|
| Написано: |
2019 року |
|
| Розділ: |
Наукова |
|
| Твір додано: |
31.05.2025 |
|
| Твір змінено: |
31.05.2025 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(911.7 КБ)
|
|
| Опис: |
АНОТАЦІЯ
Загребельний І. В. Проблема секуляризації у творчій спадщині
Гавриїла Костельника: критичний аналіз. Кваліфікаційна наукова праця
на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук
за спеціальністю 09.00.11 – релігієзнавство. Інститут філософії імені
Г. С. Сковороди НАН України. Київ, 2019.
Дисертаційне дослідження пропонує комплексний погляд на експлікацію
у творчій спадщині українського греко-католицького філософа і богослова
Гавриїла Костельника (1886-1948) проблеми секуляризації. Предмет
дослідження включає у себе три аспекти: по-перше, розуміння
Г. Костельником витоків і змісту процесу секуляризації, по-друге, бачення
ним методів протидії секуляризації, по-третє, впливу секуляризації на
релігійні погляди самого Костельника. Перший аспект розкривається у ході
вивчення Костельникової концепції теоретичних і ментальних витоків
процесу секуляризації (насамперед впливу наукового розвитку на поширення
атеїзму), бачення Костельником місця політичних ідеологій у системі
координат секуляризації, особливостей сприйняття Костельником
секуляризуючих вимірів української художньої літератури. Другий аспект – у
ході вивчення апологетичної творчості Костельника, його концепції
співіснування Церкви і секуляризованої держави, а також бачення
контрсекуляристських та екуменічних перспектив українського християнства.
Третій аспект присутній при аналізі кожної зі згаданих тем, оскільки й у
вивченні витоків та змісту процесу секуляризації, і в баченні методів протидії
цьому процесові Костельник демонстрував внутрішню секуляризацію.
Костельникова інтелектуальна позиція характеризується як така, що
відповідала ряду рис католицького модернізму, а саме відзначалася
психологізованим розумінням релігії, намаганнями підлаштувати
3
християнський світогляд під досягнення світських наук, доктринальним
релятивізмом, скептичним ставленням до томістичної традиції, критикою
примату Римського Папи як такого, що був породжений політичними
чинниками. Дисертація пропонує реконструкцію формування і кристалізації
модерністських поглядів Костельника. Вже в студентські роки Костельник
присвячує більшу увагу психології та когнітивній проблематиці, аніж
онтології. Ці зацікавлення заклали основи пізнішої модерністської
психологізації релігії, а також відкидання томізму і метафізики у цілому. 1919
року Костельник ігнорує традиційне католицьке вчення про природу
політичної влади та релігійні обов’язки держави. Тим не менше, у першій
пол. 20-х він захищає загальні принципи католицького Магістеріуму,
використовує метафізичні аргументи апологетики, критично висловлюється
стосовно модерністів. 1925 року ситуація починає стрімко змінюватися. У
ході суперечки з Йосифом Сліпим Костельник демонструє різку
антитомістичну позицію. У подальшому модерністські погляди Костельника
почала виражатися все чіткіше, причому – у тісному переплетінні з його
«восточництвом».
Досліджуючи бачення Костельником ментальних витоків та проявів
секуляризації, автор зупиняється на таких концептах як «фізикалізм», «чуття
безтаїнственності», «нормальна свідомість». Особливу увагу присвячено
суперечностям у Костельниковому розумінні впливу наукового розвитку на
поширення атеїзму. У центрі цих суперечностей знаходилось модерністське
поєднання антиінтелектуалізму з намаганнями підлаштувати християнський
світогляд під картину світу, що диктувалася світськими науками. У ході
аналізу бачення Костельником ментальних витоків та проявів секуляризації
було встановлено факт іманентизації Костельником релігійного досвіду.
У дисертації досліджено особливості сприйняття Костельником
ідеологій лібералізму, комунізму та націоналізму. Значна увага присвячена
непослідовності у сприйнятті націоналізму. Своїм ригористичним ставленням
4
до націоналістичного руху та його ідеології Костельник зближувався з
позиціями табору консерваторів на чолі з єпископом Григорієм Хомишиним.
Але, якщо для консерваторів було притаманним досить фундаментальне
розпізнавання секуляризуючих вимірів процесу націотворення, то Костельник
сам демонстрував залежність від цих вимірів. Причини ригористичного
ставлення Костельника до націоналізму криються передусім у його
психологічних рисах, зокрема надмірній полемічності.
У дисертації проаналізовані особливості рецепції Г. Костельником тих
вимірів української художньої літератури, які наприкінці XIX – на початку
XX ст. розглядалися як такі, що несуть загрозу християнській релігії (зокрема
творчості Т. Шевченка, І. Франка, В. Винниченка). Підхід Костельника
порівнюється з підходом інших греко-католицьких інтелектуалів та ієрархів.
Шевченка Костельник викреслює із переліку осіб, чия творчість спрямована
на розгортання процесу секуляризації. Окремі проблемні моменти
Шевченкової творчості, на думку Костельника, були спричинені надмірною
емоційністю поета. Натомість у випадку Франка та Винниченка бачить
свідоме вираження за допомогою засобів художньої літератори
матеріалістичних, раціоналістичних і атеїстичних світоглядних переконань.
