| Опис: |
Регіональні студії. – №24. – 2021.
У статті проаналізовано актуальну проблематику політико-партійної репрезентації угорської етнічної громади в органах місцевого самоврядування в контексті електорального циклу 2020 року. Відзначено, що загалом за результатами виборів до органів місцевого самоврядування «КМКС» Партія угорців України делегувала 130 своїх представників, а Демократична партія угорців України – 23 депутати. Автор розмежовує представництво угорської етнічної громади (етнічне представництво) загалом від політичного представництва названих партій. Значна частина угорськомовних кандидатів на рівні сільських громад балотувалися як самовисуванці.
Констатовано, що до Закарпатської обласної ради за список «КМКС» Партії угорців України проголосували 39 049 виборців, що порівняно з 2015 роком є меншим на майже 2,5 тис. (41 517 чол.). Поряд із цим у відсотковому відношенні цей показник збільшився із 9,5% до 11,5%. Водночас представництво 8-ми депутатів в обласній раді (12,5%) залишилося стабільним і віддзеркалює репрезентацію угорців в етнонаціональній структурі Закарпатської області. Електоральні успіхи «КМКС» Партії угорців України тлі депопуляції, масової трудової еміграції та невисокої явки виборців варто пов’язувати з політикою «м’якої сили» з боку Угорщини, розширенням політичної реклами в україномовному інформаційному просторі Закарпаття. У результаті адміністративної реформи, що призвела до укрупнення районів, де компактно проживає угорська етнічна громада, представники угорського політикуму мають у процентному відношенні значно урізане представництво, ніж за результатами виборів 2015 року. Утратою для угорського політикуму Закарпаття є відсутність політико-партійного представництва в міських радах Ужгорода та Хуста.
На рівні селищних рад найбільш успішним є результат у Вилоцькій територіальній громаді, де обидві партії угорців представляють більшість (57,69%). Водночас в інших селищних радах політико-партійне представництво угорців є незначним. Водночас відсутність політико-партійної репрезентації компенсується представництвом депутатів-етнофорів угорської ідентичності, яке на рівні громади узгоджується з корпоративними інтересами. Також відносно меншим є представництво угорських політичних сил на рівні сільських рад. Політико-партійна більшість «КМКС» Партії угорців України представлена в Пийтерфолвівській (65,38%) і Сюртівській (54,55%) сільських радах, які й стали об’єктом антиугорської інформаційної кампанії в листопаді та грудні 2020 року. Своєрідним є домінування угорського етнічного представництва в складі Великобийганської сільської ради. Значним є представництво «КМКС» Партії угорців України у Великодобронській сільській раді (36,84%). Оптимальним із точки зору біетнічного (українсько-угорського) складу об’єднаних територіальних громад Мукачівщини й Ужгородщини є представництво «КМКС» Партії угорців України на рівні Горондівської (13,64%), Великолучківської (11,54%) і Холмківської (11,54%) сільських радах.
Робиться висновок, що негатив у міждержавних відносинах України й Угорщини відобразився на виборчій кампанії 2020 року. Дії правоохоронних органів і провокації в інформаційному середовищі спричинили негативний імідж угорському політикуму Закарпаття. Відтак на цьому етапі вже фактично «перезрілою» є нагальність вироблення чітких нормативно-правових стандартів політичного представництва етнічних громад у поліетнічних регіонах України, зокрема в Закарпатській області, де угорська етнічна громада є корінною, автохтонною етнічною групою. |
