Володимир Яворський

Яворський Володимир Іванович (Волдмур), народився 26 травня 1953 року у Львові в пологовому будинку на вулиці Лисенка (Курковій). Перші пять років прожив у містечку Пустомити на Львівщині, де його батько отримав посаду головного інженера вапняного заводу. "Глибоченні кар`єри, ваґонетки, миршаві, вкриті білою вапняною поволокою кущики трави і палюче сонце", - ось що найбільше запамяталося йому з того часу.
У 1958 році разом з батьком-матір`ю переїжджає до Львова (район Левандівка). Тут ходить до школи, 9-10 клас закінчує в СШ №55 (Привокзальна площа). У 1971 році вступає до Львівського державного університету імени Ів.Франка (українська філологія). На другому курсі покидає навчання через нестерпучо задушливу атмосферу університетського життя. В листопаді 1973 року його забирають до армії. Служить у військово-будівельному батальйоні (містечко Жуковскій під Москвою). "Два жахливі роки болю, розпачу і неустанної пекучої туги за свободою",- так характеризує він свою службу у війську.
До Львова повертається в грудні 1975 року. Працює з перервами на всяких випадкових роботах - обласний архів, продуктова база, склад металів на заводі автонавантажувачів, потім оператором газових котелень. У липні 1991 року помирає від раку його дружина Наталія. "Я не знаю, де вона щезла. Шукаю її всюди: у співі пташок, у шелесті листя, у сонячному промінні, яке искриться на шибах вікон... Але її нема. Ніде. Ні на цвинтарі, ні на світлинах, ні в моїй памяті. Ця загадка мучила мене тоді і не перестає мучити й зараз. Що, відповіди нема, Господи?!"-- пише він у своїх спогадах.
1992 року переїжджає до Києва. Вдруге одружується (1993). Відновлює навчання в університеті, спочатку у львівському, потім у Київському національному університеті ім.Т.Шевченка, який закінчує у 1998 році за спеціяльністю українська мова й література. 
Володимир Яворський -- письменник (член Асоціяції українських письменників), публіцист, громадський діяч. У Львові брав участь у русі гіпі (належав до релігійної течії цього руху, Волдмур - це гіпівське псевдо Яворського), за "виклично-зухвалу"  зовнішність навіть був покараний на десять діб арешту (тюрма Бриґідки). Як письменник-початківець входив до літературної групи Григорія Чубая. В кінці вісімдесятих років тісно співпрацював з Вячеславом Чорноволом й иншими дисидентами, будучи активним членом Української гельсінкської спілки, в середовищі якої відстоював радикальні націоналістичні погляди (брошура «Відлуння Великої України»,1992). Видавав ідейно-політичний журнал «Напрям» (1991-92), публікувався в багатьох українських газетах та журналах.
У Києві кілька років працював у Міністерстві оборони спеціялістом соціяльно-психологічного управління, вчителював у київських школах, був торговим менеджером у журналі «Політика і культура», потім у видавництві «Абабагаламага». З 2000-го по 2008-й торгував у Києві україномовними книжками, будучи власником двох книгарень (площа Слави, ТЦ"Квадрат" і Контрактова площа, Києво-Могилянська академія).
Володимир Яворський є автором роману «Радощі та муки Бориса Штоцького» (1987), уривки якого друковано в журналі «Кафедра» (1988) і альманасі «Хіппі у Львові» (2011), повністю роман опубліковано видавництвом "Тріада плюс" (2013), а також епопеї «Напівсонні листи з Діямантової імперії та Королівства Північної Землі», яку розпочав писати ще у Львові 1979 року і над якою продовжує працювати й зараз.
«Напівсонні листи» з 1997 року нереґулярно друкуються в журналі «Кур’єр Кривбасу» (1997, 1999, 2000, 2001, 2002, 2005, 2007, 2008, 2009,2012, 2013), окремі розділи опубліковано у журналах "Сучасність" (1998, 1999), "Дзвін" (2002), "Березіль" (2001), альманахах "Вітрила" (1989) і "Плерома" (1998), антологіях "Приватна колекція" (2002) та "Книга Лева" (2014). У 2000 р. київське видавництво «Факт» видало перші пятдесят «Напівсонних листів» окремою книжкою. Переклади «Напівсонних листів» (перекладач - відомий польський поет Боґдан Задура) опубліковано в польських журналах «Literatura na swiecie» (1999), "Akcent" (2000), «Kresy» (2001), «Tworczosc» (2005), «Borussia» (2007), "Teka pulavska" (2012), "Metafora" (2013). У 1998 році в книжці Грицько Чубай "Плач Єремії" вміщено спогади В.Яворського про Гр.Чубая. Статті суспільно-політичного та культурологічного характеру Володимира Яворського, окрім газет, оприлюднювали такі часописи як «Ї» (26.2002), «Кур’єр Кривбасу» (192.2005,216-217.2007, 220-221.2008), «Березіль» (5-6.2002), альманах Хіппі у Львові (2011,2.2012). У 2015 році альманах Хіппі у Львові (3.2015) опублікував збірку віршів В.Яворського-Волдмура "У пошуках голосу Бога". 
У грудні 2008 року Володимир Яворський виїхав з Києва і, усамітнившись у віддаленому від міської марноти та шуму селі на Подесенні (Чернігівська область), продовжує писати свої «Напівсонні листи», "Нотатки мого друга Т.Р.", есеї, думки й инші тексти, а також збавляє час городництвом, квітництвом, риболовлею, а ще тривалими прохідками по безкраїх подеснянських луках, гуляннями серед боліт, озер, блуканнями в соснових лісах і, ясна річ, неодмінним навідуванням живописних берегів дивовожної ріки Десна, яку з повним правом Олександер Довженко колись назвав "зачарованою".

03.01.2019