|
| Написано: |
2019 року |
|
| Розділ: |
Історична |
|
| Твір додано: |
18.08.2024 |
|
| Твір змінено: |
18.08.2024 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(3.6 МБ)
|
|
| Опис: |
Янов Д.М. Обіг монет Османської імперії у Карпато-Дністровському
регіоні (1381-1691 рр.). – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за
спеціальністю 07.00.02 «Всесвітня історія». – Одеський національний
університет імені І.І. Мечникова, Одеса, 2019.
У роботі розглядається обіг османських монет, карбованих з 1381 по
1691 рр., в контексті історичного розвитку Карпато-Дністровського регіону в
зазначений час. У результаті проведеного дослідження до наукового обігу було
введено 838 знахідок монет. Засновуючись на цих даних, а також на раніше
опублікованих монетах, був зроблений ряд висновків щодо економічних та
політичних факторів, які впливали на надходження, обіг та тезаврацію
османських монет впродовж досліджуваного періоду.
Першими османськими монетами, які з’явилися у Карпато-
Дністровському регіоні, були акче та мангири (тобто османські мідний та
срібний номінали) Мурада І (1362-1389 рр.), які належать до типів, карбованих
з початком третьої річниці його сходження на престол (у роках хіджри), тобто
їх слід датувати 1381-1389 рр. Ці монети, а також монети наступних емітентів
(Баязіда I (1389-1402 рр.), Еміра Сулеймана (1402-1413 рр.) та Мехмеда Челебі
(1403-1413 рр.)), потрапляли до східної частини Карпато-Дністровського
регіону (Пруто-Дністровського межиріччя) після його включення до складу
Молдавського князівства, що, вірогідно, відбулося за правління Петра І Мушата
(1375-1391 рр.). Появі перших османських монет у цьому регіоні передувало
надходження монет інших держав Малої Азії.
Більшість ранніх османських монет, які з’явилися у Пруто-
Дністровському межиріччі, були мідними, як і попередні монети з Малої Азії.
Попри те, що мідні монети призначалися для дрібних повсякденних
розрахунків та внутрішнього обігу, відповідно вони майже ніколи не брали
участь в обігу в інших державах, османські мідні мангири, вірогідно, могли 3
прийматися як засіб розрахунку на ринках Пруто-Дністровського межиріччя,
оскільки їхні типи нагадували золотоординські мідні монети (пули), до яких
звикло місцеве населення. Проте на даному етапі вони не відігравали значну
роль у місцевому обігу.
Починаючи з 30-х рр. XV ст. срібні османські акче почали виходити на
перший план, що було обумовлено такими факторами, як високий вміст срібла
в них та посилення османського впливу у чорноморському регіоні. Договір,
укладений між Мехмедом ІІ (1444-1446, 1451-1481 рр.) та молдавським
господарем Петром ІІІ Ароном (1451-1457 рр., з перервами) у 1456 р.
стимулював розвиток торговельних відносин та, відповідно, збільшив
надходження османських акче до Карпато-Дністровського регіону. Втім, воно
практично зупинилося з початком конфлікту між Османською імперією та
Молдавським князівством у 1470 р.
На відміну від мангирів кінця XV – початку XVI ст., знахідки яких відомі
у різних місцях Пруто-Дністровського межиріччя та навіть у Західній Молдові,
територія, де знаходять мангири Мурада ІІ (1421-1444, 1446-1451 рр.) та
Мехмеда ІІ, за поодинокими винятками обмежується лише Білгородом-
Дністровським (відомим у ранніх молдавських хроніках під назвою Білгород).