Попри принципово полемічний характер сприйняття творчості згаданих
авторів, Костельник демонстрував розуміння їхнього місця у процесі
модерного націотворення.
Апологетична позиція Костельника виділялася на тлі тогочасної
української греко-католицької літератури апологетичного спрямування.
Костельник не приділяв великої уваги сотеріологічним та еклезіологічним
аспектам апологетики. Перш за все, він намагався захистити християнську
віру від викликів атеїзму. З цією метою він робив спроби вести діалог з
сучасною наукою. Але спроби такого діалогу не завжди були успішними –
були недостатньо значними з точки зору науки і в той же час виходили за
рамки католицької ортодоксії. Зокрема, у дисертації детально розглядається
5
спроба Костельника використати у полеміці проти матеріалізму досягнення
фізики. Ці спроби призвели до змішання відмінних онтологічних горизонтів –
фізичної і духовної реальності. Також при аналізі апологетичної позиції
Костельника особлива увага була відведена його концепції теодицеї.
У ході аналізу бачення Г. Костельником оптимальної моделі
взаємовідносин Церкви і секуляризованої держави дисертантом було
показано, що Костельник відходив від тогочасного католицького вчення.
Участь Г. Костельника у подіях довкола Львівського псевдособору 1946
року інтерпретується крізь призму еклезіальних поглядів Костельника і його
бачення екуменічного і контрсекулярного потенціалу українського
християнства. Дисертація показує, що головними чинниками, які вплинули на
формування еклезіальних поглядів Костельника, стали модерністські засади
його мислення, а також його амбіційний характер, який проектувався на всю
Галицьку греко-католицьку митрополію. Саме модерністський
доктринальний релятивізм, а також наділення Галицької митрополії
месіанським значенням привели Костельника до заперечення папського
примату і планів відірвати Галицьку митрополію від Риму. Орієнтація на
східне православ’я стала для Костельника специфічною формою вираження
його модерністських поглядів. Костельник хотів перетворити Галицьку
митрополію не просто на автокефальну православну Церкву, а на
«модернізовану автокефальну православну Церкву». Від прагнень цілковитої
автокефалії Костельника змусила відмовитися окупація Західної України
радянськими військами і намір комуністичної влади приєднати Галицьку
митрополію до Російської православної Церкви (РПЦ). За таких умов
Костельник випрацював концепцію використання Галицької митрополії у
якості ферменту для модернізації усієї РПЦ, а також реалізації амбітної
екуменічної програми.
У світлі отриманих у дисертації висновків стає зрозумілою
невиправданість тих образів Г. Костельника, які стали плодом конфесійно
6
забарвленої полеміки щодо нього. Адже перед нами постає не щирий
православний конвертит і не греко-католик, що став «зрадником» чи
«невільником обставин», а християнин, який, намагаючись протидіяти
секуляризації, сам став об’єктом її впливу.
Дисертація становить нове слово у дослідженнях інтелектуальної історії
УГКЦ і українського християнства у цілому, вивченні католицького
модернізму, а також в аналізі стратегії реагування християнства на виклики
секуляризації.
Ключові слова: Гавриїл Костельник, секуляризація, УГКЦ (Українська
Греко-Католицька Церква), РПЦ (Російська Православна Церква),
католицький модернізм. |
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
Вступ...................................................................................................................14
РОЗДІЛ 1. Теоретичні засади дослідження..................................................23
1.1. Рецепція постаті і творчості Г. Костельника від середини XX ст. до
сьогодення..........................................................................................................23
1.2. Методологічні підходи, методи та принципи дослідження...................34
1.3. Термінологічні аспекти дослідження.......................................................40
1.4. Особливості формування філософських і богословських поглядів
Г. Костельника...................................................................................................47
Висновки до розділу 1.....................................................................................64
РОЗДІЛ 2. Причини та зміст процесу секуляризації................................66
2.1. Світоглядно-ментальні трансформації як теоретично-психологічне
підґрунтя розгортання секуляризації...............................................................66
2.2. Суперечності у поглядах на науку та інтелектуалізм............................83
2.3. Модерні політичні ідеології в системі координат процесу
секуляризації......................................................................................................97
2.4. Особливості сприйняття секуляризуючих вимірів української
літератури...........................................................................................................109
Висновки до розділу 2.....................................................................................119
РОЗДІЛ 3. Відповідь на секуляризацію: апологія і пристосування......122
3.1. Основні риси апологетики........................................................................122
3.2. Апологетика Г. Костельника і проблема теодицеї..................................137
3.3. Бачення оптимальної моделі взаємовідносин Церкви і секуляризованої
держави.............................................................................................................143
3.4. Контрсекулярні й екуменічні перспективи українського
християнства.....................................................................................................156
Висновки до розділу 3....................................................................................172
Висновки..........................................................................................................175
Список використаних джерел......................................................................181
|
|
|
