|
| Написано: |
2024 року |
|
| Розділ: |
Історична |
|
| Твір додано: |
04.05.2024 |
|
| Твір змінено: |
04.05.2024 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(6.1 МБ)
|
|
| Опис: |
Янишин-Прийменко М.Т. Біографія Марії Шимановської:
конструювання культурних ідентичностей мисткині. — Кваліфікаційна
наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за
спеціальністю 034 «Культурологія» (галузь знань 03 «Гуманітарні науки»).
— Національна музична академія України імені П. І. Чайковського,
Міністерство культури та інформаційної політики України, Київ, 2024.
Актуальність. Марія Шимановська (1789–1831) без перебільшення
була зіркою мистецького світу своєї доби. Талант піаністки та
композиторки з Варшави був оцінений провідними представниками різних
мистецьких сфер — Адам Міцкевич називав її «царицею звуків»,
Йоган Вольфганг Гете – «богинею музики», Роберт Шуман писав, що Vingt
Exercices et Préludes pour le pianoforte «презентують найбільш визначні
якості, як для жінки-композиторки з якими ми коли-небудь раніше
стикалися». Географія концертних мандрівок артистки охоплювала міста
сучасних Англії, Франції, Швейцарії, Нідерландів, Німеччини, Австрії,
Чехії, Польщі, Литви, Естонії, України та Росії. Композиторський спадок
мисткині, що налічує більше 100 творів, — це переважно фортепіанні
п’єси, пісні та інші невеликі камерні композиції, котрі вважаються
типовими зразками stile brillant. Свої твори М. Шимановська публікувала у
найбільш авторитетних видавництвах Європи — у Ляйпцигу, Парижі,
Мілані, Петербурзі та ін. містах. Сьогодні саме М. Шимановська
вважається однією із перших жінок-піаністок, що на професійному рівні
склали конкуренцію тогочасним чоловікам-артистам (Д. Штайбельту, Ф.
Калькбреннеру, Й. Н. Гуммелю, Дж. Фільду та іншим) та для яких
артистична й композиторська діяльність становили основне джерело
доходу.
3
Водночас в Україні, на жаль, спостерігаємо відсутність стійкого
наукового інтересу до творчості мисткині. Ще гірші справи із виконанням
музики М. Шимановської, яка за унікальними випадками (як, наприклад,
онлайн-концерт Наталії Сікорської 2021 року на тафельклавірі) не
потрапляє ані до навчальних, ані до концертних програм вітчизняних
клавіристів. Подібна ситуація викликає подив, адже залучення до
вітчизняного наукового простору постаті Марії Шимановської важливе не
лише з огляду на синхронізацію із світовими тенденціями
гуманітаристики, але й у контексті безпосередніх, очевидно щільних
зв’язків мисткині та її родичів із українським культурним середовищем.
Авторитетні дослідницькі праці, епістолярні матеріали та архівні
джерела свідчать про те, що родина мисткині — впливові представники
секти франкістів Шори-Воловські — походила з Поділля, а її батько
народився та прийняв католицизм у Львові. Сама ж Марія Шимановська
концертувала у таких українських містах як Житомир, Дубно, Кременець,
Львів, Вінниця й неодноразово відвідувала Київ у 1823 та 1828 роках. На
цих землях (у Львові, Києві та Одесі) музика композиторки продовжувала
публікуватися через кількадесят років після її смерті, відтак залишалася
цікавою та актуальною.
Основну джерельну базу дослідження, окрім наявних
дослідницьких праць різних періодів, становлять архівні матеріали
українських бібліотечних та музейних інституцій, таких як: Одеська
національна наукова бібліотека, Житомирська обласна універсальна
бібліотека ім. О. Ольжича, Державний історико-культурний заповідник
міста Дубна, Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва
України, Національна бібліотека України ім. В. Вернадського, Львівська
національна наукова бібліотека України ім. В. Стефаника. А також
оцифровані колекції зарубіжних фондів: Австрійської національної
бібліотеки, бібліотеки Ягеллонського університету, Національного музею
4
Варшави, бібліотеки Вроцлавського університету, бібліотеки Pologna, що
надає колекції Національної бібліотеки та установ, які з нею
співпрацюють, архіви Музею Бертеля Торвальдсена у Копенгагені та інші.