Попри те, що кількість знахідок мангирів Мехмеда ІІ по відношенню до
мангирів попередніх емітентів зросла, вони навряд чи брали участь у місцевому
обігу. Проведений нами типологічний аналіз продемонстрував, що більшість
цих монет датується 50-60-ми рр. XV ст., що співпадає з часом масового
надходження османських акче. На цей час традиція обігу мідних монет у
Білгороді вже не існувала, оскільки мідні випуски т. зв. молдавських пулів та
пулів типу Аспрокастрон були вилучені з обігу у 30-40-х рр. XV ст. Таким
чином, мангири Мехмеда ІІ більше не могли прийматися поряд із місцевими
мідними монетами у дрібних розрахунках. Що стосується посилення їхнього
надходження до Білгорода, воно скоріше пояснюється рядом інших причин,
таких як збільшення обсягів їхнього карбування та тісні торговельні відносини
з Османською імперією після договору 1456 р. 4
Надходження османських акче до молдавського ринку було відновлене
після договору, укладеного між Мехмедом ІІ та Стефаном ІІІ (1457-1504 рр.) у
1486/1487 р. Воно було більш інтенсивним, ніж до 1470 р., оскільки генуезько-
татарські аспри та золотоординські акче, які раніше складали конкуренцію
османським акче, на той час вже не карбувалися.
Масове надходження османських акче до Молдавського князівства
продовжувалося до знецінення цієї грошової одиниці у 1584-1586 рр. Однак
масова тезаврація акче почалася лише з середини XVI ст., вірогідно, у 60-70-
х рр. Перший горизонт тезаврації цього періоду датується terminus post quem
1555-1566 рр., за хронологією акче Сулеймана І (1520-1566 рр.) групи ІІІ, які є
молодшими монетами у скарбах цього горизонту. Разом з тим, практично всі ці
скарби були знайдені за невідомих обставин, тому була досліджена лише
частина з їхнього складу. Крім того, у складі скарбів Єкімеуць та Стахная були
присутні акче Сулеймана І карбування Мудави, які, на думку дослідників,
датуються останнім роком його правління – 1566. Таким чином, скарби, в яких
молодшими монетами є акче Сулеймана І групи ІІІ, вірогідно, були приховані
приблизно у той же час, що і ті скарби, які датуються за акче Селіма ІІ (1566-
1574 рр.). Їхня тезаврація могла бути спричинена надходженням знецінених
угорських (або імперських) денаріїв, спробою османського уряду запровадити
монополію на головні експортні молдавські товари, а також поступовим
розширенням сфери використання грошей впродовж XVI ст. Також варто
відзначити, що вони могли бути приховані після знецінення 1584-1586 рр.,
однак у нас немає переконливих доказів, які б дозволили зробити такий
висновок.
У результаті знецінення, проведеного Мурадом ІІІ (1574-1595 рр.) у 1584-
1586 рр., ваговий стандарт акче був скорочений з 0,683 до 0,384 г. Незважаючи
на те, що срібний вміст в акче залишався високим, як довели нещодавні
дослідження, скорочення вагового стандарту призвело до втрати довіри
населення до цієї грошової одиниці. Знецінені акче, які з’явилися у
Молдавському князівстві, витіснили з обігу акче, карбовані за старим ваговим 5
стандартом, причому останні масово осідали у скарбах, згідно з законом
Коперніка-Грешема. Поява акче, карбованих після 1584-1586 рр., у складі
скарбів з території Молдавського князівства є скоріше виключенням
(наприклад, Рєзінський скарб).
Останній масовий горизонт тезаврації османських акче датується кінцем
XVI – початком XVII ст. Цей горизонт демонструє феномен тезаврації старих
османських та угорських монет разом з новими монетами Речі Посполитої,
Священної Римської імперії та інших європейських країн. Таким чином, у
складі цих скарбів простежується помітний хронологічний проміжок між
молодшою османською та молодшою європейською монетами. У більшості
випадків старі османські акче не зустрічаються у складі скарбів, утворених
після першого десятиріччя XVII ст. Присутність цих монет у т. зв. скарбах
ювелірів доводить, що вони вже використовувалися не як засіб розрахунку, а як
сировина для виготовлення прикрас.
Іншим важливим фактором, який сприяв зникненню акче з молдавського
ринку, було надходження європейських монет (насамперед польських), серед
яких були присутні як крупні та середні, так і дрібні номінали, яке розпочалося
наприкінці XVI – на початку XVII ст.
