Віктор Заїка

Віктор Володимирович Заїка народився 28 липня 1957 року в м.Глухові Сумської області в родинi педагогів Володимира Миколайовича та Віри Василівни, продовживши династію вчителів (дід Микола Костянтинович вчився у Глухівській чоловічій гімназії, закінчив Колегію Павла Галагана у Києві, вчився в історико-філологічному інституті Безбородька у Ніжині, Київському університеті Св. Володимира, працював у освітніх установах Глухова. Бабуся – Надія Іванівна по закінченні Глухівської жіночої гімназії все життя присвятила початковій освіті, спочатку в земських, пізніше радянських закладах освіти.
Батько Володимир Миколайович закінчив природничо-географічне відділення Глухівського вчительського інституту, з 1949 року почав працювати учителем, а згодом – інспектором Глухівського районного відділу освіти. Одним із перших у районі удостоєний міністерської відзнаки «Відмінник освіти УРСР». Володимир Миколайович працював в середніх школах № 1, № 4, де він викладав історію та географію і працював завучем. Мати, Віра Василівна, закінчила Сумський педагогічний інститут, працювала вчителем математики, фізики, астрономії у СШ №4 м.Глухова.
Віктор Володимирович Заїка закінчив середню школу №3. Трудову діяльність розпочав у деревообробних майстернях Глухівського лісгоспзагу. Поступово визначився з життєвими пріоритетами -  збереження історико-культурних надбань Глухівщини.
     В 1982 року закінчив історичний факультет Київського національного університету імені Т.Г.Шевченка і з того часу працював викладачем кафедри історії Глухівського національного педагогічного університету імені О.П.Довженка.
Віктор Заїка був ініціатором і керівником організаційних комітетів по святкуванню 300-ліття Глухівського Миколаївського храму (1993); по встановленню у м. Глухові пам'ятного хреста «Всім жертвам всіх терорів» з нагоди роковин страти у 1708 році у Глухові героїчних захисників Батурина(1993); вшануванню 250 річниці українського композитора уродженця Глухова Максима Березовського (1995).
В.Заїка є засновником пам’яткоохоронної громадської організації «Київська брама», брав участь у розробці експозицій Народного та історико-педагогічного музею Глухівського національного педагогічного університету ім. О. Довженка (у 2001 році - член творчої групи по створенню експозиції історико-педагогічного музею при Глухівському національному університеті ім. О.Довженка (є дарителем більше 120 експонатів для експозиції); у 2002 році - член творчої групи по створенню експозиції Глухівського краєзнавчого музею (у дар музею ним передано більше тисячі експонатів з власної приватної колекції). Після відкриття в Глухівському національному педагогічному університеті спеціальності «Історія», передав значну частину власної бібліотеки для використання студентами історико-філологічого факультету.
Віктор Володимирович - член організаційних комітетів п'ятнадцяти конференцій з історичного краєзнавства і редакційних колегій наукових збірок конференцій.
Під його керівництвом було виготовлено і встановлено меморіальні дошки видатним глухівчанам: академіку М.П.Василенку, братам Георгію та Володимиру Нарбутам, історику В.О.Романовському, мистецтвознавцю Ф.Л.Ернсту.
У 1990, 1994, 2002 та 2010, 2015 роках обирався депутатом Глухівської міської ради.  Постійний член комісії виконкому з питань дотримання законодавства про релігійний культ. Був членом комісії по підготовці проекту по перейменуванню вулиць міста, брав участь у роботі громадських комітетів при міській раді по святкуванню 250-річчя від дня народження композитора Максима Березовського (1995 р.) та 300-ліття перенесення гетьманської столиці до Глухова (2008 р.).
Віктор Володимирович був істориком-консультантом робочої групи по створенню проекту Глухівського історико-культурного заповідника у м.Глухів (зараз Національний заповідник «Глухів»), де працював на посаді наукового співробітника впродовж 1999-2010 рр.
Він – прекрасний викладач, який однаково блискуче читав лекції з Історії України, Історії української культури, Релігієзнавства,  Історії Стародавнього світу, Християнської етики та вів практичний курс Музеєзнавства,  проводячи заняття та екскурсії вулицями рідного міста, до музеїв, визначних пам’яток, храмів, Глинської пустині, Петропавлівського монастиря та ін., беручи участь в житті окремих груп, факультетів, університету, супроводжуючи з великим натхненням численні групи простих і шанованих, відомих, знаних в Україні і за її межами людей.
Віктор Заїка - член Національної спілки журналістів України, редакції газет - «Освітянські обрії» (Глухівського педагогічного університету) та «Соборний майдан» (глухівського історико-культурного заповідника), де за його участі друкувалися літературні обробки Оповідей баби Одарки з Глухівщини з архіву к.іст. наук М.П.Стожка.
Він - автор більш ніж 100 друкованих праць (статті, тези, начерки). В приоритеті -  Глухівщина в історії українського національного відродження, культурне життя Глухова XVII —XX століття; Глухівський вчительський інститут і культурне життя Глухова першої чверті двадцятого століття; роль І.Мазепи,  Д. Апостола, родини Маркевичів у культурному розвої Глухівщини; становлення  художніх особистостей братів Георгія і  Володимира Нарбутів, Миколи Гумільова,  Федора Уманця, Миколи Зерова, Нестора Городовенка,  Олександра Довженка, Йосифа Шкловського, Віктора Романовського, Миколи Василенка, Юрія Шапоріна на тлі культурного життя Глухова ХХ століття; релігійна тематика (історія православних  храмів Глухівщини,  християнські атрибути в експозиціях глухівських музеїв,  духовна спадщина митрополита Димитрія Ростовського тощо).
Він – поет, член літературно-мистецького об'єднання «Українська хвиля». Його цікавлять теми лірико-екскурні (В  старом доме), політичні (Соборний майдан), краєзнавчі (Довженкова хата. Сосниця); національні (Наші символи), історичні (Гетьманському Батурину; Глухів; Заповідній Софії);  мовні (Bilingva); посвяти сучасникам (Академіку Миколі Вашуленку;  Бєлашову Валерію);  пам’яті видатних історичних постатей (Олександру Довженку; Миколі Лукашу; Василеві Стусу; Пелагеї Бартош; Й.С.Шкловському; Т.Шевченку).
Відзначений почесною грамотою Міністерства культури і туризму.
Нагороджений Міністерською відзнакою «Відмінник освіти України».
Нагороджений орденом «Преподобного Іллі Муромця» ІІІ-го ступеня - Української   православної   церкви   та   орденом   «Святого   Юрія   (Георгія)» Української православної церкви Київського патріархату.
Життя Віктора Володимировича підпорядковувалось обраному фаху історика, що не давав права бути байдужим і стояти осторонь подій, передумови яких кілька десятиліть визрівали в українському суспільстві.
Викладацька, журналістська, громадська, краєзнавча діяльність зробили це прізвище відомим і серед глухівчан, і у широких наукових колах.