|
| Написано: |
2023 року |
|
| Розділ: |
Історична |
|
| Твір додано: |
26.11.2023 |
|
| Твір змінено: |
26.11.2023 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(1.7 МБ)
|
|
| Опис: |
Євчук У.Ю. Історична пам’ять у польському романі кінця ХХ – початку ХХІ
століть – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії з галузі знань
03 Гуманітарні науки за спеціальністю 035 Філологія – Львівський національний
університет імені Івана Франка, м. Львів, 2023.
Дисертаційна робота присвячена літературознавчому дослідженню
репрезентації теми історичної пам’яті у романах сучасних польських
письменників.
У першому розділі дисертації висвітлено особливості cучасного дискурсу
історичної пам’яті як складного соціокультурного феномену. Представлено
основні концепції історичної пам’яті та її ролі у житті суспільств, запропоновані
Морісом Альбваксом, Аляйдою Ассман, П’єром Нора, Полем Рикером,
Франкліном Анкерсмітом та ін.
Сприйняття історії постійно переглядається та переосмислюється через
призму сучасних потреб і цінностей. Нові підходи у дослідженнях історичної
пам’яті включають плюралізм, врахування контексту, залучення досвіду раніше
маргіналізованих груп, посилення уваги до дослідження індивідуальної пам’яті,
травматичної пам’яті, постпам’яті.
Зміна дискурсу історичної пам’яті особливо важлива для посттоталітарних
суспільств, до яких належить Польща. Розглянуто причини та характер змін
історичної пам’яті поляків після 1989 р. Встановлення демократичного устрою у
Польщі змінило ставлення до історичного минулого. Охарактеризовано процеси, у
рамках яких відбуваються зміни у польській історичній пам’яті.
З’ясовано, що у польському історичному дискурсі важливе місце займають
теми так званих східних кресів та повернутих земель, триває пошук об’єктивного
підходу до осмислення історичної пам’яті цих регіонів.
3
Водночас відзначено, що процес трансформації історичної пам’яті у
польському суспільстві відбувається нелінійно.
Ревізія дискурсу історичної пам’яті знаходить своє відображення і художнє
осмислення у сучасній польській культурі і, зокрема, в літературі. Висвітлено роль
і функції літератури у дослідженнях пам’яті, проаналізовано сучасні
літературознавчі концепції пам’яті, зокрема, концепції Аляйди Ассман, Бірґіт
Нойман, Астрід Ерль.
Особливу увагу приділено дослідженню ролі літератури як способу
подолання травми. Наративізуючи травматичний досвід, художня література стає
інструментом переборювання посттравматичного синдрому, виконує
“терапевтичну” функцію. Простежено художні прийоми і способи, за допомогою
яких письменники створюють бажану рецепцію художніх творів.
Другий розділ дисертації відображає трансформацію парадигми історичної
пам’яті у творах сучасних польських прозаїків. Подано ретроспективний огляд
літератури історичної пам’яті у Польщі за період після закінчення війни до
теперішнього часу. Відзначено зміни в літературознавчих інтерпретаціях художніх
творів про Другу світову війну та її травматичні наслідки.
Розглянуто нові підходи до художнього відображення історичних подій у
сучасному польському романі. На зміну заідеологізованості, стереотипним
офіційним наративам у трактуванні історичних подій на перший план виходить
опрацювання раніше табуйованих тем, осмислення індивідуальної історичної
пам’яті, рефлексії про травматичний досвід, дослідження проблем
міжпоколіннєвих зв’язків і постпам’яті.
Домінуючою темою сучасних меморіальних творів у Польщі є історична
пам’ять жертв Голокосту. Більшість творів написано представниками другого
покоління уцілілих жертв Голокосту. Значна частина літературних творів відтворює
складні ідентичність та історичну пам’ять мешканців прикордонних регіонів,
переселенців на повернуті землі.
Простежено роль і значення гендерного виміру насильства тоталітарного
режиму у польському романі, відзначено появу багатьох жіночих імен серед
4
сучасних письменників Польщі. Переосмислення гендерних аспектів війни є
необхідними для подолання задавнених комплексів і посттравматичних станів
жінок-жертв і свідків злочинів. У романах, написаних жінками, особливо
підкреслюється вплив постпам’яті, переданої наступним поколінням жертв.