Османські золоті монети (алтуни) почали потрапляти до молдавського
ринку принаймні з другої половини XVI ст. Втім, сфера обігу цієї грошової
одиниці була дуже обмежена, тому вони були не такими поширеними, як акче.
Окрім акче та алтунів, іншим османським номіналом, який потрапляв до
Карпато-Дністровського регіону, був срібний дирхем або шахі, який карбувався
у східних володіннях Османської імперії. Вірогідно, ці монети потрапили до
регіону, що досліджується, між 1578 та 1584-1586 рр. Їхній обіг тут був
короткочасним та тривав до заборони цього номіналу в європейських
володіннях Османської імперії у 1590 р., прийняття якої було спричинено
спробами османського уряду зміцнити положення акче в обігу.
Знахідки османських монет, карбованих у XVII ст. (до реформи
Сулеймана ІІ (1687-1691 рр.)), є достатньо рідкими на території Молдавського 6
князівства як у складі скарбів, так і серед одиничних знахідок. У результаті
зниження вагового стандарту у 1584-1586 рр., акче вже не було грошовою
одиницею, яка використовувалася у міжнародній торгівлі, тому його сфера
обігу на молдавському ринку була обмежена лише рівнем дрібних
повсякденних розрахунків. Однак навіть на цьому рівні акче відігравали
мінімальну роль, оскільки молдавський ринок був заповнений знеціненими
європейськими монетами, особливо з середини XVII ст. Хоча османські
султани не змогли забезпечити перевагу своїх монет на молдавському ринку,
протягом XVII ст. їм здебільшого успішно вдавалося зберегти свій протекторат
над Молдавським князівством.
Османи завоювали Білгород та Кілію у 1484 р. Ці міста разом з
околицями увійшли до складу Румелійського бейлербейліку, а згодом – до
Сілістрійсько-Очаківського еялету. Впродовж XVI – XVII ст. османські
володіння у Карпато-Дністровських землях розширилися ще більше. Оскільки
правовий статус цих територій відрізнявся від земель Молдавського князівства,
обіг османських монет тут також дещо відрізнявся. Наприклад, знахідки
мангирів, карбованих наприкінці XV – XVI ст., добре відомі на територіях, які
увійшли до складу Османської імперії, особливо у Білгороді-Аккермані, на
відміну від Молдавського князівства. Це позначає те, що молдавский ринок не
можна розглядати як частину внутрішнього ринку Османської імперії, хоча
впродовж XVI ст. османський вплив на Молдавське князівство постійно
зростав.
Варто відзначити, що завоювання Білгорода армією султана Баязіда ІІ
(1481-1512 рр.) в 1484 р. добре відобразилося на знахідках османських монет з
цього міста (як срібних, так і мідних), оскільки серед них переважають саме
випуски цього султана. Надходження османських монет до Аккермана помітно
зменшилося з середини XVI ст., тобто ще до знецінення 1584-1586 рр. Це
можна пояснити втратою містом своєї ролі форпосту османської військової
експансії, а також занепадом транзитної торгівлі, яка проходила через
Аккерман та з’єднувала Центральну Європу з чорноморським регіоном. 7
Знецінення 1584-1586 рр. не призвело до зникнення акче з території, яка
була підпорядкована османській адміністрації, як у випадку з Молдавським
князівством. Більше того, у Нижньому Подунав’ї та Буджаку акче, карбовані до
1584-1586 рр., переважають над попередніми випусками. Це могло бути
обумовлено тим, що кількість місцевого ногайського і татарського населення
зростала у результаті декількох хвиль міграцій до цього регіону впродовж XVI
– XVII ст., які продовжувалися і у XVIII ст.
Як і у випадку з Молдавським князівством, до території, яка була
підпорядкована османській адміністрації, в останній чверті XVI ст. також
потрапляли дирхеми. Однак, окрім цього номіналу, у першій половині XVII ст.
