Правила заповнення полів при додаванні
авторів, творів та файлів

Оскільки заповнення полів відповідних форм користувачами не завжди відбувається так, як задумувалося розробниками бібліотеки, вважаємо за потрібне роз'яснити деякі моменти, які не явно зрозумілі новачку, але при виконанні певних дій вже є усталенимим правилами.

Додавання автора

Поле «Токен» при додаванні автора бачать лише члени команди сайту та читачі гурту «Наповнювачі». Вміст цього поля використовується як шматок шляху в URL-адресах сторінки автора, його творів та ін. У полі можна використовувати лише великі та малі літери латинської абетки, цифри, дефіс ( - ) та підкреслення ( _ ).

Для імен українських авторів використовується стандартна транслітерація. Імена іноземних авторів пишуться їх рідними мовами, якщо та мова використовує латиницю, але з заміною додаткових/нестандартних літер (Ä, Ø, Ú та ін.) на відповідні стандартні латинські (A, O, U та ін.). Якщо мова автора не використовує латинську абетку (напр., грецька, китайська, російська, болгарська), у токені слід вписувати ім'я автора так, як воно пишеться англійською мовою.

При цьому прізвище автора завжди пишеться першим, а власне ім'я — другим.

Наявність авторського права на твір має велике значення для того, чи буде твір завжди вільно доступним для читачів. Якщо твір охороняється авторським правом і власник авторських прав (автор, перекладач, їх спадкоємці або видавництво) звернуться з проханням вилучити твір з бібліотеки, ми будемо змушені це зробити, що призведе до недоступності твору.

Тому ми радимо сканувати твори, що є громадським надбанням — твори, автори та перекладачі яких померли до 01.01.1952 року або твори авторів (перекладачів), які згодні на вільне викладення їхніх доробків у Інтернеті. Це гарантує, що Ваша праця з оцифрування тексту буде доступна для читачів необмежено довгий час.

Вірші та статті малого обсягу по одному (як окремий твір) не викладаються. Окремо варто викладати тільки великі за обсягом статті, вірші та поеми. Найкращий варіант — формувати вірші у збірки, які повністю (за назвою та змістом) повторюють оригінальні авторські збірки. Якщо немає можливості сформувати вірші чи статті у авторські збірки, можна їх сформувати у збірки за будь-яким принципом, який Вам видається розумним. Так зручніше і для каталогізації творів, і для пошуку, і для зберігання.

Оповідання також є сенс викладати не поодинці, а формувати у збірки (краще 1 файл на 10 сторінок, ніж 10 файлів по одній сторінці), але лише у тому випадку, якщо автором оповідання об'єднано в одну серію/збірку та якщо таку серію/збірку завжди формували однакові твори.

Повісті та романи, зважаючи на їх досить великий текстовий обсяг, краще формувати в окремі файли (один твір — один файл), разом з перед- та післямовами до них.

Оформлення

Зображення (обкладинку, малюнки, світлини, схеми) найкраще зберігати всередині файлу книги, якщо це дозволяє формат файлу. Розміри зображень ідеально зберігати в такому розмірі, щоб вони добре виглядали і читалися, якщо присутній текст. Надмірно економити на розмірах зображень не слід. Обкладинка розміром 600х800 є достатнього розміру і відповідає сучасним нормам (тим же е-книгам на електронних чорнилах), якщо розмір буде меншим, то з розвитком технологій і плином часу зображення малих розмірів на екранах з великою роздільною здатністю виглядатимуть низькоякісно.

Обкладинку книги (однойменного роману, повісті) слід додавати у файл завжди, коли є така змога — книги з обкладинкою (зображеннями, світлинами) краще сприймаються читачем.

Примітки слід зберігати у будь-якому випадку. Вони допомагають сприймати книгу читачеві, а іноді без їх наявності твір надзвичайно важко зрозуміти через незрозумілі (застарілі, маловживані, специфічні терміни чи неологізми) слова, які не розяснюються всередині тексту. Раджу цифри приміток (у тексті твору та виноски) брати в квадратні дужки — [23] — так потім легше їх розрізняти та виконувати пошук у будь-якому форматі.

Нумерацію приміток, пояснення до яких подається в кінці сторінки, а нумерація починається з одиниці на кожній новій сторінці, слід починати з першої примітки (№1) і робити наскрізну нумерацію до останньої (№329). Пояснення приміток при цьому краще виносити в кінець файлу, після тексту твору.

При наявності приміток двох типів — цифрових (1, 2, 3...) та «зірочок» (*, **, ***) — найкраще робити окремо наскрізну нумерацію цифрових приміток та приміток-«зірочок», при цьому перед номером примітки-«зірочки» ставити зірочку. Зразок: [*1] ... [*132].

При оформленні твору в форматі *.fb2 для проставляння приміток-«зірочок» найкраще використовувати скрипти для коментарів.

