Марія Яцьків » Фразеологія художньої прози закарпатоукраїнських письменників Мирослава Дочинця та Дмитра Кешелі: лінгвокультурологічний аспект
[додати інший файл чи обкладинку цього твору] [додати цей твір до вибраного]

Фразеологія художньої прози закарпатоукраїнських письменників Мирослава Дочинця та Дмитра Кешелі: лінгвокультурологічний аспект

Дисертація
Написано: 2021 року
Розділ: Наукова
Додав: balik2
Твір додано: 08.05.2021
Твір змінено: 21.03.2024
Завантажити: pdf див. (1.5 МБ)
Опис: Яцьків М.Ю. Фразеологія художньої прози закарпатоукраїнських письменників Мирослава Дочинця та Дмитра Кешелі: лінгвокультурологічний аспект. Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01 «Українська мова». – Державний вищий навчальний заклад «Ужгородський національний університет» Міністерства освіти і науки України, Державний вищий навчальний заклад «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника» Міністерства освіти і науки України, Івано-Франківськ, 2021.


Дисертація присвячена вивченню фразеології художньої прози закарпатоукраїнських письменників Мирослава Дочинця та Дмитра Кешелі у лінгвокультурологічному аспекті. У науковій роботі вперше комплексно проаналізовано фраземне багатство художніх творів найбільш знаних представників закарпатоукраїнської прози.

Опрацьовано теоретичні джерела, що стосуються фразеології загалом, розглянуто найвідоміші класифікації фразеологізмів. Охарактеризовано лінгвокультурологічний та лінгвокогнітивний напрями фразеології. Описано теоретичні засади вивчення діалектної фразеології та історію дослідження закарпатоукраїнської фразеології. Проаналізовано найвагоміші лінгвокультурологічні особливості фразем, зафіксованих у художніх творах закарпатоукраїнських письменників М.Дочинця та Д.Кешелі.

Актуальність теми дослідження зумовлена потребою ґрунтовних досліджень, присвячених студіюванню художньої мови закарпатоукраїнських прозаїків М.Дочинця та Д.Кешелі, недостатнім розробленням в українському мовознавстві питань, пов’язаних із вивченням індивідуально-авторського фразеовживання, посиленням в україністиці інтересу до діалектної (ареальної) фразеології української мови, а також подальшим опрацюванням питань діалектної фраземіки, яка є важливим складником мовної картини світу. Саме діалектна фраземіка найкраще відтворює суспільний досвід, звичаї, обряди, особливості менталітету мовців, які проживають на тій чи іншій території.

Для аналізу фразем була розроблена спеціальна методика. Відібраний фактичний матеріал опрацьовано за допомогою описового методу для виділення тематичних груп фразем, художніх прийомів, виокремлення традиційних, трансформованих, загальновживаних (не зафіксованих у словниках) та авторських художніх фразем. Метод контекстуального аналізу використано для з’ясування функціональних і стилістичних можливостей фразем у прозових творах Мирослава Дочинця та Дмитра Кешелі. Описовий метод уможливив теоретичне узагальнення результатів дослідження, систематизацію дібраного матеріалу. Для уточнення семантики фразем використано метод компонентного аналізу. Домінантні спільні та індивідуальні ознаки функціонування фразем у художніх творах письменників встановлено прийомом порівняння. Для встановлення частотності вживання традиційних, трансформованих, загальновживаних (не зафіксованих у словниках) та авторських художніх фразем застосовано кількісні підрахунки.

У матеріалі дослідження виокремлено 3745 фразем, із яких: 876 – зафіксовано у фразеологічних словниках (із них: 464 – традиційні (загальнонаціональні), 412 – трансформовані (32 – інше значення)); 2869 – не зафіксовані у словниках (із них: 807 – загальновживані (не зафіксовані у словниках), 2062 – авторські художні фраземи). Фраземи представлено в 12 тематичних групах. У роботі також докладно описано найбільш репрезентативні тематичні групи традиційних (загальнонаціональних), трансформованих, загальновживаних (не зафіксованих словниках), авторських художніх фразем, зафіксованих у прозових творах М.Дочинця та Д.Кешелі. Досліджено розвиток фразеологічного значення, що дало змогу встановити, як їхні універсальні закономірності, так і суто національну (регіональну) специфіку.

Найбільш поширеними тематичними групами в художніх творах М.Дочинця виявилися фраземи (традиційні, трансформовані, загальнонародні, авторські художні фраземи) на позначення: дій, вчинків, поведінки людини, діяльності у стосунках із будь-ким, будь-чим; якості, ознаки, стану предмета, явища, дії; характеристики, властивості та якості особи / неособи; фізично-емоційного стану особи; мовленнєвої та мисленнєвої діяльності.

