|
| Написано: |
2025 року |
|
| Розділ: |
Історична |
|
| Твір додано: |
10.02.2026 |
|
| Твір змінено: |
10.02.2026 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(2.1 МБ)
|
|
| Опис: |
Ващенко С. В. Військово-технічні впровадження у відбудові народного господарства УРСР (1943–1950 рр.). – Кваліфікаційна наукова праця на правах
рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за
спеціальністю 07.00.07 – історія науки і техніки (07 Історичні науки) –
Університет Григорія Сковороди в Переяславі. Переяслав, 2025.
Дисертація – це новаторське дослідження військово-технічних впроваджень
у відбудову народного господарства УРСР у 1943–1950 рр.
У дисертації представлено аналіз і систематизацію широкого кола джерел
з урахуванням наявних теоретичних наукових розробок. Проаналізовано чинники,
що вплинули на процес відновлення народного господарства після Другої світової
війни як складника національної історичної пам’яті. Закцентовано увагу на тому,
що сьогодні існують різні, подекуди суперечливі, підходи й оцінки збитків.
Зазначено, що сучасний етап національної історії України супроводжується
зростанням суспільного інтересу до процесу відбудови народного господарства
(на той час – УРСР). Хоча для більшості війна асоціюється переважно із
занепадом, у науковій роботі звернено увагу не лише на руйнування, а й на інший
аспект війни – технічні досягнення, які згодом були використані для відновлення
економіки України.
У реферованій праці йдеться про початок Другої світової війни, зокрема
бойові дії на території УРСР. Констатовано, що окупація території і тактика
«випаленої землі» під час відступу призвели до безпрецедентних людських і
економічних втрат, які неможливо навіть точно підрахувати. Проте
антигітлерівська коаліція змогла мобілізувати ресурси й здобути перемогу.
Однією з причин перемоги стало науково-технічне піднесення, інтенсифіковане
війною.
3
Доведено, що важливу роль у прискоренні технічного прогресу та
переозброєнні промисловості СРСР відіграв ленд-ліз – постачання сировини,
обладнання та військової техніки, а особливо значущими були поставки
авіаційної продукції, оскільки на початку війни літаки, що перебували на
озброєнні Червоної Армії, були застарілими. Встановлено, що вагомими
чинниками для створення та функціювання військової економіки СРСР під час
Другої світової війни були масштабна евакуація підприємств та сировини з
територій, яким загрожувала окупація, а також поставки в межах програми лендлізу від США та Великої Британії.
Розглянуто основні науково-технічні досягнення СРСР періоду Другої
світової війни та висвітлено їхнє значення як одного з чинників перемоги. Ці
досягнення були вирішальними для швидкого відновлення народного
господарства Української РСР, яке було майже повністю зруйноване внаслідок
бойових дій та евакуації промисловості.
Охарактеризовано ознаки відбудови, серед яких основними була низка
військових досягнень, що адаптувалися для мирного використання, а це сприяло
відновленню національної економіки.
Узагальнюючи історіографічні дослідження, констатуємо, що значна їхня
частина акцентує увагу на військових досягненнях, тоді як відбудова аналізується
здебільшого як окремий, незалежний процес. Здійснено поділ історіографічних
досліджень на дві групи за проблематикою: 1) узагальнюючі публікації з історії
науки і техніки; 2) праці з історії окремих установ, автобіографічні дослідження
та праці про розвиток галузей народного господарства. За хронологічним
принципом в історії вивчення впливу військової промисловості на процес
відбудови народного господарства можна виділити два етапи: 1) 1939-1991 рр.;
2) сучасний період після 1991 р.
Проаналізовано діяльність відомих конструкторів військової техніки –
Ж. Котіна, М. Духова та І. Трашутіна, які запровадили інновації у створенні
мирної техніки й активно використовували військовий досвід для відродження
промислового потенціалу країни. Зокрема, Ж. Котін і М. Духов розпочали
4
розробку нових тракторів КТ-12 і С-80 для потреб народного господарства й
налагодити виробництво трактора С-80, що замінив випуск танків на
Челябінському тракторному заводі.
У дослідженні йдеться про значний досвід, накопичений під час війни у
галузі автоматичного зварювання під флюсом, що тісно пов’язаний із діяльністю
Інституту електрозварювання АН УРСР, яким успішно керував Є. Патон –
видатний український вчений та інженер. Проаналізовано його новаторський
підхід і лідерські якості, що сприяли розвитку сучасних технологій, які значно
підвищили ефективність і рівень зварювального процесу. Зазначено, що Є. Патон
не лише долав суспільну недовіру до нових методів, а й активно розвивав
традиційні способи з’єднання металів, демонструючи їхню перевагу над
клепанням. У часи війни Інститут електрозварювання АН УРСР під керівництвом
Є. Патона зробив вагомий внесок в оборонну діяльність, створивши метод
автоматичного зварювання, який дозволив ефективно виготовляти озброєння. За
результатами дослідження встановлено, що в умовах війни було розроблено
технології та обладнання для зварювання броньованих панелей танків,
артилерійських систем і боєприпасів. Танки Т-34, виготовлені на Уралі та інших
підприємствах, завдяки новим технологіям стали міцнішими й маневренішими.
Закцентовано увагу на тому, що після війни Інститут електрозварювання
продовжив адаптацію автоматичного зварювання до потреб відбудови країни,
зокрема в машинобудуванні та будівництві. Це сприяло швидкому відновленню
економіки УРСР і СРСР загалом.
