Анна Вахнянин » Світовий Конгрес Вільних українців: заснування та діяльність (1967-1991 рр.)
[додати інший файл чи обкладинку цього твору] [додати цей твір до вибраного]

Світовий Конгрес Вільних українців: заснування та діяльність (1967-1991 рр.)

Дисертація
Написано: 2025 року
Розділ: Історична
Твір додано: 24.08.2025
Твір змінено: 24.08.2025
Завантажити: pdf див. (4.2 МБ)
Опис: Вахнянин А. С. Світовий Конгрес Вільних українців: заснування та діяльність (1967-1991 рр.). – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю
032 “Історія та археологія” з галузі знань 03 “Гуманітарні науки”. –
Львівський національний університет імені Івана Франка. Львів, 2025.
Дисертаційне дослідження присвячене вивченню процесу становлення та
функціонування центральної надбудови української діаспори Світового
Конгресу Вільних Українців (СКВУ) як репрезентанта українського народу
упродовж 1967–1991 рр. з урахуванням впливу тогочасних політичних
тенденцій. Основну увагу зосереджено на історичних передумовах створення та
інституційному оформленні СКВУ, ключових етапах розвитку, викликах, які
поставали перед його учасниками, заходах, проведених під егідою цієї
організації, а також її внеску у боротьбу за права українського народу.
У процесі аналізу вітчизняної та закордонної історіографії встановлено, що
вказана тема була досліджена фрагментарно в контексті загальної
характеристики української діаспори або у працях, присвячених окремим
напрямках її діяльності. Частково було висвітлено перші спроби консолідації
української еміграції, а також простежено протидію радянських спецслужб
українським організаціям за кордоном, зокрема й СКВУ. Аналіз цих публікацій
засвідчив необхідність проведення комплексного дослідження, у якому б було
розглянуто зародження ідеї створення центральної надбудови, виокремлено
етапи її втілення, проаналізовано значення створення та діяльності СКВУ.
Джерельна база дослідження представлена архівними матеріалами, серед
яких як неопубліковані, так і опубліковані документи. Опрацьовано спогади,
праці та інтерв’ю членів СКВУ, діаспорні, іноземні та радянські періодичні
видання, а також тематичні збірники документів. У роботі запропоновано
3
комплексний методологічний підхід із застосуванням загальнонаукових та
спеціальних методів дослідження, що дозволило опрацювати широкий спектр
джерел та реалізувати мету й завдання, окреслені у дисертації.
З’ясовано, що ідея створення надпартійної організації для координації
діяльності українців за кордоном зародилася ще в 1920-х роках у середовищі
еміграційних політичних кіл, однак спроби консолідації діаспори неодноразово
зазнавали невдач через внутрішні суперечності та вплив зовнішніх факторів.
Особливу роль у цьому процесі відігравали політичні розібжності між
представниками екзильного уряду УНР, гетьманцями, різними гілками
Організації Українських Націоналістів (ОУН), а також втручання радянських
спецслужб. Окремо розглянуто діяльність Ліги Віднови України, Всеукраїнської
Національної Ради, Української Головної Еміграційної Ради, Європейського
об’єднання українських організацій на чужині, Підготовчого конґресового
комітету. Висунено гіпотезу про фізичну ліквідацію лідерів української
політичної еміграції радянською агентурою задля для уповільнення
консолідаційних процесів в цьому середовищі.
Відзначено якісні зміни у структурі закордонного українства після Другої
світової війни, а саме поповнення його лав учасниками українського підпілля,
політичними діячами, інтелігенцією. Доведено активну участь діячів цієї хвилі
еміграції у скликанні Першого СКВУ. Детально проаналізовано діяльність
Панамериканської Української Конференції (ПАУК), яка відіграла ключову роль
у скликання Першого Конгресу та створенні на ньому координаційного осередку
усієї діаспори. Наголошено на провідній ролі у цьому процесі українських
централей Канади та США – Комітету Українців Канади (КУК) та Українського
Конгресового Комітету Америки (УККА). При тому підкреслено, що ці
організації постали на безпартійних засадах, а в подальшому цей принцип ліг в
основу створення центральної надбудови. Висловлено думку, що створення
СКВУ як надпартійної організації дозволило залучити до його складу майже усі
українські громади за кордоном. Це, в свою чергу, підвищувало його авторитет
4
на міжнародній арені як репрезентаційного осередку усіх українців за межами
СРСР.
Висвітлено перебіг та визначено значення Конгресів СКВУ для української
діаспори. Встановлено, що ці з’їзди давали можливість представникам
українських громад з різних куточків світу налагодити як горизонтальну
комунікацію між собою, так і вертикальну із центральною надбудовою для
подальшої співпраці, напрацювати стратегію для розвитку усього закордонного
українства та методи її втілення, полагоджували конфлікти між різними
політичними угрупуваннями для збереження єдності СКВУ, у відповідно, усієї
діаспори, у його лавах. Доведено, що делегування різними організаціями своїх
представників на Конгрес актуалізовувало відчуття приналежності до
українського народу. З’ясовано мету, визначено методи учасників СКВУ та
простежено перебіг маніфестацій в рамках Конгресів. Особливої уваги надано
тим, що відбулися в Нью-Йорку та завершилися сутичками з американською
поліцією біля представництва СРСР в ООН. Виявлено роль радянських
спецслужб у розпалюванні конфліктів на Другому та Четвертому Конгресах і
окреслено шляхи його розв’язання членами СКВУ, аби запобігти розколу
центральної надбудови.
