|
| Написано: |
2020 року |
|
| Розділ: |
Історична |
|
| Твір додано: |
24.09.2023 |
|
| Твір змінено: |
24.05.2024 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(8.2 МБ)
|
|
| Опис: |
Вахрамеєва Г.В. Культ Деметри на Боспорі VI–I ст. до н.е. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук (доктора філософії) за спеціальністю 07.00.04 «Археологія». – Донецький національний університет імені Василя Стуса. – Вінниця, 2020.
Дисертацію присвячено дослідженню культу Деметри в Боспорському царстві доримського часу.
Наукова новизна визначається тією обставиною, що запропонована дисертаційна робота є першим узагальненим дослідженням, присвяченим історії культу Деметри в Боспорській державі впродовж VI–I ст. до н.е. Авторкою упорядковано й систематизовано потужну джерельну базу археологічних матеріалів та інших даних, створено каталог найбільш виразних теракот богині та її дочки на Боспорі. Розроблено оригінальну типологію об'ємних статуеток і протом Деметри й Кори-Персефони, що суттєво спрощує і оптимізує роботу з цією групою джерел. Визначено основні іконографічні типи Деметри та Кори-Персефони.
Дослідження боспорського культу Деметри дало змогу конкретизувати періоди розвитку культу богині землеробства на Боспорі й продемонструвати цей процес в історичній динаміці, розглянути місце культу в державному пантеоні, родинній релігії та поховальному обряді. Визначено, що присутність варварських племен у складі Боспорської держави не мало вирішального впливу на шанування Деметри, особливо в архаїчний та класичний часи. Пріоритет античних релігійних норм і традицій у культі Деметри зберігався протягом VI–I ст. до н.е.
Практичне значення дисертації полягає в тому, що основні положення та результати цього дослідження можуть бути використані при створенні спеціальних та узагальнених праць з історії культури та релігії античних суспільств Північного Причорномор’я, при підготовці начальних посібників і підручників, лекційних курсів з археології, всесвітньої історії, історії України, релігієзнавства тощо.
Дослідження релігійного життя у Боспорській державі безпосередньо пов’язане з відкриттям і публікацією сакральних комплексів, витворів релігійного мистецтва, аналізом та інтерпретацією матеріалів культових споруд. Постійне нагромадження археологічних матеріалів, пов'язаних з культовою практикою населення Боспорського царства, об’єктивно підживлювало дослідження питань сакрального життя, як одного з найбільш актуальних та пріоритетних напрямів сучасного антикознавства.
Аналіз історіографії боспорського культу Деметри дозволяє окреслити чотири етапи в історії вивчення культу богині родючості на Боспорі, яка охоплює період від XVIII ст. до сьогодення, а також оцінити рівень дослідженості проблеми, визначивши недостатньо розроблені її аспекти, що потребують додаткового висвітлення. Перший етап (ХVIII – початок XX ст.) – перші розкопки боспорських пам’яток, пов’язаних із культом Деметри, перші публікації знахідок, формування концепції; другий етап (1920-і – 1950-і рр. ) накопичення джерельної бази, розгляд боспорської релігії в межах загальних досліджень з історії Боспорської держави. Висвітлення окремих питань культу богині родючості та статейні публікації знахідок і результатів розкопок. Третій етап (1960–1980-ті рр.) – підвищення інтересу науковців до питань релігійного характеру. Четвертий етап (друга половина 1980-х рр. – до сьогодення) – розширення проблематики та актуалізація дискусійних питань сакрального життя Боспору. Поява узагальнених статей безпосередньо на тему боспорського культу Деметри.
Робота ґрунтується на комплексному опрацюванні археологічних, писемних, епіграфічних, нумізматичних джерел. У дисертаційній роботі було використано архівні джерела – звіти археологічних експедицій, які зберігаються у наукових архівах ІА НАНУ та ІА РАН.
Операційний арсенал дослідження включає комплекс загальнонаукових (аналіз, синтез, індукція, дедукція), археологічних (стратиграфічний, типологічний, кореляційний) і спеціально-історичних (хронологічний, історико-порівняльний, історико-реконструктивний) методів.
