|
| Написано: |
2021 року |
|
| Розділ: |
Історична |
|
| Додав: |
balik2
|
|
| Твір додано: |
23.01.2022 |
|
| Твір змінено: |
24.01.2022 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(1.2 МБ)
|
|
| Опис: |
Юраш Є. О. Одеський комітет Піклувального товариства про в’язниці:
формування, склад, діяльність. – Кваліфікаційна наукова праця на правах
рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії з галузі
знань 03 «Гуманітарні науки» за спеціальністю 032 «Історія та археологія». –
Одеський національний університет імені І.І. Мечникова, Одеса, 2021.
У роботі розглянуто досвід європейських та північноамериканських
систем про піклування ув’язнених в Росії; визначено правові засади діяльності
Піклувального товариства про в’язниці в Російській імперії; проаналізовано
особливості функціонування губернських комітетів Піклувального товариства в
Наддніпрянській Україні; досліджено формування мережі повітових відділень
Піклувальних комітетів; встановлено процес формування та керівний склад
Одеського комітету; охарактеризовано організацію діяльності жіночого
відділення Комітету; визначено джерела фінансування Одеського комітету;
охарактеризовано типологію злочинів, категорії та типи ув’язнених; досліджено
місця відбування покарань та приведення їх до європейських стандартів;
розглянуто заходи сприяння та контролю про забезпечення одягом та
харчуванням; проаналізовано роль Комітету в морально-виховній і
просвітницькій діяльності; охарактеризовано специфіку умов відбування
покарань жінками; досліджено умови утримання та піклування про
неповнолітніх злочинців.
Доведено, що суспільно-політичні зміни кінця ХVIII – початку ХІХ ст.
призвели до зростання такого явища, як благодійництво. У зв’язку з цими
тенденціями громадськість та влада почали звертати увагу і на особливі
категорії суспільства, які також потребували додаткового захисту та підтримки,
зокрема, ув’язнених. Загалом це призвело до відкриття в Російській імперії
благодійного товариства, яке переймалось долею людей, які знаходились в
місцях позбавлення волі – Піклувального товариства про в’язниці. В своєму
розвитку Товариство пройшло декілька етапів, які перетворювали його з
благодійницького і філантропічного на частину пенітенціарної системи Росії.
Піклувальне товариство про в’язниці мало розгалужену структуру.
Центральним та координуючим став Санкт-Петербурзький комітет. Протягом
першої третини ХІХ ст. була сформована мережа губернських Комітетів, в тому
числі і на території Наддніпрянської України.
Одеський комітет Піклувального товариства про в’язниці виник як
губернський. Згідно з розпорядженнями Товариства, до складу Комітету
входили в обов’язковому порядку як посадові особи, так і виборні. На чолі
Комітету стояли віце-президенти, які були генерал-губернаторами або
представниками вищого духовенства. До складу директорів входили достатньо
заможні та високопосадові особи, наприклад, військові губернатори,
градоначальники, поліцмейстери, почесні громадяни міста та ін.
У зв’язку зі зростанням злочинності серед жінок, постала необхідність у
відкритті жіночого відділення Комітету. Фактично такі відділення могли
існувати тільки при губернських Комітетах. Особливістю керівного складу
жіночого відділення було формування їх як із представниць жіночої статі, так і
чоловічої.
Не зважаючи на те, що Піклувальне товариство про в’язниці було
благодійною організацією, але все ж таки знаходилось під опікою держави.
Власне тому фінансування як товариства, так і Комітету, передбачалось за
двома напрямками – з боку офіційних установ (держави, міської думи), так і з
боку безпосередніх благодійних надходжень (як грошима, так і товарами).
Важливою умовою утримання арештантів у в’язницях було їх розділення
за статтю, віком та скоєним злочином. Загалом виділялось одинадцять видів
злочинів, через які утримувались арештанти в місцях позбавлення волі в Одесі.
Здебільшого вони утримувались в Одеському тюремному замку. Крім того,
серед головних напрямів діяльності Комітету слід виокремити контроль за
постачанням продовольчих товарів та забезпеченням належного медичного
догляду, морально-виховне виправлення арештантів.
Зміни суспільної свідомості та необхідності зменшення рівня
злочинності, соціалізації осіб, що відбули термін покарання – все це безумовно
сприяло подоланню стереотипів щодо певних категорій злочинів і вимагало
змін в діяльності Одеського комітету Піклувального товариства. Разом з
загальними тенденціями розвитку Піклувального товариства про в’язниці в
діяльності Одеського комітету можна виділити окремі етапи з перевагою у
вирішенні регіональних проблем:
– 1826 – 1840-ві рр. – характерною рисою цього етапу була
спрямованість на вирішення проблем організаційних питань фінансування та
відкриття жіночого відділення, а також налагодження контролю за
забезпеченням ув’язнаних належним харчуванням й одягом;
– 50 – 60-ті рр. ХІХ ст. – діяльність Комітету була спрямована на
побудову тюремної церкви, організацію бібліотеки, залучення духовенства до
морально-виховної і просвітницької діяльності серед ув’язнених, адаптацію
останніх в нових реаліях реформованого суспільства;
– 60 – 70-ті рр. ХІХ ст. – важливою складовою стала діяльність щодо
специфічного утримання та піклування про неповнолітніх злочинців, залучення
їх до навчального процесу та проведення соціально-психологічної роботи серед
цієї категорії ув’язнених;
– 70 – 80-ті рр. ХІХ ст. – більшість сил Комітету було залучено для
будівництва нового тюремного замку, тобто приведення місць відбування
покарань до європейських стандартів.
