Павло Єремєєв » Старообрядці Харківської губернії (1825–1917): соціальна структура та кількісні характеристики
|
[додати інший файл чи обкладинку цього твору]
[додати цей твір до вибраного]
|
Старообрядці Харківської губернії (1825–1917): соціальна структура та кількісні характеристики
Дисертація
|
|
|
| Написано: |
2014 року |
|
| Розділ: |
Історична |
|
| Твір додано: |
23.07.2024 |
|
| Твір змінено: |
23.07.2024 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(1.4 МБ)
|
|
| Опис: |
Метою дослідження є характеристика старообрядницького населення
Харківської губернії як типу соціальної спільноти, визначення його структури,
кількісних характеристик та чинників, що зумовлювали їхні зміни.
Для досягнення мети вирішувалися такі дослідницькі завдання:
- визначити до якого типу соціальних спільнот відносилося
старообрядництво Харківської губернії, окремі старообрядницькі згоди
та общини;
- реконструювати характер взаємовпливу старообрядництва та інших
напрямків релігійного дисидентства на Харківщині, охарактеризувати
кордони між ними;
- з’ясувати, яку роль відігравала практика приховування віри у
формуванні внутрішньої структури старообрядницьких общин, 7
визначити, чи існувала жорстка ментальна та організаційна межа, що
відділяла таємних та офіційно зареєстрованих старообрядців;
- встановити, які старообрядницькі згоди існували на території
Харківської губернії у період з 1825 по 1917 рр., проаналізувати зміни у
субконфесійному поділі всередині старообрядництва регіону;
- визначити, до якого типу релігійних спільнот в рамках релігієзнавчої
типології «церква-секта» належали старообрядницькі групи Харківщини
, розкрити основні тенденції трансформації їхньої внутрішньої
структури та взаємин з оточуючим населенням;
- з’ясувати, в якій мірі офіційні дані щодо кількості старообрядців
Харківської губернії відображали реальні процеси всередині
старообрядництва, виявити основні тенденції змін чисельності офіційно
зареєстрованих старообрядців регіону;
- визначити масштаби приховування віри старообрядцями Харківщини,
їхню залежність від становища всередині старообрядництва та змін
правового статусу конфесії;
- проаналізувати статевовікові характеристики старообрядницького
населення Харківської губернії, встановити вплив різноманітних
факторів на їхню специфіку. |
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
Вступ 4
Розділ І. Історіографія, джерела, методологія та методи дослідження 13
1.1. Історіографія проблеми 13
2.2. Джерельна база роботи 33
1.3. Методологія та методи дослідження 43
Розділ ІІ. Конфесійні межі та структура старообрядницької спільноти на
Харківщині 49
2.1. Внутрішні та зовнішні межі старообрядництва Харківської губернії 49
2.2. Розподіл старообрядницького населення Харківської губернії на згоди.71
2.3. Історико-релігієзнавча типологізація старообрядницьких общин
Харківської губернії
97
Розділ ІІІ. Старообрядницьке населення Харківської губернії в
1825–1917 рр.: кількісні характеристики
114
3.1. Офіційно зареєстровані старообрядці Харківської губернії у
1825–1917 рр.: зміни чисельності
114
3.2. Масштаби приховування віри старообрядцями Харківської губернії в
1825–1917 рр.
136
3.3. Статевовікові характеристики старообрядницького населення
Харківської губернії в 1825–1917 рр.
151
Висновки 162
Список використаних джерел та літератури 166
Додатки 215
|
|
|
|
| |
|
Відгуки читачів:
|
| |
|
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
|
| |
|
|
| |