Наукова новизна полягає у тому, що: вперше в українському
гуманітарному науковому просторі проведено комплексне дослідження
біографії Марії Шимановської; вперше у світовому дискурсі постать Марії
Шимановської розглянута крізь призму проблеми культурних
ідентичностей, розширені та деталізовані уявлення щодо гендерної,
соціальної, національної, етнічної, релігійної ідентичностей мисткині;
вперше здійснено аналіз каталогів вище наведених українських архівів, на
предмет наявності у них згадок та матеріалів про Марію Шимановську, її
українські контакти та інших представників родини; вперше опубліковано
та проаналізовано три невідомі портрети Марії Шимановської, що їх
зберігає мистецький відділ Львівської національної наукової бібліотеки
України ім. В. Стефаника; вперше опрацьовані всі випуски видання Gazeta
Lwowska та його додатку Rozmaitosci за 1823 рік, у яких віднайдені
ексклюзивні подробиці щодо перебування М. Шимановської в Україні, а
також випуски за 1888 та 1905 роки, які містять важливі дані щодо родини
артистки; віднайдено посмертні видання творів мисткині в Україні —
публікацію музики М. Шимановської до вірша Wilija, здійснену
видавництвами Leon Idzikowski та Boleslaw Koreywo, а також Nokturne le
Murmure, опублікований друкарською фірмою C.G. Röder, що належать до
другої половини ХІХ століття; проаналізовано кореспонденцію Марії
Шимановської 1824 – 1831 років з Бертелем Торвальдсеном та Міхалом
Клеофасом Огінським, зосереджено увагу на європейському колі
спілкування мисткині, яке мало географічно українське походження:
оприявнена історія родини та маєтків Комарів, Потоцьких, Собанських,
Ярошинських, Шолайських, Тишкевич-Лагойських, Четвертинських, що
5
доповнює та поглиблює знання про функціонування культури на землях
сучасної України наприкінці XVIII – у першій третині ХІХ століття.
Результати дослідження. Вивчення біографії Марії Шимановської
крізь призму проблеми культурних ідентичностей підводить до підсумку,
що ідентичність мисткині складна та багатошарова. Вона зумовлена
такими чинниками як географія, релігія, соціальне положення та гендер,
хоча й не цілковито ними детермінована. Звернення до релігійної
ідентичності М. Шимановської важливе з огляду на той беззаперечний
вплив, який чинила на формування світогляду композиторки
приналежність до ключових настанов філософії франкістів. Іконографічні
джерела відкривають спосіб самопозиціонування М. Шимановської та
дають усвідомлення як кореляція власних зображень із соціальними та
гендерними нормами доби працювала на PR та розбудову кар’єри
мисткині. Нарешті, розгляд гендерного аспекту біографії Марії
Шимановської ствердив у тому, що у світлі звиклих жіночо-чоловічих
соціальних та гендерних ролей своєї доби артистка майже завжди обирає
нетиповий шлях, який вона будує навіть не як протофеміністка, маргіналка
чи революціонерка, а насамперед як людина, що прагне бути узгодженою
зі прийнятними соціальними конвенціями.
Цілісність біографії Марії Шимановської формується лише через
вибудовування пріоритету ідентичностей, які набувають сенсу через свою
послідовність. Аналіз життєвої стратегії мисткині та її епістолярної
спадщини яскраво демонструють те, що прагнення до самореалізації та її
ототожнення себе із професійною музиканткою підпорядковували собі всі
решта чинників самовизначення. Шлях до успішної кар’єри вимагав
жертовності щодо вибору місця проживання (піаністка жила винятково
там, де могла заробити більші кошти для утримання сім’ї) та побудови
особистих стосунків (її мандрівний спосіб життя виключав створення
сім’ї), а також креативності задля підвищення власного соціального
6
статусу (артистка робила це за допомогою власного візуального образу та
стійких дружніх знайомств в елітних колах).
Також створення блискучої міжнародної кар’єри передбачало
утаємничення власної національної, політичної та релігійної
ідентичностей, щодо яких залишається робити лише припущення на
основі наявних джерел та фактів. Так, відомо, що мисткиня була
впливовою членкинею франкістської спільноти, піклувалася про
репутацію секти, дотримувалася її регулятивних настанов, що дозволяє за
своєю важливістю та впливом на біографію Марії Шимановської висунути
релігійну ідентичність мисткині на друге місце після професійної.
