|
| Написано: |
202 року |
|
| Розділ: |
Наукова |
|
| Твір додано: |
02.05.2024 |
|
| Твір змінено: |
02.05.2024 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(1.3 МБ)
|
|
| Опис: |
АНОТАЦІЯ
Вотьканич М.І. Художній світ прози Михайла Гафії Трайсти. –
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за
спеціальністю 035 «Філологія» (03 – Гуманітарні науки). – Державний вищий
навчальний заклад «Ужгородський національний університет», Ужгород, 2023.
У дисертації проаналізовано прозу сучасного українського письменника
Румунії Михайла Гафії Трайсти у світлі літературознавчої категорії «художній
світ». Враховуючи, що характеристичною для художнього світу є, за визначенням
Г. Клочека, «подвійна інтенціональність» (митця та реципієнта), а його
важливими компонентами – «особистісний, текстуальний та культурний
контексти» (В. Пахаренко, Л. Малигіна), а також «соціум художнього твору»
(В. Іванишин), автор дослідження трактує поняття «художній світ» як створену
письменником, детерміновану специфікою його світогляду та мистецького
обдарування, делеговану реципієнтові й відповідно перетворену ним фіктивну
дійсність, що характеризується єдністю часопросторових, причиннонаслідкових,
образнознакових співвідношень та супроводжується певною естетизацією через
підбір відповідних композиційних, виражальнозображальних художніх засобів і
прийомів. З огляду на це у роботі зосереджено увагу на історикокультурних
умовах розвитку української літератури як чинника національної
самоідентифікації українців, що проживають у межах кордонів іншої держави,
з’ясовано світоглядні засади творчості Михайла Гафії Трайсти, розкрито жанрово
тематичну, поетикостильову та наративну специфіку його прози.
Українська література Румунії – змістовна й багатоманітна сторінка
національного літературного процесу, що заслуговує на глибоку й різноаспектну
наукову рецепцію. Висвітлення окремих питань історії її розвитку, огляд
літературної діяльності її чільних представників здійснено в працях учених
Румунії (М. ЛаслоКуцюк, М. Корсюк, І. Ребошапка, І. Семенюк та ін.) та України
(В. Антофійчук, Е. Балла, В. Барчан, Л. Василик, О. Талабірчук, О. Тиховська та
ін.). Аналізу творчості Михайла Гафії Трайсти, представника нової ґенерації
3
українських митців Румунії, що увійшов у літературу на хвилі демократизації в
суспільстві та розвитку постмодерних тенденцій у літературі, заявивши про себе
як самобутній автор різних за жанром творів українською та румунською мовами,
присвячено окремі розвідки. У зв’язку з тим, що внесок письменника в збагачення
літературних надбань українців зарубіжжя й загальнонаціональної духовної
скарбниці є досить вагомим, а українськомовна епіка складає питому вагу його
творчості, доцільним є представлене комплексне дослідження, у якому
розкриваються знакові віхи життя й творчості митця, науково осмислюється
художній світ його прози.
У першому розділі представлено Михайла Гафію Трайсту як письменника в
контексті української літератури Румунії. Простежено умови формування й
основні етапи поступу українського письменства. Зазначено, що українське
літературне життя, сягаючи своїм корінням мистецьких надбань межі ХІХ –
ХХ ст. та міжвоєнного часу, активізувалося тут у другій половині минулого
століття. Цьому сприяло відкриття українських навчальних закладів різних рівнів,
видання української періодики, заснування видавництва «Критеріон», яке
консолідувало основні літературні сили (М. Корсюк, І. Ковач, М. Михайлюк,
С. Ткачук, М. Небиляк, К. Ірод, К. Регуш та ін.), виникнення в 90х роках Союзу
українців Румунії, активним членом якого став і Михайло Трайста.
Оскільки в українському літературознавстві не представлено науково
виваженого життєпису Михайла Гафії Трайсти, то в роботі детально висвітлено
ключові факти біографії митця, розкрито його діяльність як перекладача,
ілюстратора, журналіста, редактора, видавця періодики, культурного діяча та
науковця. Розглянуто етапи його творчого зростання, пов’язаного із виданням
книг прози, написаної українською мовою. Простежено науковокритичну
рецепцію літературної творчості митця, відзначено її фрагментарність та
необхідність ґрунтовного наукового осмислення.
З огляду на те, що художній світ письменника можна осягнути шляхом
синтетичного аналізу специфіки художніх світів його окремих творів, у другому
розділі піддано дослідженню прозу Михайла Гафії Трайсти, окреслено її жанрово
4
тематичний діапазон й узагальнено основні вектори художніх пошуків митця. Як
показав аналіз, письменник, продовжуючи традиції своїх попередників,
зосереджує увагу на світові села, але розширює тематичні аспекти, спектр його
представників, творить виразні, неординарні характери, фокусує увагу на людині
в межовій ситуації, що переважно пов’язана зі скоєнням злочину, прагненням
кровної помсти, що знайшло вираження в кримінальній тематиці, дозволило
митцеві зануритися в психологію особистості та порушити важливі питання
екзистенційного характеру – вибору, відповідальності за нього, життя і смерті,
добра і зла тощо («Конокрадська честь», «Ненависть до ближнього», «Помста за
батька» – зб. «Гуцульська душа», повість «Стижерети»).
