Діана Яблонська » Кам'янець-Подільський інститут народної освіти в системі педагогічних вишів УСРР: історичний аспект (1921–1930 рр.)
[додати інший файл чи обкладинку цього твору] [додати цей твір до вибраного]

Кам'янець-Подільський інститут народної освіти в системі педагогічних вишів УСРР: історичний аспект (1921–1930 рр.)

Дисертація
Написано: 2022 року
Розділ: Історична
Додав: balik2
Твір додано: 13.07.2022
Твір змінено: 13.07.2022
Завантажити: pdf див. (5 МБ)
Опис: Яблонська Д. Р. Кам‟янець-Подільський інститут народної освіти в
системі педагогічних вишів УСРР: історичний аспект (1921–1930 рр.). –
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю
032 Історія та археологія. – Кам‟янець-Подільський національний університет
імені Івана Огієнка, Кам‟янець-Подільський, 2022.
У дисертації комплексно і всебічно проаналізовано утворення, умов та
зміст діяльності Кам‟янець-Подільського інституту народної освіти упродовж
1921–1930 рр. Наукова новизна дослідження полягає у тому, що на основі
архівних джерел, опублікованих документів, спогадів і періодики,
узагальнення наукової літератури вітчизняних авторів, уперше досліджено та
комплексно розкрито основні аспекти функціонування Кам‟янець-
Подільського вишу у 1920-х рр., проаналізовано структуру, освітній процес,
кадрове забезпечення тощо в порівнянні з інститутами народної освіти УСРР;
завдяки сучасним методологічним підходам осмислено великий масив
історичної інформації для системного та достовірного викладу теми роботи;
досліджено невідомі та маловідомі складові процесу реорганізації Кам‟янець-
Подільського державного українського університету в інститут народної
освіти упродовж 1920–1921 рр., матеріального становища колективу,
студентства, уперше розкривається робота допоміжних структурних
підрозділів, процеси формування викладацького складу та ін.
Ліквідація більшовицьким режимом напрацьованої демократичними
урядами України системи національної вищої освіти і вироблення натомість
своєї специфічної парадигми підготовки висококваліфікованих кадрів на
початку 1920-х років є однією із важливих наукових проблем. Її ґрунтовне
дослідження дало змогу з‟ясувати найбільш характерні риси непримиренної
політики «диктатури пролетаріату» щодо недавніх здобутків українського
відродження в цій сфері, а також переходу до відмінного за формою, сутністю


3





і завданнями складного процесу формування закладів вищої освіти.
Прикладом такої політичної трансформації став державний український
університет на Поділлі, який мали за об‟єкт реорганізації у педагогічний виш
радянського зразка.
Практичне значення роботи полягає в тому, що отримані наукові
результати, широкий фактичний матеріал, обґрунтування, доведення та
висновки про формування та діяльність Кам‟янець-Подільського вишу можна
використати для подальшого наукового дослідження з історії вищої освіти
УСРР 1920-х рр., для написання праць з історії закладу вищої освіти,
викладанні навчальних дисциплін з історії України, української культури,
можливої розробки різної наукової та навчальної літератури.
Перший розділ присвячено аналізу історіографії, джерельної бази та
характеристиці теоретико-методологічних засад дослідження. Оскільки в
радянський час це питання вивчали в контексті загальної історії вищої освіти,
тож історіографічний доробок щодо Кам‟янець-Подільського інституту
народної освіти обмежений. Із незалежністю України вітчизняні історики
порушили проблему інститутів народної освіти, що дозволило нам
використати напрацювання для кращого розкриття історії цього вишу.
Джерельну основу дослідження склали різні за змістом архівні документи (433
справи 14 фондів), частину яких уперше введено в науковий обіг, збірники
опублікованих документів і матеріалів, майже сотня спогадів, матеріалів
періодичних видань, що дозволило досягнути об‟єктивності й достовірності у
висвітленні обраної теми, з‟ясувати так звані «білі» сторінки історії
Кам‟янець-Подільського закладу вищої освіти. Теоретико-методологічна
основа дослідження базується на загальнонаукових принципах та методах, а
також використанно низки міждисциплінарних і спеціально-наукових методів.
Їх застосування дозволило системно, хронологічно, послідовно та об‟єктивно
розкрити питання утворення та діяльності Кам‟янець-Подільського інституту
народної освіти.