Для реалізації нової перспективи історичного дискурсу розробляються
відповідні художні засоби.
У третьому розділі дисертаційної роботи представлено аналіз ромаенів
сучасних польських письменників Іґнація Карповича, Жанни Слоньовської,
Бриґіди Хельбіґ, Аґати Тушинської, Моніки Шнайдерман, Лукаша Сатурчака,
Йоанни Батор, Зити Рудзької у контексті історичної пам’яті.
Проведений літературознавчий аналіз дозволив виявити нові тенденції у
репрезентації історичної пам’яті у романах. Основною сферою досліджень
сучасних польських прозаїків є індивідуальна пам’ять, яка може не збігатися з
колективними уявленнями про історичні події.
У романі “Сонька” Іґнація Карповича переосмислюються історичні події з
перспективи індивідуальної пам’яті і приватного досвіду мешканки прикордонного
білорусько-польського села. Спогади героїні відрізняються від стереотипних
уявлень про Другу світову війну. Письменник стверджує необхідність оповіді про
пережиту травму для звільнення психіки від тягаря вимушеного мовчання.
Постпам’ять у літературній інтерпретації Іґнація Карповича постає як ресурс
доповнення ідентичності і як спонука до засвоєння переданого досвіду через
творчість.
У романі “Дім з вітражем” Жанна Слоньовська досліджує формування різних
типів ідентичності під впливом таких чинників, як індивідуальна та колективна
пам’ять та історичні події в Україні у 2004 р. Письменниця тематизує появу
локальної ідентичності, сформованої не за національною ознакою, а за місцем
проживання.
Проаналізовано об’єктивний підхід Лукаша Сатурчака до проблем історичної
пам’яті жителів українсько-польського прикордоння – регіону Перемишльщини у
романі “Ґаліція”. Письменник описує історичні події через призму індивідуальної
5
пам’яті наратора, показує взаємини українського, польського та єврейського
народів, досліджує причини виникнення конфліктів між ними.
У родинній сазі Йоанни Батор “Піщана Гора” осмислюються травми
післявоєнної міграції, втрата малої батьківщини, роздвоєність переселенців між
минулим і теперішнім, вплив історичного минулого на світогляд і спосіб життя
трьох поколінь жінок. Заселення поляками колишніх німецьких територій сприяло
формуванню у них нової ідентичності через укорінення у новому просторі.
Встановлено особливості прози авторок автобіографічних романів-рефлексій
Аґати Тушинської і Моніки Шнайдерман. На основі зібраного матеріалу обидві
авторки реконструюють родинні історії, намагаються пояснити вчинки своїх
родичів у трагічний історичний період, з’ясувати, як постпам’ять впливає на них
самих. Письменниці шукають відповіді на питання, як позбутися тягаря переданої
попереднім поколінням травми, подолати комплекс жертви, визнати і реалізувати
свою справжню ідентичність.
Твір “Секретик” Бриґіди Хельбіґ проаналізовано як одну з перших спроб
німецької перспективи історичної пам’яті у сучасній польській літературі про
Другу світову війну і післявоєнний період. У романі піднімається проблема
складної ідентичності та асиміляції людей німецького походження, які були
примусово переселені, упередженого ставлення до них як до неблагонадійних у
соціалістичній Польщі.
Характерним явищем польської прози сучасності є розвиток гендерно
маркованої нарації у творах про реалії і наслідки війни. Жінки-письменниці прози
другого покоління уцілілих жертв фашизму у своїх романах, часто з
автобіографічними елементами, тематизують вимушене мовчання, переданий
через постпам’ять страх, який відчувається на підсвідомому рівні, шляхи
подолання успадкованих травм. Здійснений текстуальний аналіз творів польських
письменниць – Зити Рудзької, Аґати Тушинської, Моніки Шнайдерман – дав
можливість виокремити специфіку жіночої нарації про травми жертв війни і
Голокосту.
6
Виявлено, що в аналізованих романах письменники не уникають гострих тем
стосунків між поляками і євреями в час Голокосту, антисемітизму частини
польського суспільства, відсутності емпатії до Іншого.