Реквізити паперової книги, які обов'язково слід переносити у електронний варіант книги:

• Бібліографія — як правило написана на одній з перших або останніх сторінок книги і виглядає так:
  Гоголь Микола. Мертві душі. Роман — К.: Веселка, 2003. — 128 с. ISBN: 966-692-303-3
  Як видно, бібліографія містить:
  - ім'я автора
  - назву книги
  - місто видання (К.[иїв], Х.[арків], Львів тощо)
  - видавництво (у даному випадку — Веселка)
  - рік видання (2003)
  - кількість сторінок (128)
  - ISBN — міжнародний стандартний номер книги з 10 або 13 цифр
  ...крім того, може міститися також:
  - назва серії (упорядкованої видавництвом)
  - ім'я упорядника, редактора книги
• Ім'я перекладача, якщо твір в оригіналі написаний іншою мовою й ім'я перекладача відоме.
• Ім'я ілюстратора, якщо книга містить ілюстрації.

Всі ці дані обов'язково слід вказувати всередині книги. Не в імені файлу, бо ім'я файлу може змінюватися, а саме всередині тексту, бажано перед текстом твору.

 Нумерацію сторінок (зазначення номеру перед/після тексту відповідної сторінки) є сенс зберігати при оцифруванні наукових, навчальних та публіцистичних праць. Це часто вимагає більше роботи для оцифровувача, однак потім є незамінним, якщо працювати з книгою і посилатися на неї (як на паперове видання) при написанні різноманітних праць (реферати, дисертації, статті, дослідження тощо).

Номери сторінок, на мою думку, найкраще брати у однакові нетипові символи або дужки (напр., <182> чи {294}), які більше ніяк не використовуються у книзі. В такому випадку можна буде виконувати пошук по сторінках. Ставити номер сторінки краще просто всередині масиву тексту (речення, абзацу) перед словом, якщо таке слово починається на одній сторінці й закінчується на іншій.

Формат файлу

У бібліотеці наразі використовуються такі формати: *.fb2, *.txt, *.htm, *.rtf, *.doc, *.pdf та *.djvu.

Саме у цих форматах зберігається левова частка світової літератури в електронному вигляді, тому найближчим часом підтримувати інші формати не планується.

Ідеальний формат файлу для зберігання книг — FictionBook (*.fb2). Він призначений саме для літературних творів, чітко структурований, уніфікований та гнучкий у використанні, зберігає текст, таблиці та зображення у єдиному файлі, тому дозволяє максимально точно передати текст та оформлення більшості книг при цьому зберігаючи універсальність вигляду кількох творів з однаковим форматуванням та малий розмір файлу. Крім того, з форматом легко працювати (створювати файли книг) у програмі FictionBook Editor. Читається практично кожною пристойною спеціалізованою програмою для читання книг.

Формат дещо трудомісткий при створенні книг зі складним форматуванням. Щоправда, вкладена у складне форматування праця сторицею компенсується при подальшому зручному та комфортному використанні й читанні книги.

В процесі свого розвитку е-бібліотека «Чтиво» орієнтується на використання формату FB2 як основного формату бібліотеки, який використовується для зберігання максимальної кількості книг.

Формат простого тексту (*.txt) має дві суттєві переваги — загальнодоступність, тобто можливість читання мало не на будь-якому пристрої, а також малий розмір. З недоліків - відсутня можливість додати зображення/обкладинку до книги, майже повна відсутність можливості форматування (виділення заголовків, підзаголовків тощо). Редагується та читається у Блокноті Windows чи будь-якому іншому текстовому редакторі.

Формати «багатого» тексту (*.rtf та *.doc) мають багаті можливості до оформлення та форматування, в т.ч. збереження зображень та таблиць разом з текстом. Недоліком являється невиправдано великий розмір файлу при наявності зображень та можливість перенесення вірусів у файлі. Редагується у OpenOffice.org та Microsoft Office Word.

Веб-формат HTML (*.htm) дає багаті можливості для оформлення тексту, його зручно використовувати для читання книг просто з тенет, однак те, що файли зображень зберігаються окремо від файлу з текстом робить його незручним у «транспортуванні».

«Фотокопійні» формати (*.pdf та *.djvu) ідеальні, якщо потрібно абсолютно точно передати вигляд сторінок книги, однак вони практично не читаються на інших пристроях, крім комп'ютера, а якщо й читаються, то робити це вкрай незручно. З інших недоліків — невиправдано великий розмір файлу в порівнянні з іншими «книжковими» форматами файлів, незручна, а часто й неможлива робота з текстом (копіювання, редагування). Формати популярні також тим, що на виготовлення книг у них затрачується найменше сил та часу.

Порівнюючи формати PDF та DjVu за розміром та якість збереження вмісту можна сказати, що якщо твір сканується й не буде в подальшому розпізнаватися (залишиться у вигляді точної «фотокопії» паперового варіанту) і вибір формату йде лише між PDF та DjVu, то краще обрати останній — менший розмір файлу при дещо кращій якості. Крім того, для зменшення розміру файлу найкраще обирати чорно-білий режим зображень (якщо є кольорові сторінки, то їх краще залишити кольоровими).