4





У другому розділі встановлено, що більшовицький режим намагався
насадити російську схему перетворень закладів вищої освіти, але з існуванням
українських вишів та уставленими традиціями, які було не просто
реформувати. В УСРР виробили власну модель вищої педагогічної школи.
Інститути народної освіти готували фахівців на двох факультетах –
професійної освіти та соціального виховання. Проаналізовано підготовку
студентів на обох факультетах: профосвіти – готували викладачів, учителів
для профшкіл, частково для технікумів; соцвиховання – спеціальних педагогів
для роботи з дітьми молодшого віку, початкових класів, із особливими
потребами. Уся освітня та виховна робота двох підрозділів залежала від
радянського керівництва і мала орієнтуватися як на якісну підготовку фахівців
педагогічного профілю, яких так гостро потребувала загальноосвітня школа
УСРР, так й на ідеологічному вихованню майбутніх учителів.
Описано структуру вишів, яка відігравала важливу роль у політиці
радянської влади щодо підготовки робітничо-селянських педагогічних кадрів.
Утворені в 1920–1921 рр. інститути народної освіти мали однакову структуру з
присвоєнням імен якогось із партійних чи радянських діячів, що мало
ідеологічну мету. З‟ясовано, що вся освітньо-наукова і виховна діяльність
були тотально контрольованні з боку партійної верхівки. Доказом слугує
розкриття управлінської складової в інституті народної освіти. Головне
керівництво вишем здійснювали ректор та політичний комісар, але останній
мав більше повноважень. Він таким чином уособлював представництво
більшовицької влади в закладі та стежив за виконанням нормативних
документів, що надходили «зверху». Чиновницька верхівка змінювала
адміністративну систему у всіх закладах вищої освіти УСРР, адже хотіла, щоб
жодна установа не повернулася на шлях свого – українського. Так відбувалося
нищення більшовиками національної вищої освіти.
У третьому розділі важливою складовою стало дослідження процесу
формування професорсько-викладацького складу Кам‟янець-Подільського
інституту народної освіти. Проаналізовано два ресурси цього процесу –


5





внутрішній та зовнішній. До останнього віднесено викладачів, яких залучали з
інших закладів вищої освіти чи державних установ для забезпечення
освітнього процесу на Поділлі. Внутрішнім джерелом була насамперед «стара»
професура, яка залишалася у 1920-х рр. у виші, а через брак кваліфікованих
кадрів влада вимушено використала цю групу інтелігенції. Крім того,
відбувалася підготовка аспірантів через науково-дослідні кафедри. У
Кам‟янець-Подільському закладі вищої освіти така кафедра з‟явилася у 1922 р.
та забезпечувала підготовку майбутніх викладачів. Описано схожі процеси, які
були в інших інститутах народної освіти.
Досліджено наукову, навчально-методичну роботу викладацького складу
Кам‟янець-Подільського вишу. Наголошено, що наукова діяльність
освітянської еліти обмежувалася радянською владою та зосереджувалася лише
на науково-дослідній кафедрі історії та економіки Поділля, науковому
товаристві при УАН, публікуванням статей у «Записках» цих наукових
структур та двох інститутських збірниках. Виявлено окремі епізоди
міжнародної співпраці та членство в різних європейських наукових
об‟єднаннях деяких викладачів.
Наголошено, що у формуванні студентського контингенту влада
дотримувалася класового підходу, за яким перевагу під час вступу надавали
вихідцям із робітничо-селянського середовища. Ця політика реалізовувалася
насамперед через систему відряджень у першій половині 1920-х рр. Згодом
процес пролетаризації вишів набув інших форм: спрощеного вступу, без
вступних іспитів із проведенням анкетування тощо. Доведено, що влада до
кінця 1920-х рр. так і не змогла досягти домінування пролетарського прошарку
у студентських лавах Кам‟янець-Подільського інституту народної освіти.
Зазначено, що весь освітній процес ґрунтувався на навчальних планах,
які постійно переглядали, змінювали, що призводило до зменшення дисциплін
історико-філологічного, природничого та іншого змісту, але збільшували обсяг
політичних курсів. Навчально-методичну роботу організовували факультетські
та предметні комісії (педагогічна, виробнича та соціально-економічна).