Приділено увагу проблемам, що виникли під час відновлення народного
господарства України:
– відсутність компенсації за евакуйовані заводи та існуючі технологічні
труднощі;
– нерівномірний розподіл коштів на відбудову народного господарства УРСР
порівняно з іншими республіками СРСР, незважаючи на масштаби збитків;
5
– втрата економічної самостійності: якщо до війни УРСР була майже єдиною
самодостатньою республікою (за винятком РРФСР), то після війни вона почала
залежати від Російської Федерації, що має негативні наслідки й сьогодні;
– пріоритетність відбудови промисловості групи А над промисловістю групи
Б та сільським господарством, що призвело до голоду 1946–1947 років. Цей голод
був не стільки наслідком повоєнного неврожаю, скільки спланованою акцією
сталінського політбюро з метою підтримки «братніх» соціалістичних режимів і
забезпечення пріоритету важкої промисловості.
У дослідженні доведено, що після Другої світової війни військовопромисловий комплекс (ВПК) зосередив у собі весь науково-технічний і
промисловий потенціал СРСР. У часи війни відновлювалися переважно ті
підприємства, які були пов’язані з ВПК, саме тому він став каталізатором
економічного відновлення. Йдеться про те, що амбіції радянського керівництва не
дозволили завершити відбудову народного господарства в повному обсязі,
оскільки знову було зроблено ставку на ВПК. Це означало, що нові заводи
будувалися з урахуванням можливості швидкого переходу на виробництво
військової продукції. З одного боку, така стратегія мала певну логіку – подібні
підприємства існують і в інших країнах. Недосконала планова система призвела
до надмірного розростання ВПК, тоді як випуск цивільної продукції на військових
заводах, попри його важливість для народного господарства, залишався
другорядним. У результаті це мало негативні наслідки: ВПК щороку споживав
дедалі більше ресурсів, що призвело до його стагнації, економічного занепаду та,
зрештою, стало однією з причин розпаду СРСР.
Зазначено, що тракторні заводи зазвичай спеціалізувалися на виробництві
тракторів, оскільки потреби народного господарства були значними. У разі війни
ці машини могли використовуватися як артилерійські тягачі. Наприклад, на
Харківському тракторному заводі (ХТЗ) було створено й серійно випускалося
легке артилерійське тягачне шасі АТ-Л.
Дисертаційна праця є актуальною в контексті сучасної російсько-української
війни, адже Україні знову доведеться відбудовувати зруйновані міста та народне
6
господарство. На нашу думку, враховуючи історичний досвід прорахунків
радянського керівництва, сучасна українська влада не повинна повторювати ті ж
помилки. Натомість варто орієнтуватися на приклади успішної післявоєнної
відбудови, зокрема Федеративної Республіки Німеччини, Великої Британії чи
Південної Кореї. Необхідно відмовитися від політики економічної ізоляції та
надмірного нарощування військового потенціалу.
Перспективи подальших досліджень убачаємо у продовженні пошуку
взаємозв’язку між воєнними інноваціями та мирним економічним розвитком, а
також у глибшому аналізі внеску німецьких військовополонених науковців і
практик промислового шпигунства СРСР у формування нових методів
виробництва та технічних рішень.
Ключові слова: відбудова, війна, військова промисловість, досягнення,
прорахунки, народне господарство, техніка, танки, трактори, Є. Патон. |
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ……………………………….……....17
ВСТУП………………………………………………………………..……….....19
РОЗДІЛ І. ІСТОРІОГРАФІЯ, ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ТА МЕТОДОЛОГІЯ
ДОСЛІДЖЕННЯ……………………………………….......................................…..25
1.1. Історіографія проблеми………………………………………..……………25
1.2. Джерельна база дослідження……………………………………………….39
1.3. Методологія наукового пошуку ……………………………….……..……46
Висновки з першого розділу...…………………………………………….........55
РОЗДІЛ ІІ. РОЗВИТОК ВІЙСЬКОВОЇ НАУКИ І ТЕХНІКИ У ПЕРІОД
ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ…………………………………………………….….57
2.1. Стан розвитку військової науки в СРСР напередодні Другої світової
війни.………………………………………………………………..…………….……57
2.2. Вплив потенціалу України на становлення військово-промислового
комплексу СРСР під час Другої світової війни………………………………..……72
2.3. Військово-технічні досягнення радянської економіки у сфері
виробництва танків та авіації під час Другої світової війни.…………..………......85
2.4. Розвиток підприємств військово-промислового комплексу у період
відбудови народного господарства України……………………………………….100
Висновки з другого розділу……………….……………………………...........118
РОЗДІЛ ІІІ. ЗАСТОСУВАННЯ ВІЙСЬКОВО-ТЕХНІЧНИХ
ДОСЯГНЕНЬ У НАРОДНОМУ ГОСПОДАРСТВІ УРСР……………………120
3.1. Вплив танкобудування на народне господарство України……..............120
3.2. Застосування науково-технічних досягнень у літакобудуванні та вплив
військово-технічних впроваджень на відбудову народного господарства…........130
3.3. Розвиток Інституту електрозварювання АН УРСР під керівництвом
Є. Патона та його вплив на розвиток промисловості країни у період
відбудови……………………………………………………………………………..146
16
3.4. Наслідки та прорахунки у відновленні народного господарства
України……………………………………………………………………………….154
Висновки з третього розділу………………………………………...…...........171
ВИСНОВКИ…………………………………………………………..………..173
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ………….....179
ДОДАТКИ…………………………………………………………….……......223
|
|
|
