|
| Написано: |
2025 року |
|
| Розділ: |
Історична |
|
| Твір додано: |
02.12.2025 |
|
| Твір змінено: |
27.12.2025 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(1.2 МБ)
|
|
| Опис: |
Заболотнюк І.О. Військово-технічна допомога США Україні у роки
російсько-української війни (2014–2024). – Кваліфікаційна наукова праця
на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії зі
спеціальності В9 Історія та археологія. – Інститут українознавства
ім. І. Крип’якевича НАН України, Львів, 2025.
Комплексно розглянуто особливості військової підтримки США України в
умовах російської збройної агресії та геополітичних викликів початку ХХІ
століття.
Актуальність дисертаційної роботи полягає в тому, що після початку
російської збройної агресії проти України (лютий 2014 р.) та подальшої
трансформації системи міжнародної безпеки, США стали одним із провідних
донорів у сфері військово-технічної підтримки України. Допомога охоплювала
широкий спектр летального та нелетального обладнання і стала критично
важливою для підтримання обороноздатності України, її стійкості та здатності
до контрнаступальних дій. Зважаючи на безпрецедентні масштаби допомоги
після початку повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року, постає
потреба у науковій систематизації її параметрів, вивченні як матеріальнотехнічного, так і політико-дипломатичного виміру цієї допомоги.
Відзначено, що українсько-американські відносини у 1990-х роках
формувалися в умовах становлення нової системи міжнародних відносин після
розпаду СРСР. США одними з перших визнали незалежність України, що
засвідчило стратегічну зацікавленість офіційного Вашингтона у стабільності
східноєвропейського простору. Центральним питанням у 1990-х рр. у
двосторонніх відносинах стало ядерне роззброєння України, яке розглядалося
як ключовий тест її надійності як міжнародного партнера. Водночас підписання
Будапештського меморандуму 1994 р. за участю США стало важливим
елементом гарантій безпеки України, хоча їхній практичний зміст залишався
3
політично декларативним. Американська політика була спрямована на
підтримку демократичних реформ, ринкової економіки та становлення правової
держави. Підписання у 1996 р. Хартії про партнерство, дружбу і
співробітництво закріпило стратегічний характер українсько-американських
відносин. США активно сприяли залученню України до міжнародних
організацій і безпекових структур, зокрема до програми НАТО «Партнерство
заради миру». Важливим аспектом стало налагодження оборонного діалогу та
початок військово-технічної співпраці, оскільки американська дипломатія
розглядала Україну як потенційний бар’єр для російського реваншизму.
Констатовано, що українсько-американські відносини у 2004–2014 рр.
проходили складну еволюцію: від оптимістичного періоду після Помаранчевої
революції до глибокої трансформації в умовах російської агресії. США активно
підтримали демократичні зміни 2004 р., розглядаючи Україну як ключовий
елемент демократизації пострадянського простору. Перемога Віктора Ющенка
відкрила нові можливості для зближення з НАТО та ЄС, що відповідало
стратегічним інтересам Вашингтона. У цей період активізувалася співпраця у
сфері енергетичної безпеки, оборони та реформування державного управління.
Проте внутрішньополітичні конфлікти, розкол у «помаранчому таборі»
поступово зменшили довіру США до українського керівництва. Після 2010 р.,
із приходом на посаду Президента України Віктора Януковича, двосторонній
діалог набув більш прагматичного характеру. Вашингтон зберігав інтерес до
стабільності України, але висловлював занепокоєння згортанням демократії та
переслідуванням опозиції. Підписання Харківських угод (2010 р.) та зближення
України з державною-агресором послабили інтенсивність контактів між
Україною та США. Водночас американська сторона продовжувала
підтримувати розвиток громадянського суспільства, зокрема через спеціальні
програми. Ключовим етапом українсько-американських відносин на цьому
етапі стала відмова Віктора Януковича від підписання Угоди про асоціацію з
Європейським Союзом (2013 р.), що викликало критику керівництва США. Під
4
час Революції Гідності США зайняли чітку позицію на підтримку
демократичних прагнень українського народу, а американська дипломатія
виступила посередником у врегулюванні конфлікту та закликала владу
утриматися від насильства.
