Підземні години

Ооо... Страждання у паризькому метро. ±57сторінка. Але вже не вражає.
Я подумки пригадую ВВП Франції. За номіналом і паритетом. Хай навіть за паритетом -- але воно разів так в 5-6 вище аніж у нас. "Страждайте" далі. "Страждальці..." Думаю, цю книгу врятувало б, хіба що, перенесення в якийсь "альтернативний ВсеСвіт".
"Родзинка на торті" -- це "восьмисантиметрові підбори", згадані на сторінці 68. Півтори години в метро на такому. І навіщо!?
До речі, це проливає світло на увесь початок книги. Бо такі підбори калічать не лише стопу, а й увесь хребет і все здоров'я. Більше тут, якщо пройде посилання: https://mobile.facebook.com/story.php?story_fbid=411109909996795&id=100032933671036&_rdr
А вона чомусь думала на інших. А виявляється -- сама. Все сама...
Автор наполегливо намагався зобразити, яке ж пекло той Париж, як бідолашним людям там важко..., і йому майже вдалось, крапелюшечки не вистачило. Мабуть. І, можливо, в країнах першого світу йому й повірять. Х.з. Може і другого. Деяких. Але ж не в третьому... Сюди ця бульбашка не дістане ж. Майже. Тут воно зійде за комедію. Мабуть.
Лише десь посеред книги вдалось абстрагуватись від непереконливості плачу багатих знищителів Землі. Далі просто важкувата книга, про важке життя. Коли люди не хочуть його впорядкувати прочитавши от хоч би "витончене мистецтво забивати на все..." Життя, що може бути приміряне якоюсь мірою і до нас... Потім -- спроба просвітлення. І знову пекло.
На 85% вже є враження, що автор таки молодець. Вже вдається забути все те, що я думав про книгу на початку. Персонажі перетворюються на людей.
Можна уявити, що все це десь у нас.
Але завершення у книги нема, а отже і самої книги нема. Або авторові самому набридло, або має бути продовження!? А так -- майже дарма витрачений час... :(
І як підсумок -- не можу не дивуватись. У наш час, найлегших з усіх часів, майже кожна працююча людина, правильно розставивши пріоритети, і не витрачаючи своє життя на купівлю й викидання всілякого сміття (і нищення Землі) -- може доволі скоро досягти фінансової незалежності.
Навіть у нас. А у країнах з десятикратно більшими зарплатами -- то й поготів. І тоді всі ці негаразди навіть і виникли би. Щось не так -- зібрався й вийшов. Мабуть, проблема лише з одним -- не купувати сміття.
Кумедно, але ГГ -- одна з банди рекламістів, які якраз і нав'язують людям непотріб. І схоже, що цю карма наздогнала... Хоч це й неточно.

Та... Потік страждань, що скінчився на 31стор. мене таки вразив. Наразі -- це, мабуть, найсильніше з рубрики "багаті теж плачуть".
У "громадянина Кейна" -- слабше.
Але я все сприймаю з точки зору надспоживання.
Для Франції "день екологічного боргу" -- це десь середина травня щороку вже аж від 2011р. Тобто, за 134доби французи використовують річні ресурси Землі (в перерахунку). Коеф=2.72
Аби почуватись багатими.
Ой. І одразу чомусь її не жаль. Не така вже й невинна овечка.
В тій то країні легко могла би скоротити своє споживання і витрати. Запас є. Майже трикратний.
Думаю, якщо то "засновано на реал.житті" -- то це просто карма. Яку вже вони там заслужили...
Ми теж, до речі. Коеф=1.78
Авторе, вам треба було бути індусом і писати про Індію... А так -- "не вірю!"