичайного, стикає буденність і світ несамовитих пристрастей. Саме в 30-і роки, тобто в період створення оповідань, які ввійшли до «Тридцятирічної жінки», зображення незвичного особливо приваблювало письменника. В названому творі цей синтез позбавлений органічності. Проте і в ньому романтичні елементи підпорядковані реалістичній в цілому поетиці роману.
Тематично історія Жюлі д'Еглемон пов'язана з численними творами автора «Людської комедії», в яких письменник протиставляє природу і суспільство, підкреслюючи, що суспільство базується на придушенні природних пристрастей людини. Ця тема звучить уже в «Фізіології шлюбу» (1829). Є вона провідною і в багатьох оповіданнях та повістях, написаних у 30-і роки. В подальшій творчості Бальзака ця тема набуває яскравого соціального забарвлення. Письменник усе більше включає героїв у систему реальних життєвих стосунків. З надзвичайною майстерністю розкриває він згубний вплив користолюбства на особу та сім'ю, на родинні зв'язки й відносини. Палка пристрасть перетворюється на банальний зв'язок обридлих одне одному коханців («Провінційна муза»), щоб не втратити багатства, дружина відмовляється від чоловіка, якого вважала померлим («Полковник Шабер»), заради грошей інша героїня оголошує свого чоловіка божевільним («Справа про опіку») тощо.
Тема шлюбу є майже в кожному творі Бальзака. З її особливим варіантом зустрічаємось і в «Тридцятирічній жінці». Психологічний план тут виразно домінує над соціальним. В основі сюжету — метання головної героїні твору Жюлі д'Еглемон, шлюб якої виявився невдалим, її чоловік Віктор д'Еглемон — людина пересічна, жадібна до примітивних утіх. Любовна інтрига є провідною в творі. В романтичному коханні до Артура Ормонта, більш прозаїчному — до Шарля де Ванденеса героїня намагається знайти те особисте щастя, якого вона позбавлена в подружньому житті. Але першій же спробі Жюлі змінити свою долю заважає власна малодушність. Її драма — це драма компромісу. Неможливість проявляти свої природні пристрасті поступово спотворює душу героїні, завдає їй страждань, викривлює навіть її материнські почуття.
Активна функція образу Жюлі д'Еглемон обмежується рамками роману «Тридцятирічна жінка». Її ім'я, однак, з'являється і в інших творах Бальзака. Вона намагається скомпрометувати Поля де Манервіля («Шлюбний договір»), прагне одружити свого сина з Урсулою Мірует («Урсула Мірует»). Про Жюлі д'Еглемон згадують як про одну з найелегантніших жінок Парижа («Батько Горіо», «Чиновники»). |