Зазначено, що українсько-американські відносини в період
Антитерористичної операції (АТО) (2014–2018) набули нового, безпекового
виміру, що стало прямою реакцією на російську збройну агресію проти
України. Після окупації Росією Кримського півострова, США зайняли
принципову позицію щодо підтримки територіальної цілісності України та
засудження дій Росії на міжнародному рівні. Вашингтон ініціював та очолив
глобальну санкційну політику проти Російської Федерації, формуючи широку
коаліцію західних держав. Водночас США розгорнули масштабні програми
політичної, менше – військової допомоги Україні. Одним із пріоритетів стало
зміцнення обороноздатності ЗСУ, які фактично створювалися заново в умовах
війни. У межах програм Foreign Military Financing та Ukraine Security Assistance
Initiative американська сторона постачала прилади нічного бачення,
бронежилети, медичне обладнання, засоби зв’язку тощо. Особливу роль
відіграла підготовка українських військових інструкторами США. Політична
підтримка втілилася у численних візитах американських високопосадовців.
Водночас у питанні надання летальної зброї американська адміністрація
Президента Барака Обами тривалий час дотримувалася обережності,
обмежуючись «нелетальною» підтримкою. Тільки у 2017 р. було ухвалено
рішення про передачу Україні протитанкових комплексів Javelin, що стало
символом якісного переходу до реального оборонного партнерства. США
також активно підтримували Україну на дипломатичному фронті – у Раді
Безпеки ООН, НАТО та міжнародних економічних інституціях. Американська
допомога сприяла модернізації українських Збройних Сил, підвищенню їхньої
сумісності зі стандартами Альянсу.
5
Показано, що українсько-американські відносини в період проведення
Операції об’єднаних сил (ООС) (2018–2022) набули більш системного,
стратегічного характеру, зосередженого на посиленні обороноздатності
України та протидії російській агресії. США залишалися провідним партнером
України у сфері безпеки, надаючи багаторівневу підтримку – від військовотехнічної допомоги до дипломатичного тиску на Росію. Після трансформації
формату АТО в ООС у 2018 р. американська політика стала більш
цілеспрямованою на реформування сектору оборони відповідно до стандартів
НАТО. Активізовано співпрацю між Пентагоном і Міністерством оборони
України у питаннях управління військами, логістики та стратегічного
планування. Вашингтон розширив постачання оборонних засобів, включно з
протитанковими системами Javelin, радіолокаційними станціями,
броньованими автомобілями та медичним обладнанням. США також
підтримували українські навчальні програми, що забезпечувала підготовку
військовослужбовців за стандартами НАТО. На політичному рівні
американська сторона послідовно підтримувала територіальну цілісність
України, засуджуючи окупацію Криму та агресію на Донбасі. Сполучені Штати
зберігали санкційний тиск на Росію, координуючи дії з ЄС та НАТО. Під час
президентства Дональда Трампа двосторонні відносини зазнали певної
політичної турбулентності, однак інституційна співпраця між оборонними
структурами залишалася доволі стабільною. Акцент зроблено на підвищенні
прозорості оборонних закупівель і боротьбі з корупцією у військовій сфері.
Американська дипломатія наголошувала, що успіх реформ у секторі безпеки є
запорукою довгострокової підтримки з боку Заходу. У цей період розширилася
співпраця у сфері кібербезпеки, протидії гібридним загрозам і стратегічних
комунікацій. США також сприяли модернізації українського флоту та розвитку
військової інфраструктури у Чорноморському регіоні. Загалом, відносини між
офіційним Києвом та Вашингтоном характеризувалися поєднанням
прагматизму та взаємної стратегічної зацікавленості.
6
Зауважено, що військово-технічна допомога США Україні у 2022–2024 рр.