Розроблено авторську типологію боспорських теракот Деметри та Кори-Персефони, систематизованих за трьома базовими групами: об’ємні фігурки, протоми-бюсти, протоми-півфігури. В рамках цих груп артефакти поділено на типи й варіанти. Об’ємні статуетки за морфологічними ознаками поділяються на два типи: І.А – богиня, що стоїть, І.В – богиня на троні. Протоми-бюсти поділяються на три типи за хронологічним принципом: ІІ.А – архаїчні, ІІ.В – класичні, ІІ.С – елліністичні. Третя група – протоми-півфігури має також три сюжетно-морфологічні типи: ІІІ.А – богиня з предметом у руці, ІІІ.В – богиня з руками на грудях та ІІІ.С – богиня з опущеними руками. Еволюція типів статуеток, у хронологічному порядку, простежується в техніці виготовлення, обробці і варіації деталей. Все це дозволяє говорити про те, що свобода творчості давніх греків дозволяла варіювати зображення.
Системне дослідження археологічних матеріалів, розглянутих на тлі загальних тенденцій розвитку давньогрецької релігії, а також з урахуванням соціально-політичних та економічних процесів, що мали місце на Боспорі протягом VI–I ст. до н.е., дозволило окреслити й конкретизувати основні етапи розвитку боспорського культу Деметри, визначивши як загальну динаміку цього процесу, так і ключові тенденції для виділених періодів.
Перший період (VI – початок V ст. до н.е.) характеризується проникненням на Боспор і розповсюдженням грецькими колоністами культу Деметри Елевсінської в його архаїчній традиції, широко відомій та популярній у багатьох античних полісах, зокрема в боспорській метрополії – Мілеті. Так як більшість населення новостворених поселень займалась землеробством, то культ богині родючості був один із домінуючих серед культів родинного кола. У першій половині VI ст. до н.е. виникає велике громадське святилище у Німфеї. А на рубежі VI –V ст. до н.е. – у Мірмекії, поблизу Фанагорії (Майська гора) та на Фонталовому півострові. Дослідження цих комплексів підтверджує спадкоємність загально грецьких канонів та традиції метрополії. Особливо яскраво це простежується на прикладі сакрального комплексу Берегове-4, який розташовувався на мисі біля підніжжя грязьового вулкана, та має схожі риси із головним святилищем Деметри у Елевсіні.
Зміст другого періоду (середина V–ІV ст. до н.е.) полягає у піднесенні культу Деметри до статусу державного, що було здійснено династією Спартокідів. Основним підтвердженням державного характеру культу є нумізматичні джерела. Саме від IV ст. до н.е. Пантікапей починає карбувати золоті та сріблені монети зі зображенням колоса (атрибуту Деметри) та сатиром або грифоном. Характерним для цього часу є посилення впливу Афін і зв’язків Боспору з Елевсіном. Спартокіди починають відносити себе до Евмольпидів – елевсінських жерців. Ріст землеробської економіки Боспорської держави зумовив піднесення культу Деметри, як богині, що відповідає за цю галузь. У другій половині V ст. до н.е. засновуються нові громадські святилища у Пантікапеї, Кітеї та Феодосії, у яких також простежуються риси елевсінського культу. У ІV ст. до н.е. засновують святилища у Горгіпії, Мірмекії, Завітному-V, гроті на горі Сюрташ.
Третій період (ІІІ–І ст. до н.е.) припадає на часи кризи ІІІ ст. до н.е. та мітрідатівську епоху. Економічна криза, зміни офіційного пантеону Боспору, підтримувана державою синкретизація грецьких, малоазійських, єгипетських та інших культів призвели до змін у релігійному світогляді та скорочення кількості храмів еллінського культу. Також послабила шанування Деметри релігійна політика Мітрідата VI, який широко пропагував культ Діоніса. Поряд із шануванням Деметри та Кори-Персефони, зростає шанування культів інших землеробських божеств – Афродіти, Кібели, Ма, Тюхе, Артеміди, Великої богині, Діоніса, Аттіса тощо. Культ Деметри не мав державного статусу в Понтійській державі, проте його дотримувалися в Боспорі, з огляду на високий статус у домітрідатівські часи.
Таким чином, на східній околиці грецької ойкумени відбулася консервація архаїчних уявлень та шанування Деметри не лише як богині землеробства, а також у її хтонічній іпостасі. Від IV ст. до н.е. культ Деметри включено до державного пантеону Боспору. Обрядова сторона культу Деметри за весь досліджуваний період відповідала загальноеллінським сакральним традиціям. Тут набули популярності й подальшого розвитку традиційні функції Деметри, як хтонічної богині, покровительки землеробства та законодавиці. Хтонічні ідеї в культі Деметри, що їх пов’язують з вірою в безсмертя душі, знайшли своє яскраве відображення в поховальній обрядовості. Від ІІІ ст. до н.е. спостерігається занепад культу Деметри через економічну кризу та загальноеллінські тенденції синкретизації культів.
