| Опис: |
Регіональні студії. – №38. – 2024.
Стаття присвячена аналізу соціальних змін, спричинених російсько-українською війною, з акцентом на міжособистісні та міжгрупові стосунки. Війна, яка триває з 2014 р. має глибокий вплив на українське суспільство, включаючи соціальну роз’єднаність, масову міграцію, політичну поляризацію та зниження рівня довіри до інституцій. Збройний конфлікт переформатував суспільні зв’язки як всередині країни, так і на міжнародному рівні, спричинивши соціальні, економічні та психологічні наслідки для цивільного населення та військових.
Мета статті полягає в аналізі впливу російсько-української війни на суспільні відносини, зокрема на міжособистісні та міжгрупові стосунки. Основними завданнями є: 1) з’ясувати як військовий конфлікт спричинив соціальну роз’єднаність, масову міграцію, політичну поляризацію та зниження рівня довіри до інституцій; 2) розглянути психологічні наслідки війни для населення, такі як посттравматичний стресовий розлад і підвищення рівня агресії; 3) акцентувати увага на консолідації українського суспільства навколо національної ідентичності та розвитку волонтерського руху; 4) надати пропозицій та рекомендацій для відновлення та зміцнення соціальної структури України в умовах війни та післяконфліктного періоду.
Однією з ключових проблем є масова міграція, що змінила демографічний ландшафт країни. Станом на 2023 р. понад 8 млн українців стали внутрішньо переміщеними особами, а близько 5 мільйонів виїхали за кордон. Інтеграція біженців у Європі передбачає три ключові аспекти: вивчення мови, забезпечення житлом та працевлаштування, що сприяють формуванню нових соціальних зв’язків. Однак, інтеграція ВПО в Україні є значно обмеженою та фрагментарною, що потребує розробки систематичних програм підтримки.
Інформаційна війна поглибила поляризацію суспільства, коли ЗМІ обох сторін просувають протилежні наративи щодо конфлікту. Це викликало різні підходи до його вирішення, що призвело до розбіжностей як у суспільній думці, так і на рівні родин. Одні громадяни підтримують жорстку військову відповідь, інші – дипломатичні переговори. Такі протилежні позиції ще більше посилюють соціальну роз’єднаність.
Війна також мала значний вплив на психологічний стан населення, спричиняючи посттравматичний стресовий розлад як серед військових, так і цивільних. Ці люди часто ізолюються, що негативно позначається на їхніх сімейних та соціальних стосунках. Збільшення рівня агресії та випадків домашнього насильства також є наслідком тривалого конфлікту.
Водночас війна сприяла консолідації українського суспільства навколо національної ідеї та розвитку волонтерського руху. Патріотизм досяг рекордного рівня, що підкріплюється символами національної єдності, зокрема українською мовою.
Стаття пропонує розробку стратегій для зміцнення соціальної структури України, включаючи психологічну реабілітацію, інтеграцію ВПО та боротьбу з дезінформацією. Для цього необхідно залучити зусилля держави, громадянського суспільства та міжнародних партнерів.
Окрім цього, стаття підкреслює важливість розробки довгострокових програм для відновлення соціальних зв’язків, зруйнованих внаслідок війни. Особливо це стосується реінтеграції тимчасово окупованих територій, мешканці яких тривалий час перебували під впливом російської пропаганди. Відновлення нормального життя в таких регіонах вимагатиме не лише фізичного відновлення інфраструктури, а й відновлення довіри між жителями, підтримки соціальної згуртованості, налагодження діалогу між переселенцями та місцевим населенням.
Ключовою частиною успішної реінтеграції є також економічне відродження постраждалих регіонів, що вимагає залучення міжнародної допомоги та інвестицій. Для цього потрібно запровадити програми економічного відшкодування збитків, спричинених війною, відновлення підприємств та створення нових робочих місць. Притягнення Росії до відповідальності за завдані збитки та забезпечення прав власності постраждалих громадян є важливими завданнями для майбутнього відновлення та стабільності України. |