стала одним із ключових чинників стримування російської збройної агресії та
збереження обороноздатності держави. Після повномасштабного вторгнення
США здійснили безпрецедентне нарощування обсягів безпекової підтримки,
що охопила озброєння, боєприпаси, техніку, розвіддані та логістичні ресурси
тощо. США стали лідером у міжнародній коаліції партнерів, забезпечивши
наймасштабніші пакети допомоги як за вартістю, так і за технологічною
складністю. Центральним напрямом підтримки було надання систем
протиповітряної оборони – NASAMS, Patriot, IRIS-T та ракет до них, що
дозволило значно посилити спроможність України у відбитті масованих
ракетно-дронових ударів. Важливим елементом військової допомоги Україні
стали високоточні ракетні системи HIMARS та боєприпаси до них, які змінили
баланс на окремих ділянках фронту. США також передали бронетехніку різних
типів (від бронетранспортерів Stryker і Bradley до MRAP), що підвищило
мобільність підрозділів Сил оборони. Суттєву роль відіграла авіаційна
підтримка, включно з підготовкою українських пілотів до експлуатації F-16 та
передачею засобів авіаційного озброєння. Військова допомога охопила й
артилерійський сегмент – гаубиці калібрів 155 і 105 мм, системи управління
вогнем та значні обсяги снарядів. Значний обсяг підтримки припав на засоби
кіберзахисту, розвідки та супутникового моніторингу, які підвищили якість
командування та ситуаційної обізнаності. Офіційний Вашингтон активно
сприяв інтеграції України до західних військових стандартів і процедур,
формуючи основу для майбутньої сумісності з силами НАТО. Однак, політичні
дискусії у Конгресі 2023–2024 рр. призводили до затримок ухвалення нових
пакетів допомоги, що створювало ризики для стабільності постачань. Загалом,
американська військово-технічна допомога Україні сприяла модернізації
українського війська, стала одним із найвагоміших факторів, що визначали хід
війни й можливості України протистояти російській збройній агресії.
7
Ключові слова: військово-технічна допомога, США, Україна, Росія, війна,
Антитерористична операція, Збройні Сили України, національна безпека,
Операція Об’єднаних Сил, засоби масової інформації, політика пам’яті, НАТО,
окупація, повномасштабне вторгнення, дипломатія. |
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
ЗМІСТ
АНОТАЦІЯ 2
ПЕРЕЛУК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 15
ВСТУП 19
РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ, ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА,
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
1.1. Історіографія проблеми 24
1.2. Джерельна база дисертації 42
1.3. Методологія дослідження 52
РОЗДІЛ 2. БЕЗПЕКОВИЙ АСПЕКТ
УКРАЇНСЬКО-АМЕРИКАНСЬКИХ ВІДНОСИН (1991–2014)
2.1. Українсько-американські взаємини
у контексті політики багатовекторності (1991–2004) 62
2.2. Політичні виклики в українсько-американських
відносинах (2004–2014) 73
РОЗДІЛ 3. ВІЙСЬКОВО-ТЕХНІЧНА ДОПОМОГА США
УКРАЇНІ У РОКИ РОСІЙСЬКОЇ ЗБРОЙНОЇ
АГРЕСІЇ (2014–2022)
3.1. Зміцнення оборонної спроможності
України у роки проведення АТО 86
3.2. Розбудова партнерських відносин
у військово-політичній сфері зі США у роки проведення ОСС 115
18
РОЗДІЛ 4. ВІЙСЬКОВО-ТЕХНІЧНА ДОПОМОГА США
УКРАЇНІ У РОКИ ПОВНОМАСШТАБНОГО
ВТОРГНЕННЯ (2022–2024)
4.1. Постачання озброєння і військової техніки Україні
під час проведення Першої та Другої оборонної
операцій (лютий – серпень 2022 р.) 128
4.2. Розвиток двостороннього співробітництва
у військово-політичній сфері на сучасному етапі війни
(вересень 2022 р. – листопад 2024 р.) 138
ВИСНОВКИ 167
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 171
ДОДАТКИ 228
19
ВСТУП
Обґрунтування вибору теми дослідження. Після початку росі
|
|
|
