| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
Від упорядника
Українські народні романси
Ой біда, біда чайці небозі
Гомін, гомін, гомін по діброві
Їхав козак за Дунай
Козак од՚їжджає, дівчинонька плаче
За Німан
Їхав козак на війноньку
Прощай, село ріднесеньке
Ой браття-опришки
За Сибіром сонце сходить
Добривечір тобі, зелена діброво
Ой що ж бо то та й за ворон
Ох і не стелися, хрещатий барвінку
Стоїть явір над водою
Ой кряче, кряче та чорненький ворон
Всякому городу нрав і права
Стоїть явір над горою
Ой доля людськая
Віє вітер, віє буйний
Та не жур мене, моя мати
Де ти бродиш, моя доле
Сонце западає за високі гори
Ні родини нема, ні дружини
Сховалось сонце за горою
Родимий краю, село родиме
Чом, чом, чом, земле моя
Верховино, світку ти наш
Прийшов я до тебе, мій дубе зелений
Повій, вітре, повій, вітре
Дивлюсь я на небо
Скажи мені правду
Мала мати сина
Ой покрились білим снігом полонини
На чужині тяжко жити
Чуєш, брате мій
Зелений гай, пахуче поле
Ой чого ти, дубе
Пою коні при Дунаю
Ой Дністре мій, Дністре
Ой не п՚ються пива, меди
Гей, тои шляхи широкії
Тече вода в синє море
Вітер з гаєм розмовляє
Єсть на світі доля
За байраком байрак
Зоре моя вечірняя
Думи мої
Лети, моя думо
Як я, браття, раз сконаю
Чорнії брови, карії очі
Якби мені не тиночки
В чарах кохання
Човен хитається
Хусточко ж моя, шовковая
Тече річка невеличка
Стрів козак дівчину
Сонце низенько
Сонце низенько
Сонце заходить
Ой і зійди, зійди, ти зіронько та вечірняя
Соколом-стрілою
Сміються-плачуть солов՚ї
Милий мій, молю тебе
Ой ти, місяцю-зоре
Гей, попід ліс темненький
Ой ти, дівчино зарученая
Ой ти, дівчино, горда та пишна
Ой світи, місяченьку
Ой знати. знати
Ніч яка місячна, зоряна, ясная
Місяць на небі
Місяцю-королю
Дівчино кохана, здорова була
Вечір надворі
Коло річки, коло броду
Над Прутом у лузі
В вишневому саду
А вже третій вечір
Ой дівчино, шумить гай
Як поїхав мій миленький до млина
Чом, чом не прийшов
Ой казала мені мати
Спать мені не хочеться
Чи є в світі молодиця
Ой бувай здорова
Бувай здоров, коханий мій
На жовтенькому пісочку
Дівчино кохана йди сядь коло мене
Коли розлучаються двоє
Вже сонце над вечером
Ти не моя
Взяв би я бандуру
Без тебе, Олесю
Жалі мої, жалі
Шумить-гуде дібровонька
Чого сумувати, голубко моя
За тучами, за хмарами
Чом дуб не зелений
Розвивайся ти, дубочку
Чорвоная калинонька
Скрипливії ворітечка
Гаю, гаю, зелен розмаю
Чом ти, дівчино, така сумна
Чого ж вода каламутна
Ой доки я, безталанна
Чи ти, милий, пилом припав
Ой ти живеш на гороньці
Через поле широкоє
Терен цвіте
Пливе човен без весельця
Там, де Ятрань круто в՚ється
Скажи, чому не цвіте більше май
Коли на крилах ночі
Пасітеся, сірі воли
Місяченьку бліднолиций
Ой я нещасний
Ой на горі два дуби зрослися
Забудь мене
Ой зійди, зійди, ясен місяцю
Ой був то раз веселий час
Колись, дівчино мила
Втіш мене; занедужала я
Скажи, нащо тебе я полюбила
У вишневому садочку
Ой не. світи. місяченьку
Ой і зрада, карі очі, зрада
Не питай, чого в мене заплакані очі
Не питай, чого в мене заплакані очі
Зеленая рута, жовтий цвіт
В моєму саду айстри білі
[ снилося з ночі дівчині
Повій, вітре, на Вкраїну
Ой не шуми, луже
Ой на гору козак воду носить
Ой на горі сніг біленький
Баламуте, іди з хати
Соловейко
Ой гаю мій, гаю
Ой вербо, вер,бо сухая вербо
Зійшов той місяць
Зоре вечірняя
Віють вітри, віють буйні
Видно шляхи полтавськії
Чи я в лузі не калина була
Така її доля
Ой одна я, одна
Нащо мені чорні брови
Плавай, плавай, лебедонько
Защебетав жайворонок
Ні, мамо, не можна нелюба любить
Чи ти мене вірно любиш
Ой волошки, волошки
Ой не ходи, Грицю
Ішов відважний гайовий
Рибалка молоденький
Прийде весна, і гай зазеленіє
Гетьте, думи, ви хмари осінні
Ой принесіть мені пролісків з лісу
Кажуть люди, що-м щаслива
Воли мої половії
Вилітали орли з-за крутої гори
Пусти ж мене, мамо
Ой у полі могила
Гуде вітер вельми в полі
Не щебечи, соловейку
Ой, здається, й не журюся
Рано-вранці я вставала
Батько добрий, батько добрий
Летів пташок понад воду
Бабусю, рідненька
Заграй ми, цигане старий
В той день, коли дім я покинув вітця
Понад полем іде
Все йде, все минає
Летить галка через балку
По діброві вітер виє
Реве та стогне Дніпр широкий
Стоїть гора високая
Ставок заснув
Місяцю ясний
Вечоріє і темніє
Сонце ся сховало
Я бачив. як вітер берізку зломив
У гаєчку ходила я
Первоцвіти синьобілі
Вечірня пісня
Зірна літня нічка
Коли поїзд у даль загуркоче
На високій дуже кручі
Коли течуть криваві ріки
Ой ти. ниво, моя ниво
Сидить пташок на тополі
У горах Карпатах
Річка котиться між нами
Вівці мої, вівці
Тихо над річкою
Гуцулка Ксеня
Червоні маки
Хусточка червона
Білі каштани
Ми підем, де трави похилі
Рідна мати моя
І чого тікати
Ти любов моя
Марічка
Берізка
Алфавітний покажчик та примітки
|