Ґрунтовна ознайомленість зі світовою літературою, захоплення сучасними
літературними віяннями, творче засвоєння мотивів українського та румунського
фольклору, а також врахування естетичних уподобань читачів зумовили появу в
доробку Михайла Гафії Трайсти текстів, сюжет яких пронизаний готичними та
містичними елементами (повісті «У ніч на святого Андрія», «Людина з того
світу» – зб. «Між коханням і смертю»). У повісті «У ніч на святого Андрія»
помітні такі ознаки готичного стилю, як зображення моторошних подій та проявів
надприродного, топос похмурого замку із багатовіковою історією, загальна
настроєвість саспенсу, що в поєднанні з інтертекстуальністю, карнавалізацією,
дифузією жанрів, гротеском творить постмодерністську поетику твору.
Містичний антураж домінує в повісті «Людина з того світу», де автор оригінально
інтерпретує українську та світову міфологію, художньо трансформує біблійні
сюжети та образи, фольклорні мотиви. Михайло Гафія Трайста вдається й до
аналізу людської підсвідомості, художньо проникає в глибинні пласти психології
особистості через оніричні візії своїх персонажів, осягає секрети творчої
лабораторії людинимитця шляхом персоніфікації архетипів (повість
«Незнайомка у фіалковій сукні»).
Свідченням широти мистецького обдарування автора, який творчо засвоює
традиції народної сміхової культури та української гумористичної літератури, і
водночас його орієнтації на різну читацьку аудиторію є гумористичносатирична
5
проза (зб. «Не вір очам своїм», «Кладка», «Чесні жони»). Комічне в доробку
белетриста базується переважно на побутових конфліктах, почерпнутих із життя
українського верховинського села, топос і побут якого – рідний митцеві. Крім
ситуаційних прийомів комічного, письменник застосовує й широкий спектр
мовновиражальних засобів, а також іронію, гіперболу, невідповідність,
типізацію, обігрування поетики художніх антропонімів, заголовків, епіграфів
тощо.
Яскравим прикладом художніх шукань письменника є й жанр художньої
літератури для дітей. Цей сегмент його творчості зумовлений глибоким
усвідомленням ключової ролі Слова, літератури в національнопатріотичному
вихованні та формуванні етнічної самоідентифікації. Творчу еволюцію автора
простежено на прикладі п’яти збірок для дитячого читання («Калинові ранки»,
«Малинові стежки», «Степанкова читанка», «Дитинства зорі калинові», «Лист із
Африки. Кочовиколандія»). Відзначено поступовий рух від фольклорної манери
письма до індивідуалізації образівперсонажів, урізноманітнення жанрових та
наративних особливостей творів, ускладнення сюжетів, розширення вікового
діапазону аудиторії. Водночас наскрізними залишаються дидактизм, виховний,
навчальний, розважальний потенціал, динамізм та національнопатріотичне
звучання творів для читачів дитячого віку.
У третьому розділі проаналізовано специфіку форм художнього викладу в
прозі митця. Розглянуто наративну структуру оповідань та виявлено майстерне
застосування різних типів нарації. У творах із третьоособовою формою викладу
вимальовується тип недієгетичного наратора, що володіє широкою
(інтроверсивною та екстраверсивною) наративною компетентністю («Посеред
ночі зарипіла хвіртка», «Якщо не сьогодні то завтра» та ін.); твори із
першоособовою формою викладу, оприявнюють типи дієгетичного
автобіографічного оповідача («Дід Николай Поляк та баба Гафія Яворичка», «Моя
бабуся Марія Ретішка» та ін.), наратора, що виступає одним із головних героїв
твору («Недописаний роман») та непричетного очевидця, який, існуючи в
дієгезисі, не бере участі в наратованій історії («Щастя нещасливої матері»).
6
Закцентовано увагу й на автобіографічному наративі як формі оприявнення
авторської свідомості в структурі творів. Доведено, що автобіографізм є
невід’ємною частиною художнього світу письменника, оскільки практично вся
його белетристика пройнята художнім осмисленням власного життєвого досвіду.
Іманентною властивістю його ідіостилю є сугестивність та вже впізнавана
атмосфера рідного митцеві марамороського краю. Показовими щодо цього є
художні тексти, що увійшли до збірки «Верхньорівнянські оповідання», зокрема
автобіографічна повість «Ронішоро – річко моя рідна, єдина…». Проведені
типологічні паралелі з творчістю Остапа Вишні, О. Довженка, І. Чендея,
У. Самчука та інших митців дали підстави вважати Михайла Гафію Трайсту
гідним продовжувачем української традиції автобіографічного письма.