Ключові слова: сучасний польський роман, трансформація історичного
дискурсу, історична пам’ять, колективна свідомість, індивідуальна пам’ять,
постпам’ть, складна ідентичність, пограниччя культур, травматичний досвід,
Голокост, повернуті землі. |
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
ВСТУП………………………………………………………………………………...15
РОЗДІЛ 1. ІСТОРИЧНА ПАМ’ЯТЬ ЯК УНІВЕРСАЛЬНА КУЛЬТУРНА
ЦІННІСТЬ…………………………………………………………………………….21
1.1. Дискурс історичної пам’яті у сучасній гуманітаристиці………………..21
1.1.1. Засадничі концепції історичної пам’яті ……………………..................21
1.1.2. Особливості дискурсу історичної пам’яті на рубежі
тисячоліть………….............................................................................................25
1.1.3. Феномен постпам’яті…………………………………………………....30
1.2. Зміни польської історичної пам’яті після 1989 року…………………....32
1.2.1. Причини та характер змін історичної пам’яті поляків…………………32
1.2.2. Неоднозначність процесів трансформації історичної пам’яті……….. 34
1.2.3. Міфи східних кресів та повернутих земель……………………………..36
1.3. Роль і функції літератури у дослідженнях пам’яті………………………41
1.3.1. Сучасні літературознавчі концепції пам’яті…………………………....41
1.3.2. Роль художньої літератури у “терапії пам’яті” ………………………48
Висновки до розділу 1………………………………………….…………………….51
РОЗДІЛ 2. ТРАНСФОРМАЦІЯ ПАРАДИГМИ ІСТОРИЧНОЇ ПАМ’ЯТІ У
СУЧАСНІЙ ПОЛЬСЬКІЙ ПРОЗІ…………………………………………………53
2.1. Етапи розвитку польської літератури історичної пам’яті у післявоєнний
період…………………………………………………………………………………..53
2.2. Сучасні інтерпретації літературних творів про Другу світову
війну……………………………………………………………………………………65
2.3. Нові підходи до зображення історичних подій у сучасному польському
романі……………………………………………………………………………..........70
2.3.1. Художнє втілення процесів приватизації і регіоналізації історичної
пам’яті поляків………………………………………………………………………...70
2.3.2. Голокост, постпам’ять – домінуючі аспекти сучасної прози на воєнну
тематику………………………………………………………………………………..75
14
2.3.3. Історична пам’ять мешканців пограниччя, мігрантів,
переселенців…………………………………………………………………………...79
2.3.4. Гендерна перспектива пам’яті…………………………………………..84
2.3.5. Художні прийоми відображення історичної пам’яті…………………..87
Висновки до розділу 2…………………………………………………………92
РОЗДІЛ 3. СПОСОБИ ЛІТЕРАТУРНОЇ РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ ІСТОРИЧНОЇ
ПАМ’ЯТІ У СУЧАСНИХ ПОЛЬСЬКИХ РОМАНАХ……………......................94
3.1. Актуалізація індивідуальної пам’яті як тенденція сучасної польської
прози у “Соньці” Іґнація Карповича.................................................................……...94
3.2. Історична пам’ять та постпам’ять як ресурс конструювання ідентичності
у романах “Сонька” Іґнація Карповича та “Дім з вітражем” Жанни
Слоньовської…………………………………………………………………………101
3.3. Особливості історичної пам’яті жителів прикордоння у “Галіції” Лукаша
Сатурчака ………………………………………………………………………….....117
3.4. Художнє відображення історичної пам’яті переселенців на повернуті
землі у романі “Піщана Гора” Йоанни Батор ……………………………………… 127
3.5. Німецька перспектива історичної пам’яті у романі “Секретик” Бриґіди
Хельбіґ…….……......................................................................................................... 136
3.6. Літературне переосмислення травматичної пам’яті Голокосту у творах
“Родинна історія страху” Аґати Тушинської та “Фальшувальники перцю. Родинна
історія” Моніки Шнайдерман……………………………………………………….142
3.7. Гендерна нарація історичної пам’яті у “Красуні доктора Йозефа” Зити
Рудзької ………………………………………………………………………………154
Висновки до розділу 3………………………………………………………..163
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………………167
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………...172
ДОДАТОК…………………………………………………………………………...189
|
|
|
