Між двох сил

Після приходу до влади гетьмана Павла Скоропадського Володимир Винниченко виїжджає до Канева і там на Княжій горі пише драму «Між двох сил», в якій відтворює трагічні події більшовицької навали на Київ на початку 1918 року. Подає художню версію невдалої спроби відновити незалежність України.
Тривала бездержавність загальмувала національний розвиток України, і визвольні змагання, які почалися 1917 року, розділили родину Микити Сліпченка на непримиренні табори. Сам Микита, його сини Марко і Арсен борються за вільну Україну. Натомість син Тихон і донька Софія марять новим суспільством, яке обіцяють більшовики. Автор бурхливими діалогами та майстерними поворотами сюжету точно розкриває суть прагнень обох сторін ворожнечі.
Дізнавшись про українські переконання батька і братів Софія, яка щойно привезла гроші для місцевих більшовиків із Петербургу, говорить: «Як ви не розумієте, це ж величезна подія всіх віків, усього світу? Це переворот усіх цінностей, це зоря нового життя?.. Як це може бути, що батько, Марко, тисячі наших робітників, рабів нещасних, не розуміють і б'ються з тими, хто несе їм визволення?» Натомість, коли Софія просить батька залишитися вдома, щоб поспілкуватися, бо давно не бачилися, Микита відповідає: «Не можу, дочко, ми з нашою державою не бачилися 300 років».
Вона також не вірить, що гаслами про рівноправність націй більшовики лише прикривають свій великодержавний шовінізм і здивовано запитує: «Та невже більшовики тут такі вороги національного відродження?» Її ідеалізм швидко розвіюється, коли вона потрапляє у вогонь протистояння «двох сил». В одному з епізодів драми більшовик простромлює багнетом портрет Тараса Шевченка. «Я заявляю откровенно, – говорить він, – что с национализмом, с этими Шевченками, автономиями, федерациями, самостийностями и прочей буржуазной дрянью буду бороться беспощадно». Інший заявляє: «Никакой вашей Украины не было, нет и не будет. Все это буржуазно-интеллигентная сантиментальная чепуха…».
Ігор Качуровський: «У драмі «Між двох сил» з пророчою далекозорістю передбачено долю тих українців, котрі хотіли сполучити любов до України з більшовицькою ідеологією».