У художніх творах Д.Кешелі найтиповішими тематичними групами виявилися фраземи (традиційні, трансформовані, загальнонародні, авторські художні фраземи)на позначення: дій, вчинків, поведінки людини, діяльності у стосунках із будь-ким, будь-чим; якості, ознаки, стану предмета, явища, дії; фізично-емоційного стану особи; характеристики, властивості та якості особи / неособи; лайливих слів, прокльонів та іронії.

Фраземи, зафіксовані в художніх творах, мають яскраве експресивно-емоційне та оцінне забарвлення, вони надають тексту образності. Вони виразно та влучно характеризують ознаки, дії, які можна застосувати до багатьох конкретних фактів мовлення. Мовний стиль творів – феномен, результат невтомної творчої
діяльності письменників.

У процесі дослідження з’ясовано, що мовлення персонажів у творах густо насичене фраземами. М.Дочинець і Д.Кешеля, описуючи життя і побут закарпатців, їх місце у суспільстві, міжособистісні стосунки, риси характеру, поведінку, вид діяльності, використовують фраземи різних тематичних груп та різної структури. Їх майстерність виявляється як у відборі фразем, оновленні й розширенні фраземних контекстів і зв’язків, у влучному відчутті семантико-стилістичних особливостей традиційних фразем, так і у створенні нових авторських художніх одиниць, які становлять основну рису їхнього ідіостилю та поповнюють фразеологічний склад діалектної та української літературної мови. М.Дочинець та Д.Кешеля вдало трансформували стійкі сполучення, органічно вплітаючи в них особливості рідного їм говору. Характеризуючи персонажів чи їхній стан, майстри художнього слова часто використовують компаративні фраземи, вживання яких допомогло їм відтворити колорит рідного краю, розкрити характери, позитивні та негативні вчинки героїв, фізичний та емоційний стан персонажів, яскраво та оригінально відобразити їхнє живе мовлення.

В обох авторів трапляються фраземи, що містять у своєму складі назви тварин. За допомогою цих назв автори, приписуючи людям характерні риси, властиві тваринам, зуміли розкрити характери героїв, їхню поведінку, дії, показати фізичний та емоційний стан. Спільним у письменників є і часте використання соматизмів у фраземах. Майже в кожній тематичній групі наявні мовні одиниці, до складу яких входять назви частин тіла людини. Фраземи з соматичним компонентом, зафіксовані у прозі М.Дочинця та Д.Кешелі, відтворюють внутрішній світ людини, її зовнішність, властиві їй риси характеру, розумові здібності, дії, поведінка. Такі фраземи віддзеркалюють об’єктивні та суб’єктивні реалії світу, у центрі якого знаходиться людина у всіх своїх виявах.

Унаслідок проведеного дослідження доходимо висновку, що фраземи, функціонуючи в художніх творах, виконують важливу інтенсифікаційну роль, зокрема, виступають виразними репрезентантами традицій, звичаїв, побутових реалій, характерних для закарпатців. Авторські видозміни (структурні, образно-смислові) значною мірою розширюють функціональне поле таких висловів, а також є виявами авторських ідіостилів.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в можливості використання їх для написання наукових праць із фразеології в контексті новітніх лінгвістичних парадигм, а також під час читання лекцій для студентів й аспірантів із лексикології, фразеології та стилістики української літературної мови, на спецкурсах і спецсемінарах із лінгвокогнітивної концептології та лінгвокультурології тощо. Зібраний та проаналізований у дисертації емпіричний матеріал може бути покладений в основу укладання словника фразеологізмів досліджуваних творів закарпатоукраїнських письменників із відповідними лінгвокультурологічними коментарями.

Перспективу подальших досліджень убачаємо у поглибленому вивченні традиційних, трансформованих та авторських художніх фразем у прозових творах М.Дочинця та Д.Кешелі, а також інших закарпатоукраїнських письменників.


Ключові слова: фразеологія, фразема, авторська художня фразема, фразеологізм, фразеологічна одиниця, лінгвокультурологія, мовна картина світу, діалектна фразеологія, закарпатоукраїнські письменники М.Дочинець, Д.Кешеля.
Зміст: [натисніть, щоб розгорнути]
Пов'язані автори:
Дочинець Мирослав
Кешеля Дмитро
 
Відгуки читачів:
 
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
 
Тільки зареєстровані читачі можуть залишати відгуки. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь спочатку.