6





Навчальний рік поділявся на триместри (осінній, зимовий, весняний), які в
різних педвишах розпочиналися неоднаково. Дисертантка пояснює це тим, що
студентський контингент, викладацький та технічний колективи були задіяні
на сільськогосподарських роботах (посів і збір різних культур тощо).
З‟ясовано матеріально-технічну та інформаційну базу Кам‟янець-
Подільського інституту народної освіти, деяких інших інститутів народної
освіти УСРР. Охарактеризовано проблему наповнення бібліотечного фонду,
яке хоч і відбувалося, але здебільшого літературою пропагандистського змісту.
Це призводило до погіршення умов фахової підготовки майбутніх учителів.
Брак навчальних видань дещо компенсувало часткове розмноження текстів
лекцій на друкарських машинках та розповсюдження їх у студентській
аудиторії.
В останньому розділі дисертації доведено, що однією із найгостріших
тогочасних проблем життя вишу була матеріальна незабезпеченість.
Затримувалася виплата заробітної плати трудовому колективу, викладачам,
стипендій студентам. Їх купівельна спроможність була малою, що свідчило
про низький матеріальний рівень життя. Разом із нерегулярними виплатами
платні, яка була просто мізерною, практикували видачу харчових пайків.
Житлову проблему вирішували незадовільно. Для підтримки студентської
молоді вводили державні та господарські стипендії, якими забезпечили не всіх.
Залежно від походження, прибутків сім‟ї, їх отримували лише найбідніші
прошарки та сімейні студенти. Негативно впливало на матеріальне становище
молоді запровадження плати за навчання. Через фінансові негаразди найменш
забезпечені залишали навчання. Тих, хто зволікав з оплатою, могли
відраховувати з вишу.
Важкою була ситуація з громадським харчуванням учасників освітнього
процесу. Вирішити її була покликана сільськогосподарська діяльність
Кам‟янець-Подільського інституту народної освіти на земельній ділянці, яку
обробляли власними силами. За рахунок фізичної праці намагалися вирішити
проблему з опаленням навчальних приміщень, гуртожитків (у розпорядженні


7





була ділянка лісу для вирубки дерев). Виконання встановленої норми
виробітку дозволяло отримати харчі в інститутській їдальні, але негативно
позначалося на професійній підготовці молоді (не раз хлопців і дівчат
відраховували зі складу студентів через невиконання годинної норми, а
викладачам відмовляли у видачі продуктів).
Досліджено, що основними напрямами насаджування комуністичної
ідейності у виші була освітня політика, де акцентували на суспільствознавчих
дисциплінах, діяльність політгуртків, антирелігійних структур, осередків,
ленінській комуністичній спілці молоді України та ін. Політичні гуртки
працювали під керівництвом політкомісарів та викладачів-партійників, а їх
робота мала ідеологічно-пропагандистську мету. Студентство та
викладацький склад Кам‟янець-Подільського інституту народної освіти
залучали до атеїстичного виховання, однак досягти домінування безвірників
владі так і не вдалося, як і переважання чисельності комуністів та
комсомольців серед майбутніх фахівців. Важливим стала діяльність осередків
«Легка Кавалерія» на базі Кам‟янець-Подільського, Харківського та
Київського інститутів народної освіти. У роботі висвітлено діяльність таких
секретних інформаторів із числа студентів, які робили «нальоти» на різні
організації, установи міста задля виявлення ворожих елементів,
контрреволюційних об‟єднань тощо.
Використовуючи «стару» професуру для організації освітнього процесу,
влада ставилася до неї з підозрою, убачаючи в них представників буржуазного
ладу. Через це кадрові структури час від часу проводили «очищення» від них.
«Чистки» стосувалися і студентства. Розкрито механізми реалізації такої
політики (пролетаризація, витіснення «соціально чужих» елементів зі
студентського середовища, постійні соціальні перевірки трудового колективу і
студентства). Унаслідок цього, молодь приховувала своє походження,
відмовлялася від своїх переконань, окремі виїжджали за кордон тощо.
Зіставлено показники відрахованих здобувачів вищої освіти та звільнених


8





викладачів у Кам‟янець-Подільському інституті народної освіти та інших
вишів.
Загалом у дисертації обґрунтовано думку, що упродовж 1920-х рр. у
республіці на базі власної концепції та розробленої схеми освіти було
створено вузьку мережу закладів вищої педосвіти – інститутів народної освіти,
що намагалися забезпечити потреби радянської школи в кадрах. Наприкінці
1920-х рр. розпочався новий процес уніфікації системи вищої педагогічної
освіти, який призвів до реорганізації діючих педзакладів та появи у 1930 р.
інститутів соціального виховання, що успадкували певний досвід
попередників.
Ключові слова: Кам‟янець-Подільський інститут народної освіти,
УСРР, факультет професійної освіти, факультет соціального виховання,
викладачі, студенти, навчання, більшовики, «чистка», перевірка,
антирадянський, пропаганда, ідеологія.

Зміст: [натисніть, щоб розгорнути]
 
Відгуки читачів:
 
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
 
Тільки зареєстровані читачі можуть залишати відгуки. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь спочатку.