Віктор Гюґо » Знедолені (вид. 1985)
[додати інший файл чи обкладинку цього твору] [додати цей твір до вибраного]

Знедолені (вид. 1985)

Роман
Написано: 1862 року
Джерело: toloka.hurtom.com
Розділ: Художня
Твір додано: 26.01.2014
Твір змінено: 11.05.2016
Завантажити: djvu (41,3 МБ)
Опис: «Знедолені» є водночас романом реалістичним, епічним, гімном любові й романом соціальним. Як реалістичний роман, він описує життя простих людей і дає доволі точну картину життя в Франції на поч. ХІХ ст. Популярність роману завдячує в значній мірі яскравим барвам, якими вималювані персонажі.
Як епічний роман, «Знедолені» дають три великі картини: битви при Ватерлоо, повстання 1832 року та картину паризьких катакомб. Проте, епічними є також битви в душах персонажів: битва між добром та злом у душі Жана Вальжана і битва між законами суспільства та законами моралі в душі Жавера.
«Знедолені» є гімном любові: любові християнської, любові зрадженої Фантіни та Епоніни, любові батьківської Жана Вальжана до Козетти, любові чистої Маріуса й Козетти. Водночас роман є піснею про батьківщину. Віктор Гюго писав його у вигнанні й оспівував ті місця, які любив і за якими відчував ностальгію.
Але головною темою роману є суспільна критика. Хто винуватий у тому, що переплітаються долі скривджених та негідників? Гюґо переконаний, що вина лежить на злиднях, на байдужості та на безжальній репресивній соціальній системі. Гюґо ідеаліст, він переконаний, що виховання, піклування та повага до людини - єдина зброя в руках суспільства, якщо воно хоче завадити знедоленим скотитися в яму злочинності. Письменник багато роздумує над витоками зла. Він бачив страту на гільйотині, й побачене переслідувало його все життя. Однією з тем роману є злочини, які чинить закон. Водночас, показуючи процес перевиховання Жана Вальжана, Гюго вірить у шляхетність людської душі, й в можливість змінити долю людини на краще.

Скорочений переклад з французької Віктора Шовкуна
Ілюстрації Володимира Савадова
 
Відгуки читачів:
 
20.11.2016 • Marie Claire
"Знедолені" Гюго - мій улюблений твір вже понад три роки. Я захоплююсь глибиною його думок та ідеєю, яку він розкрив у романі.
ідею роману "Знедолені" становить моральний поступ як необхідна умова суспільних перетворень. На думку письменника, є дві справедливості: одна визначається юридичними законами, друга — найвища справедливість, найвища гуманність, що мас за основу принципи християнського милосердя. Істинність цих принципів перевіряється в романі долею головного героя Жана Вальжана, і наприкінці юридичний закон (в особі полісмена) відступає перед законом милосердя.
За основу Віктор Гюго бере не матеріальне життя, а моральне буття, яке розуміється як споконвічна людська сутність. Слід змінювати по суспільні умови, аби змінилася людина, а людину, тоді зміняться суспільні умови, буде викоренено соціальне зло. Цей роман у цілому й у подробицях показує рух від зла до добра, від несправедливого до справедливого, від хибного до істинного, від темряви до світла, від гниття до життя, від пекла до неба, від нікчемності до Бога.
«Чи здатна людська натура змінитися докорінно? — запитує в романі Віктор Гюго. — Чи може людина, котру Бог створив доброю, стати злою через іншу людину? Чи може душа під виливом долі зовсім переродитися і стати злою, якщо доля людини виявилася злою? Чи може серце під тягарем невитравного горя стати лихим і потворним, невиліковно захворівши, подібно до того, як викривляється хребетний стовп під тиском надто низького склепіння? Чи нема в душі кожної людини тієї первісної іскри, тієї божественної основи, котра не зазнає тління в цьому світі й безсмертна в світі іншому та котру добро може розвинути, розпалити і перетворити на променисте сяйво, а зло ніколи не може погасити до кінця?». Гюго спробував довести, що все це можливо. Але, на прикладі Жавера, зміна на краще можлива лише у тому випадку, якщо людина в розпачі, якщо вона готова до змін.
 
Тільки зареєстровані читачі можуть залишати відгуки. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь спочатку.