Нарешті, національна ідентичність мисткині постає як така, що
зумовлювалася самою специфікою доби — вона була гнучкою, змінною,
відкрито непроявленою, підпорядкованою кар’єрним цілям. У світлі
дружніх контактів М. Шимановської помітна пріоритетність того, що Д.
Бовуа називає «цивілізаційною спільністю», яка базується на соціальному
положенні. Відтак, спільноти формувалися на основі статусу, а не
національної приналежності чи політичних уподобань. Для М.
Шимановської потрапляння до аристократичної спільноти становило
пріоритетну ціль.
Вивчення творчих біографій мистців крізь призму проблеми
ідентичності є продуктивним методом, зокрема, для опрацювання
біографій українських мистців XVIII – XIX століть. Цей підхід проявляє
багатошаровість та складність їхніх ідентичностей, вплив різноманітних
факторів на їх формування, які кожного разу мають бути індивідуально
розглянуті. Унаочнюється також те, що люди тієї доби були значно більш
відмінними від нас у сталості своїх самовизначень.
Ключові слова: Марія Шимановська, творча біографія, public
relations, комунікація, польська культура, українська культура,
фортепіанна культура, доба Романтизму, ідентичність, гендерні студії,
7
мистецтво та релігія, Поділля як мультикультурний та поліконфесійний
регіон, польські композитори, багатовекторна діяльність музиканта,
мистецька креативність, художній образ митця, постать Ігоря Белзи у
дослідженнях польської музичної культури, салонний стиль,
камерно-інструментальна творчість, кінець XVIII — перша половина ХІХ
століття. |
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………………..15
РОЗДІЛ І. КУЛЬТУРНІ ІДЕНТИЧНОСТІ В ОБШИРІ ТВОРЧОЇ
БІОГРАФІЇ МАРІЇ ШИМАНОВСЬКОЇ………………………………….25
1.1. Творча біографія Марії Шимановської у світових дослідницьких
розвідках: тематичні напрямки, проблемні ракурси, індивідуальні
інтерпретаційні досвіди……………………………………………….25
1.2. Культурні ідентичності мистця: особливості визначення, тлумачення
та інтерпретації…………………………………………………………42
1.3. Постать Марії Шимановської в Україні: аналіз архівних матеріалів та
актуальні напрямки дослідження……………………………………..62
Висновки до першого розділу……………………………………………….78
РОЗДІЛ ІІ. ПЕРЕДУМОВИ ВИБОРУ ЖИТТЄВИХ ТА ТВОРЧИХ
СТРАТЕГІЙ МАРІЇ ШИМАНОВСЬКОЇ НА ОСНОВІ
ЕПІСТОЛЯРІЮ, ІКОНОГРАФІЇ ТА СПЕЦИФІКИ ЖІНОЧИХ
ОСВІТНІХ ПРАКТИК ДОБИ……………………………………………..79
2.1. Світоглядні уявлення Марії Шимановської крізь призму ідентичнісних
особливостей мисткині: аналіз адресатів епістолярію 1824–1831
років…………………………………………………………………….79
2.2. Прояви гендерного та соціального ідентичнісних вимірів у
портретному живописі початку ХІХ століття: особливості
іконографії Марії Шимановської…………………………………….106
2.3. Ідентичнісні моделі Марії Шимановської у контексті гендерної
специфіки кінця XVIII – першої третини ХІХ століття……………129
Висновки до другого розділу……………………………………………….155
РОЗДІЛ ІІІ. УКРАЇНСЬКИЙ КОНТЕКСТ У ПРОЦЕСІ
КОНСТРУЮВАННЯ ЦІЛІСНОЇ МАПИ КУЛЬТУРНИХ
ІДЕНТИЧНОСТЕЙ МАРІЇ ШИМАНОВСЬКОЇ………………………156
3.1. Від франкізму до космополітичного прагматизму: Марія Шимановська
та Шори……………………………………………………………….156
14
3.2. Україна на мапі географічних локусів біографії Марії
Шимановської………………………………………………………...174
Висновки до третього розділу……………………………………………...206
ВИСНОВКИ………………………………………………………………...208
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ…………..212
ДОДАТКИ…………………………………………………………………...234
|
|
|
