| Опис: |
### Анотація
Ця праця доктора Миколи Андрусяка, видана в Празі у 1941 році, розглядає етапи розвитку української нації. Автор аналізує історичні дискусії щодо походження українців та білорусів, зокрема полеміку з професором Мироном Кордубою. Він вивчає, як змінювалася назва «Русь» у літописах та як відбувалося відмежування української і білоруської національної свідомості від московської. У тексті підкреслюється, що ідея національної єдності українців та білорусів як «руського народу» існувала аж до кінця XVIII століття в межах Речі Посполитої. Однак подальший розвиток, зокрема національне відродження XIX століття, розірвав ці традиційні зв’язки, що призвело до формування української та білоруської націй як окремих.
***
### Основні ідеї твору
* **Дискусія про походження української нації:** У 1930-1931 роках відбувалася дискусія між професором Мироном Кордубою та членами Українського Історично-філологічного Товариства в Празі щодо початків української нації. Кордуба стверджував, що українська нація сформувалася лише в XV столітті, тоді як його опоненти, зокрема професор Степан Смаль-Стоцький, вважали, що українська, білоруська та російська мови розвинулися безпосередньо з праслов'янської.
* **Зникнення племінних назв:** Згідно з «Повістю временних літ», племінні назви українських племен зникають на початку XI століття, що пов'язано з поширенням християнства. Однак деякі племена, як-от в'ятичі, зберігали свою назву найдовше, до початку XII століття, оскільки серед них найдовше зберігалося язичництво.
* **Еволюція терміну «Русь»:** Автор простежує, як змінювалося значення назви «Русь» у літописах: від скандинавських найманців до князівської династії, а згодом до назви території та народу. У Київському та Галицько-Волинському літописах «Руською землею» називається Київщина, а згодом і вся Галицько-Волинська держава.
* **Відмежування від московитів:** За даними Суздальського літопису, до 1377 року суздальці не вважали свою територію «руською землею». Відмежування суздальців від населення Київської Русі було обумовлено їхнім слов'яно-фінським походженням.
* **Початок московського народу:** Початки московського народу автор відносить до другої половини XII століття, коли суздальсько-ростовське населення почало усвідомлювати свою окремішність від Києва.
* **Єдність українського та білоруського народів:** Український та білоруський народи, які належали до Литовсько-Польської держави, виступали під спільною назвою «руського народу» з половини XIV до кінця XVIII століття. Ця ідея національної єдності підтримувалася спільною православною та уніатською митрополіями.
* **Національна свідомість в’ятичів:** Польський дослідник С. М. Кучинський стверджував, що свідоме відмежування українців від москвичів завершилося саме на землі в'ятичів у XV столітті.
* **Вплив російської асиміляції:** Приєднання Київської православної митрополії до Московського патріархату у 1685 році та ліквідація Гетьманщини призвели до згасання ідеї «руського народу», що складався з українців та білорусів. Київська митрополія стала інструментом московської асиміляції.
* **Галицька традиція:** У Галичині традиція національної єдності українського і білоруського народів зберігалася майже до початку XX століття. Зокрема, Іван Могильницький та Омелян Огоновський вважали білоруську мову говором української.
* **Національне відродження XIX століття:** На відміну від Галичини, національне відродження в межах Російської імперії, що спиралося на народну мову, призвело до розриву зв’язків з білорусами, що спричинило розходження їхніх національних рухів.
* **Три етапи розвитку нації:** Автор виділяє три етапи розвитку української нації:
* **Перший етап (від кінця X ст.):** Злиття українських племен в один народ.
* **Другий етап (до кінця XVIII ст.):** Існування національної єдності українського й білоруського народу як «одного руського» в межах Речі Посполитої.
* **Третій етап (від кінця XVIII ст.):** Національне відродження українського й білоруського народів як окремих на мовній основі. |
