Словник української мови VI століття

Дмитро Павличко “СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ VІ СТОЛІТТЯ” ІВАНА ЮЩУКА
Найбільшою загрозою існування української нації була організована й століттями зміцнювана царською та комуністичною Росією мовна москалізація України. Її не вдалося зупинити владним структурам
незалежної української держави.
Так звана українська православна церква Московського патріархату
виконує в самостійній Україні ролю радянського КГБ. Почаївська та Київська лаври — це російська армія в рясах, яка зовсім недавно організувала хресний хід змосковщених церковних клікуш дорогами України,
хід ворогів української культури, церкви і насамперед мови. Закон Ківалова і Колесніченка діє! В самому парламенті України деякі депутати демонстративно зневажають українську мову, конституцію, намагаючись
зберегти домінування російської мови в Україні. А в засобах масової інформації домінування російської мови підсилює Шустер і Ганапольський, а також чисто російськомовні телеканали, радіоканали, газети.
У такій загрозливій для української мови ситуації з’являється
“Словник української мови VІ століття” Івана Ющука, професора, відомого автора численних шкільних та університетських підручників з
української мови, видатного шевченкознавця, політичного та громадського діяча. Його лексикон української мови увійде до найгрунтовніших наукових, філологічних доказів того, що наша мова формувалась у перших століттях нової ери, а в VІ столітті вже була присутня в процесі створювання слов’янських народів.
У передмові до свого словника Іван Ющук цитує багатьох авторитетних філологів, які теоретично доходили до факту існування спільної з українською лексики в мовах західних і південних слов’ян, але ніхто з них не підтвердив своїх припущень живим словесним матеріалом. Це зробив Іван Ющук! Своїм словником він показав, що жива українська мова, як про це писав Юрій Шевельов, “ніколи не була “давньоруською”, ніколи не була “спільноруською”, ніколи не була тотожна з російською, не була предком, або нащадком, або відгалуженням російської мови. Вона поставала і повстала з праслов’янської,
формуючись від VІ до ХVІ ст.”
Нарешті, завдяки титанічній пошуковій праці Івана Ющука має-
мо словник тої водночас праслов’янської та української мови. Іван Ющук доказав на прикладах свого лексикону, що російська мова сформувалася набагато пізніше від української. В часи постання московського князівства та імперії Петра І та мова стала жити в Росії як інструмент гноблення й ненависті до української мови. Російські шовіністи вихваляють її як мову світового значення нарівні з англійською,
арабською, іспанською та китайською. Російська мова за часів Петровської та Сталінської імперії була поширеною в світі насамперед способом насильницької русифікації підкорених Москвою народів. Роз-
вал комуністичної імперії призвів до звуження сфери вживання російської мови в Європі. Путінська агресія проти України націлена на відновлення “русскаго міра”, побудованого на примусовій русифікації радянських республік та держав так званого соціалістичного світу.
Здається, сучасна Росія могла б викликати в народів Європи уважне та приязне ставлення до себе, але задля цього треба росіянам позбутися своєї імперської чванливості та надій на військову, ядерну перевагу в світі. Війна на знищення української державності, яку веде Росія, це війна не на захист російської, а на зруйнування української мови.
Поява словника української мови VI століття — це явина не рядової філологічної книжки, а могутнє доповнення до нашої духовної та збройної боротьби проти путінського фашизму за невмирущість України.
17.Х.2016