Михайло Зіненко » Процес уніфікації спільної міграційної політики Європейського Союзу
|
[додати інший файл чи обкладинку цього твору]
[додати цей твір до вибраного]
|
Процес уніфікації спільної міграційної політики Європейського Союзу
Стаття
|
|
|
| Розділ: |
Наукова |
|
| Твір додано: |
06.12.2023 |
|
| Твір змінено: |
06.12.2023 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(102.2 КБ)
|
|
| Опис: |
Регіональні студії. – №23. – 2020.
Європа XXI століття стикнулась з новим викликом на своєму історичному шляху – інтеграцією в суспільство великої кількості мігрантів, які стали характерним явищем для післявоєнного західного світу. Кожного разу нова хвиля мігрантів змушує консолідуватися Європейську спільноту і шукати шляхи вирішення кризових явищ, пов’язаних із незаконною міграцією та біженцями. Для більшості держав, які мають свої регіональні особливості, пов’язані із географічним розташуванням і близькістю до нестабільних країн-сусідів, процес утвердження деяких аспектів спільної міграційної політики є болючим. У цій статті ми дослідили, яким чином країни – члени Європейського Союзу шукали шляхи порозуміння і як вони відійшли від Європейської спільноти вугілля та сталі, яке мало виключно економічний напрям до Шенгенської зони і спільних зовнішніх кордонів.
Процес формування міграційної політики ЄС – це складний і тривалий шлях, який розпочався з економічної інтеграції і створення єдиного ринку, про що йдеться у 3-й статті Римської угоди про заснування Європейської спільноти (1957). Новий досвід, результати і необхідність подальшої інтеграції зумовили необхідність внесення доповнень до існуючих положень в угодах, наслідком чого було скасування обмежень на пересування та проживання в межах співтовариства. Наступним кроком було прийняття Єдиного Європейського акту, який вносив корективи до Римських угод. Остаточне скасування внутрішніх кордонів між країнами-членами закріпив Шенгенський договір (1985), який набрав чинності лише 1995 р. Новою стадією інтеграції в єдиний блок було підписання Маастрихтської угоди та Амстердамського договору, внаслідок чого ЄС отримував контроль над внутрішніми міграційними законами. Далі відбувались чергові конференції, обговорення та прийняття нових програм та дотримання інструкцій. Ми дійшли висновку, що головний принцип ЄС в своїй міграційній політиці – це створення всіх умов для іммігрантів, які прибули на їх територію легально. |
|
|
|
| |
|
Відгуки читачів:
|
| |
|
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
|
| |
|
|
| |