Проаналізовано функцію наративного багатоголосся як архітектонічного
детермінанта художньої дійсності повісті «Між коханням і смертю» та роману
«Бляшаний Христос». Виявлено, що наратор шляхом занурення у внутрішній світ
персонажів вдається до представлення множинних точок зору, що
супроводжується поглибленим психологізмом, емоційністю, ліризацією,
драматизмом та інтертекстуальністю.
За результатами дослідження встановлено, що специфіка художнього світу
прози Михайла Гафії Трайсти зумовлена національним самоусвідомленням
митця, причетністю до духовного континууму українського етносу, свідомою
громадянською націоцентричною позицією, сформованими світовою і
національною літературою естетичними цінностями, нерозривністю ментального
зв’язку з топосом малої батьківщини, який, утілюючи модель українського світу,
став генеруючим центром для ідейних і поетикальних особливостей художнього
простору митця, у якому домінують жанри малої прози, що мають тенденцію до
об’єднання у складніші структури – повісті та романи. Стильова палітра прози
митця відзначається синкретичністю: у ній простежуються риси класичного
реалізму, а також модерністські та постмодерністські прийоми художнього
зображення.
7
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що в ній уперше в українському
літературознавстві здійснено концептуальне дослідження прози яскравого
представника сучасної української літератури зарубіжжя Михайла Гафії Трайсти;
проаналізовано й систематизовано жанровотематичні вектори прозової творчості
митця; простежено поетикостильові особливості його епічних творів;
типологізовано наративні структури прозописьма автора; з’ясовано специфіку
художнього світу оповідань, повістей, роману письменника та чинники, що її
зумовили. У роботі вперше представлено ґрунтовний аналіз творчості Михайла
Гафії Трайсти як самобутнього автора на тлі розвитку української літератури в
Румунії та окреслено його місце в літературному просторі сьогодення.
Практичне значення роботи полягає в можливості використання її основних
положень при подальшому осмисленні творчості Михайла Гафії Трайсти або ж у
процесі літературознавчих студій, присвячених вивченню історії української
літератури, сучасного українського літературного процесу та літератури українців
зарубіжжя. Отримані результати можуть застосовуватися також при написанні
наукових праць, кваліфікаційних та дисертаційних робіт.
Ключові слова: Михайло Гафія Трайста, сучасна українська література,
українська література Румунії, проза, художній світ, ідіостиль, проблематика,
поетика, композиція, наративні моделі, інтертекстуальність, автобіографізм,
міфологія, гумористика, література для дітей. |
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………………17
РОЗДІЛ 1. ТВОРЧА ПОСТАТЬ МИХАЙЛА ГАФІЇ ТРАЙСТИ В КОНТЕКСТІ
УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ РУМУНІЇ…………………………………………...23
1.1. Українська література Румунії: основні етапи розвитку………………..23
1.2. Михайло Трайста – письменник, громадський та культурний діяч,
публіцист, видавець…………………………………………………………….39
1.3. Теоретикометодологічне підґрунтя дослідження та літературно
критичний дискурс творчості Михайла Гафії Трайсти……………………...47
Висновки до розділу 1…………………………………………………………62
РОЗДІЛ 2. ЖАНРОВОТЕМАТИЧНИЙ ДІАПАЗОН ПРОЗИ МИХАЙЛА ГАФІЇ
ТРАЙСТИ……………………………………………………………………………...64
2.1. Кримінальні сюжети та тема злочину й покарання в прозі Михайла
Гафії Трайсти (повісті «Конокрадська честь», «Ненависть до
ближнього»)……………………………………..………………….…………..64
2.2. Елементи готики та містики в повістях Михайла Гафії Трайсти………79
2.2.1. Готичний антураж та інтертекстуальність повісті «У ніч на святого
Андрія»………………………………………………………………………….80
2.2.2. Поетика містичного в повісті «Людина з того світу»…………………90
2.2.3. Психологія підсвідомого в повісті «Незнайомка у фіалковій
сукні»…………………………………………………………………………..100
2.3. Художня своєрідність гумористичносатиричних творів Михайла Гафії
Трайсти………………………………………………………………………...112
2.4. Специфіка художніх творів письменника для дітей…………………...126
Висновки до розділу 2………………………………………………………...141
РОЗДІЛ 3. НАРАТИВНИЙ ДИСКУРС ПРОЗИ МИХАЙЛА ГАФІЇ ТРАЙСТИ..143
3.1. Наративна типологія малої прози Михайла Гафії
Трайсти………………………………………………………….……………..143
3.2. Автобіографічний наратив як форма оприявнення авторської свідомості
в прозі Михайла Гафії Трайсти………………….…………………………...154
16
3.3. Наративна поліфонія як конструктивний чинник художнього світу
повісті «Між коханням і смертю» та роману «Бляшаний
Христос»……………………………………………………………………….167
Висновки до розділу 3………………………………………………………...182
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………….184
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………………192
ДОДАТОК А…………………………………………………………………………213
|
|
|
