| Опис: |
Влах М. Геообразний світ мандрівної літератури Софії Яблонської: сучасна візія / М. Влах // Вісник Львівського університету. Серія географічна. - 2019. - Вип. 53. - С. 70-84.
Проаналізовано значення мандрівної літератури, виконаної в жанрі belles non-fiction, для форму-
вання географічних образів (геообразів) країн і народів. У цьому аспекті використано мандрівну
прозу української письменниці, кінооператорки, фотографині Софії Яблонської (1907–1971).
На прикладі мандрівних новел “Чар Марока” (1932), “З країни рижу та опію” (1936), “Далекі
обрії” (1939) виділено генетичні типи сенсорних вербальних геообразів, зокрема, візуальні, аудіаль-
ні, кінестетичні (на основі відчуття запаху – одоричні, дотику – тактильні). Зазначено про мистецьку
синкретичність геообразотворення С. Яблонської (вербальні образи органічно доповнюють фото- і
кінокадри, рисунки).
Розкрито просторовість мислення авторки, яке сягає від конкретних місць до океанічних і
небесних безмеж. Зміст мандрівної літератури С. Яблонської, яка, по суті, є автобіогеографією
авторки, розкрито за допомогою меґаметафори дому – глобальний світ для неї – рідний дім.
Виявлено природо- та антропоцентристські паралелі літературних текстів С. Яблонської у ство-
ренні геообразів, виокремлено акцентуацію авторки на чуттєписі природних особливостей відобра-
жуваних країв (рефлексія Сонця, морських просторів і приморських узбереж, гірських районів
Китаю, вулканів Малайзії тощо). Виділено реалізм вербальних геообразів, що поміщені в конкретні
просторові координати, для яких характерні повнота, різноманітність, схоплення сутнісних ознак
відображуваних явищ. Розкрито талант мисткині, яка в одиничному могла бачити загальне.
Наголошено на поєднанні описового і раціонального підходів (порівняльний, причинно-
наслідковий методи) у створенні культурницьких образів міст, народів. Зазначено про увагу авторки
до негативних наслідків впливу европейської колонізації на автохтонну культуру, менталітет поне-
волених народів, пропагування ідеї їхнього звільнення в майбутньому.
Зроблено висновок про органічне поєднання в особі С. Яблонської української і західноевро-
пейської цивілізації, збагачення нею европейської культури ідеями відкритості й толерантності.
Створені письменницею геообрази екзотичних країн проаналізовані в контексті сучасних
гуманістичної філософії мандрівництва, концепції естетизму, природно-етичної концепції щастя,
концепції енвайронментального бігейвіоризму.
Ключові слова: мандрівна література, геообраз, геовізуал, геоавдіал, геокінестет.
|