тут з’явилися інші срібні номінали, більші по відношенню до акче (медіні або
гюмюши, онлики та бешлики), однак у місцевому обігу вони відігравали меншу
роль, ніж акче. З середини XVII ст. номіналом, який прийшов на зміну акче в
обігу у цьому регіоні, стало єгипетське медіні або пара, оскільки обсяги
карбування акче були значно скорочені у цей час. До того ж, з середини
XVII ст. османські ринки були заповнені знеціненими європейськими
монетами, однак вони не витіснили з обігу османські монети, як у випадку з
Молдавським князівством.
До кінця XVII ст. османам не вдалося забезпечити достатній обсяг
карбування на своїх монетних дворах, який був необхідний для протистояння
напливу європейських монет, оскільки вони досі використовували традиційні
технології ручного карбування. Однак у 1688 р., під час правління
Сулеймана ІІ, вони розпочали карбування мідних мангирів із використанням
технологій машинного карбування. Цей масовий випуск забезпечив османський
уряд значними прибутками від сеньйоражу, які були необхідні для введення в
обіг нового крупного срібного номіналу – золти. Завдяки монетним реформам
Сулеймана ІІ османські монети повернули свої позиції на молдавському ринку
(принаймні частково), які були втрачені після знецінення 1584-1586 рр.
Ключові слова: Карпато-Дністровський регіон, османська нумізматика,
акче, мангир, історія грошового обігу, Молдавське князівство. |
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ.................................................................. 19
ВСТУП.................................................................................................................... 20
РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ, ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ТА МЕТОДОЛОГІЯ
ДОСЛІДЖЕННЯ....................................................................................................
26
1.1. Історіографія проблеми....................................................................... 26
1.2. Джерельна база дослідження.............................................................. 33
1.3. Теоретико-методологічні засади та методи дослідження................ 38
РОЗДІЛ 2. ПОЯВА ОСМАНСЬКИХ МОНЕТ У КАРПАТО-
ДНІСТРОВСЬКОМУ РЕГІОНІ ТА ЇХНЯ РОЛЬ У МІСЦЕВОМУ ОБІГУ В
1381-1484 рр. .........................................................................................................
42
2.1. Становлення османської монетної системи................................ 42
2.2. Надходження монет з Малої Азії до Пруто-Дністровського
межиріччя в XIII – XIV ст. ...................................................................................
56
2.3. Початковий етап надходження османських монет до Карпато-
Дністровських земель в останній чверті XIV – наприкінці XV ст. .................
60
РОЗДІЛ 3. ОБІГ ОСМАНСЬКИХ МОНЕТ У КАРПАТО-ДНІСТРОВ’Ї В
1484-1584/1586 рр. ................................................................................................
84
3.1. Розвиток монетної системи Османської імперії............................... 84
3.2. Посилення ролі османських монет на ринку Молдавського
князівства...............................................................................................................
89
3.3. Обіг османських монет на територіях, які були приєднані до
Османської імперії в 1484-1538 рр. ....................................................................
114
РОЗДІЛ 4. ГРОШОВА КРИЗА В ОСМАНСЬКІЙ ІМПЕРІЇ ТА ЇЇ ПРОЯВИ
У КАРПАТО-ДНІСТРОВСЬКИХ ЗЕМЛЯХ В 1584/1586-1691 рр. ................
143
4.1. Грошова криза в Османській імперії.................................................. 143
4.2. Скорочення надходження османських монет до Молдавського
князівства...............................................................................................................
151 18
4.3. Обіг османських монет на землях, підпорядкованих османській
адміністрації, в період грошової кризи...............................................................
168
ВИСНОВКИ........................................................................................................... 183
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ............................................................. 191
ДОДАТКИ.............................................................................................................. 219
ДОДАТОК А. Список опублікованих праць за темою дисертації................... 219
ДОДАТОК Б. Відомості про апробацію результатів дисертації...................... 222
ДОДАТОК В. Топографія знахідок османських монет у Карпато-
Дністровському регіоні.........................................................................................
223
ДОДАТОК Ґ. Ілюстрації....................................................................................... 270
|
|
|