– 1880-ті – 1917 рр. – Комітет виконував нові функції нагляду за
пенітенціарною системою, і разом з центральним Піклувальним товариством
перетворився на філантропічну організацію, яка допомогала коштами для
адаптації ув’язнених після відбування покарань.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертаційна
робота є першим комплексним дослідженням процесу організації та діяльності
Одеського комітету Піклувального товариства про в’язниці. У результаті
проведеної евристичної роботи було виявлено неопубліковані архівні джерела,
переважна більшість яких вперше уводиться до наукового обігу: уперше
висвітлено тему шляхом виокремлення Одеського комітету із контексту
функціонування загальноросійського Піклувального товариства про в’язниці;
введено до наукового обігу значну кількість документальних матеріалів із
фондів Державного архіву Одеської області для висвітлення всіх аспектів
діяльності Комітету; визначено особливості діяльності різних губернських
Піклувальних комітетів Наддніпрянської України, в тому числі й Одеського;
запропоновано етапи діяльності Одеського комітету Піклувального товариства
про в’язниці; проведено характеристику типів злочинів та категорій ув’янених
в Одеському тюремному замку та інших місцях відбування покарань;
проаналізовано соціальний та гендерний склад керівництва Одеського комітету;
розкрито господарську, адаптивно-виховну діяльність Одеського комітету;
досліджено сприяння Одеського комітету в особливому утриманні та
піклування щодо неповнолітніх злочинців; продемонстровано важливу роль і
значення діяльності Одеського комітету для міської громади та поза межами
міста. Отримані результати дістали подальший розвиток: дослідження
діяльності щодо специфічних умов відбування покарань жінками; вивчення
системи піклування над ув’язненими в різних місцях відбування покарань в
Одесі; історія Одеського тюремного замку.
Уточнено і доповнено: правові засади виникнення губернських
Піклувальних комітетів та формування повітової мережі таких закладів; історію
благодійництва в Одесі; досвід організації пенітенціарної служби в Україні.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони
значно розширюють відомості про історію становлення та функціонування
Одеського комітету Піклувального товариства про в’язниці. Основні результати
та положення дисертації можуть бути використані в узагальнюючих працях з
історії України, краєзнавчих дослідженнях, роботах з історії розвитку
пенітенціарної системи. Матеріали та висновки дисертації будуть корисними
про розробці спеціальних курсів з історії благодійності та юридичних
дисциплін.
Ключові слова: благодійність, піклування, товариство, Піклувальне
товариство про в’язниці, Наддніпрянська Україна, тюремний замок, Одеса,
Одеський комітет, церква, морально-виховне виправлення, злочини,
відбування покарання, арештанти, неповнолітні. |
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
ВСТУП……………………………………………………………………………...13
РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ, ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ТА МЕТОДОЛОГІЯ
ДОСЛІДЖЕННЯ.....................................................................................................19
1.1. Вивчення теми в історичній літературі………………………………………19
1.2. Аналіз джерельної бази ……………………………………………………….36
1.3. Методологія дослідження……………………………………………………..46
РОЗДІЛ 2. ЦЕНТРАЛЬНІ ТА ГУБЕРНСЬКІ ПІКЛУВАЛЬНІ
ОРГАНІЗАЦІЇ ПРО В’ЯЗНИЦІ В РОСІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ у ХІХ ст...........51
2.1. Залучення досвіду європейських і північноамериканської систем
піклування про ув’язнених в Росії...........................................................................51
2.2. Правові засади діяльності Піклувального товариства про в’язниці в
Російській імперії......................................................................................................54
2.3. Особливості функціонування губернських комітетів Піклувального
товариства в Наддніпрянській Україні....................................................................73
2.4. Складання мережі повітових відділень Піклувальних комітетів ..................91
РОЗДІЛ 3. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ ОДЕСЬКОГО КОМІТЕТУ
ПІКЛУВАЛЬНОГО ТОВАРИСТВА ПРО В’ЯЗНИЦІ……………………….98
3.1. Формування та керівний склад Одеського комітету ......................................98
3.2. Організація жіночого відділення Комітету………………………………....109
3.3. Джерела фінансування Одеського комітету .................................................114
3.4. Типологія злочинів, категорії та типи ув’язнених .......................................120
РОЗДІЛ 4. ЗДІЙСНЕННЯ ОПІКУНСЬКОЇ Й АДАПТИВНО-ВИХОВНОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ ОДЕСЬКИМ КОМІТЕТОМ.....................................................129
4.1. Місця відбування покарань та приведення їх до європейських
стандартів………………………………………………………………………….129
4.2. Заходи сприяння та контроль щодо забезпечення одягом і харчуванням..143
4.3. Роль Комітету в морально-виховній і просвітницькій діяльності ..............149
4.4. Специфіка умов відбування покарань жінками ............................................156
4.5. Особливості утримання та піклування про неповнолітніх злочинців ........161
ВИСНОВКИ............................................................................................................170
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ.............................176
ДОДАТКИ...............................................................................................................193
Додаток А. План типового тюремного замку 1828 р. ……………………….....193
Додаток Б. Список керівного складу Одеського комітету Піклувального
товариства про в’язниці (1834-1917) ……………………………………………194
Додаток В. 1. Статистика видів злочинів та кількість ув’язнених ……………209
Додаток В. 2. Гендерна статистика арештантів в тюремному замку протягом
1842-1851 рр……………………………………………………………………….211
Додаток Г. Табель фінансових витрат на щоденне утримання арештантів (по
губерніям)………………………………………………………………………… 212
|
|
|