Ключові слова: Боспор, релігія, Елевсінський культ, Деметра, Кора-Персефона, святилище, графіті, вотив, теракота. |
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
ВСТУП ..... 19
РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ, ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ТА МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ..... 24
1.1. Стан наукової розробки проблеми культу Деметри на Боспорі ..... 24
1.2. Аналіз джерел ..... 37
1.3. Методологія та методика роботи ..... 47
РОЗДІЛ 2. БОСПОРСЬКІ ТЕРАКОТИ ДЕМЕТРИ ТА КОРИ-ПЕРСЕФОНИ ..... 62
2.1. Типологія об’ємних зображень Деметри та Кори-Персефони ..... 62
2.2. Типологія протом-бюстів ..... 72
2.3. Протоми – півфігури ..... 76
РОЗДІЛ 3. КУЛЬТ ДЕМЕТРИ В МІСТАХ І ПОСЕЛЕННЯХ ЗА АРХАЇЧНОЇ ДОБИ ..... 81
3.1. Історичні умови становлення культу Деметри ..... 81
3.2. Відображення культу Деметри у написах ..... 87
3.3. Заснування громадських святилищ на честь Деметри ..... 89
3.4. Родинний культ Деметри ..... 100
3.5. Деметра та Кора-Персефона у поховальному обряді ..... 106
РОЗДІЛ 4. РОЗКВІТ КУЛЬТУ ЕЛЕВСІНСЬКИХ БОГИНЬ В КЛАСИЧНИЙ ТА РАННЬОЕЛЛІНІСТИЧНИЙ ЧАС ..... 111
4.1. Популяризація культу Деметри при Спартокідах ..... 111
4.2. Деметра в епіграфіці Боспору ..... 115
4.3. Культ Деметри у громадських святилищах ..... 120
4.4. Прояви родинного культу Деметри у теракотах ..... 131
4.5. Елевсінські божества у похованнях ..... 136
РОЗДІЛ 5. ЗАНЕПАД КУЛЬТУ ДЕМЕТРИ ЗА ЧАСІВ ПРАВЛІННЯ ОСТАННІХ СПАРТОКІДІВ ТА МІТРИДАТІВСЬКОЇ ДОБИ ..... 142
5.1. Економічна криза і трансформація культу Деметри в елліністичний період ..... 142
5.2. Матеріали святилищ, як свідчення синкретизації культу ..... 149
5.3. Культ Деметри у домашніх святилищах та матеріалах некрополя ..... 157
ВИСНОВКИ ..... 165
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ ..... 169
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ..... 208
ДОДАТОК А. КАТАЛОГ БОСПОРСЬКИХ ТЕРАКОТ ДЕМЕТРИ ТА КОРИ-ПЕРСЕФОНИ VI–I СТ. ДО Н.Е. ..... 209
ДОДАТОК Б.1. СХЕМА-ТИПОЛОГІЯ БОСПОРСЬКИХ ОБ’ЄМНИХ СТАТУЕТОК ДЕМЕТРИ ТА КОРИ-ПЕРСЕФОНИ VI–I СТ. ДО Н.Е. ..... 306
ДОДАТОК Б.2. СХЕМА-ТИПОЛОГІЯ БОСПОРСЬКИХ ПРОТОМ-БЮСТІВ ДЕМЕТРИ ТА КОРИ-ПЕРСЕФОНИ VI–I СТ. ДО Н.Е. ..... 307
ДОДАТОК Б.3. СХЕМА-ТИПОЛОГІЯ БОСПОРСЬКИХ ПРОТОМ-ПІВФІГУР ДЕМЕТРИ ТА КОРИ-ПЕРСЕФОНИ VI–I СТ. ДО Н.Е. ..... 308
ДОДАТОК В. РОЗПОДІЛ БОСПОРСЬКИХ ТЕРАКОТ ДЕМЕТРИ ТА КОРИ-ПЕРСЕФОНИ ЗА ХРОНОЛОГІЄЮ ..... 309
ДОДАТОК Г. БОСПОРСЬКІ МОНЕТИ ІЗ ЗОБРАЖЕННЯМ ДЕМЕТРИ АБО КОЛОСУ ..... 310
ДОДАТОК Ґ. БОСПОРСЬКІ ГРАФІТІ З ПРИСВЯТАМИ ЕЛЕВСІНСЬКИМ БОЖЕСТВАМ ..... 315
ДОДАТОК Д. ІЛЮСТРАЦІЇ ..... 328
|
|
|