Проаналізовано структуру СКВУ, окреслено умови представництва у його
керівних органах делегатів різних українських організацій, його основні
напрямки діяльності та механізми взаємодії з українськими громадами різних
країн. Обґрунтовано внесок СКВУ у збереження національної ідентичності
української діаспори та збереження історичної пам’яті шляхом вшанування
знакових подій чи осіб в історії України, організації культурно-мистецьких
заходів, фінансуванням друку українських підручників й книг. З’ясовано вагому
роль СКВУ у розвінчуванні радянських пропагандистських міфів на Заході
шляхом видавництва брошур, газет, бюлетенів, проведенням протестних чи
просвітницьких заходів, спрямованих на викриття злочинів радянського режиму.
Особливу роль у цьому відігравала робота із західними ЗМІ, завдяки чому світ
5
дізнавався про репресії в Україні, переслідування українських дисидентів,
політичні арешти.
Окремо у роботі розглянуто діяльність таких складових Секретаріату
СКВУ як Комісія Прав Людини (КПЛ), Рада Справ Культури (РСК), Наукова
Рада, Світова Координаційна Виховно-Освітня Комісія. Діяльність КПЛ була
зосереджена на моніторингу ситуації з правами українців у СРСР та підготовці
відповідних звітів для міжнародних правозахисних організацій. У 1970–1980-х
роках Комісія активно працювала над збором доказів щодо політичних репресій,
порушень свободи слова, переслідувань українських дисидентів та інших
злочинів радянського режиму подальшою репрезентацією їх на Конференціях
Наради з Безпеки і Співробітництва у Європі. Під егідою СКВОР сформували
Українську Виховну Систему та сприяли її втіленню українськими громадами,
що дозволило зростити національно свідоме покоління українців, народжених та
вихованих за межами Батьківщини. Уточнено роль СКВУ у збереженні пам’яті
про Голодомор 1932–1933 рр., закладенні фундаменту у його комеморацію та
визнанні геноцидом на міжнародному рівні. Саме центральна надбудова
ініціювала та фінансувала діяльність Міжнародної комісії з розслідування
Голоду 1932–1933 рр., сформованої із найвідоміших тогочасних світових
правників, які довели що ці події містять ознаки геноциду.
Окрему увагу приділено викликам, які постали перед СКВУ на різних
етапах його розвитку. Виявлено, що внутрішні суперечності між різними
еміграційними групами ускладнювали прийняття спільних рішень на Конгресах
СКВУ та засіданнях його керівних органів, а фінансові труднощі
унеможливлювали найм професійних працівників та реалізацію окремих заходів,
нездатність отримати акредитацію в ООН звужували можливості діяльності в
рамках цієї організації. Досить непросто було підтримувати контакти із
українськими громадами в Південній Америці, часто вони переривалися.
Відзначено вагому роль візитів керівництва СКВУ у Південну Америку та
6
Європу для налагодження контактів з місцевими українськими осередками задля
подальшого активного залучення до заходів СКВУ.
Доведено факт протидії радянських спецслужб центральній надбудові
української діаспори. Акцентовано, що радянська сторона відслідковувала
діяльність учасників СКВУ від оприлюднення маніфесту про скликання
Першого Конгресу. В подальшому вище політичне керівництво УРСР
отримувало актуальні дані про перебігів усіх Конгресів. Для протидії СКВУ
радянські спецслужби провокували конфлікти в його лавах, покликані привести
до розколу, поширювали фальшиву інформацію про неї як за кордоном, так і в
СРСР, організовували кампанії з дискредитації її лідерів, залякували активних
учасників СКВУ. До того ж, використовували родичів членів СКВУ, які мешкали
в СРСР, як інструмент впливу на членів СКВУ. Окрім того, радянська сторона
застосовувала дипломатичний тиск на західні уряди, аби ті не підтримували
заходи СКВУ. Опрацьовано радянську пресу та публіцистику та виокремлено
основні кліше й наративи щодо СКВУ та його учасників.
Визначено внесок конкретних осіб у створення та функціонування СКВУ.
До прикладу, Микола Плав’юк та Ігнат Білинський, які представляли різні
фракції ОУН, взяли активну участь у підготовці до скликання Першого
Конгресу, відігравши вирішальну роль у досягненні компромісу між фракціями
ОУН. Упродовж 1967–1991 рр. вони обіймали різні посади у Секретаріаті СКВУ,
координуючи діяльність українських громад. Відзначено вагомий внесок у
функціонування КПЛ Христини Ісаїв.
У результатах дослідження доведено, важливу роль СКВУ у консолідації
та збереженні єдності української діаспори, формуванні міжнародної підтримки
української справи. Завдяки діяльності координаційного комітету українське
питання було винесене на порядок денний світової політики. Його діяльність
залишається актуальною і сьогодні, оскільки нові виклики, з якими стикається
Україна в умовах повномасштабного вторгнення Російської Федерації,
7
потребують активної взаємодії українців усього світу для обстоювання інтересів
України.
Ключові слова до дисертації: українська діаспора, українська еміграція,
консолідація, Світовий Конгрес Вільних Українців (СКВУ), Комітет українців
Канади, Український Конґресовий Комітет Америки, Організація Українських
Націоналістів (ОУН), український національно-визвольний рух, комеморація
Голодомору, Українська РСР, СРСР, радянський режим, пропаганда, Комітет
Державної Безпеки (КДБ), СРСР.
Зміст: [натисніть, щоб розгорнути]
 
Відгуки читачів:
 
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
 
Тільки зареєстровані читачі можуть залишати відгуки. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь спочатку.