|
| Написано: |
2019 року |
|
| Розділ: |
Наукова |
|
| Твір додано: |
21.05.2025 |
|
| Твір змінено: |
21.05.2025 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(15.4 МБ)
|
|
| Опис: |
Цугорка О. П. Художньо-естетичні принципи українського бароко в
сучасному іконописі. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за
спеціальністю 26.00.01 «Теорія та історія культури» – Київський національний
університет культури і мистецтв, Міністерство культури України, Київ, 2019.
Дисертація присвячена виявленню впливу художньо-естетичних принципів
українського бароко на розвиток сучасного українського іконопису. Теоретично
обґрунтовано сучасні тенденції, творчі методи та художньо-естетичні принципи
провідних українських іконописців; здійснено мистецтвознавчий аналіз
монументальних розписів, станкових ікон барокових іконостасів у відновлених та
новозбудованих храмах (1996–2019 рр.), виявлено стилістику українського бароко
в іконописі ХХІ ст. та охарактеризовано специфіку художнього пошуку, що
полягає в осмисленні й поєднанні традиційної канонічної ікони та сучасних
естетичних вимог; виявлено характерні риси стилю бароко в українському
іконописі кінця ХХ – початку ХХІ ст. та визначено основні естетичні принципи
художньої мови; охарактеризовано синтез естетики українського бароко та
сучасного художньо-образного бачення у творчості вітчизняних іконописців кінця
ХХ – початку ХХІ ст.
Вивчення особливостей художньо-естетичних принципів сучасного
українського іконопису здійснено в діахронічному зв’язку з періодом формування
та розвитку сакрального мистецтва доби українського бароко ХVІІ – першої
половини ХVІІІ ст. на території Лівобережної України та західноукраїнських
земель, що посприяло виявленню специфіки вдосконалення стилістичних,
семантичних та іконографічних аспектів барокового іконопису, при збереженні
авторського прочитання, в новому іконописному творі.
У дисертації вперше в українському мистецтвознавстві розглянуто та
проаналізовано особливості художньо-естетичних принципів українського бароко
в контексті сучасного вітчизняного іконопису, окреслено тенденції та перспективи
3
звернення до барокових ремінісценцій в українському іконописному мистецтві
відповідно до вимог та запитів соціомистецького простору ХХІ ст. Критерій
релігійності позиційовано нами як важливий базис для типологізації галузі
художньо-естетичної реальності, естетичних ідей та концепцій, а також
безпосередньо творів іконописного мистецтва.
Хронологічні межі дослідження охоплюють період із 1990-х р. по теперішній
час – із прийняттям незалежності в Україні активно відроджується та
розширюється богослужбова практика, що посприяло створенню іконописних шкіл
та майстерень, а трансформаційні процеси в соціомистецькому просторі кінця ХХ
– початку ХХІ ст. вплинули на специфіку барокової стилізації та у деяких випадках
ремінісценцій у творчості українських іконописців. З огляду на важливість
визначення художньо-естетичних принципів українського бароко ХVІІ – першої
половини ХVІІІ ст. як основи формування сучасного українського барокового
іконопису, хронологічні межі дослідження розширюються та охоплюють період
ґенези стилю – 1690-ті (враховуючи передумови зародження стилю українського
бароко та специфіку його впливу на церковне мистецтво) – 1750-ті рр. (з другої
половини ХVІІІ ст. чистота барокового стилю в іконописі втрачається, і
відбувається трансформування традиційних барокових стильових ознак у
вигадливі, химерні та складні форми рококо, а потім уже остаточно, згідно із
пануючим тоді стилем, – у класицизм).
Застосовано комплексний підхід до аналізу художнього досвіду доби
українського бароко (ХVІІ – перша половина ХVІІІ ст.) та його органічного синтезу
із сучасними художньо-естетичними вимогами в іконописних творах українських
митців.
Методологічні засади дослідження базуються на розгляді сучасного
іконописного мистецтва під новим кутом зору – крізь призму відродження
естетичних принципів українського бароко.
Головний акцент у роботі зроблено на мистецтвознавчому дискурсі, основою
якого є діалектичний розгляд естетичної, релігійно-філософської, культурно-
історичної та мистецтвознавчої проекції пізнання – взаємодоповнюючих складових
4
вивчення українського барокового іконописного мистецтва в контексті суспільно-
політичних та культурно-мистецьких трансформацій ХVІІ – першої половини
ХVІІІ ст. та на сучасному етапі. Мистецтвознавчий дискурс дослідження
позиційовано як основний чинник проблематики стилю «українське бароко», що
посприяв розумінню та осмисленню мистецько-релігійної концепції барокового
іконопису з позиції естетичних принципів ХVІІ – першої половини ХVІІІ ст. та
художнього пошуку сучасних українських митців, що базується на поєднанні
барокових іконописних традицій та естетичних вимог ХХІ ст.
Осмислення ікони як твору мистецтва в дисертації засновано на відповідному
розумінні її релігійної складової, оскільки сакральне та естетичне в іконописі за
жодних обставин не суперечать одне одному, а існують в органічному
взаємозв’язку.
За результатами дослідження доведено, що в українському бароко завдяки
відносній близькості професійного та народного в процесі розвитку стилю
ствердилися образи, що характеризували суспільні, колективні та національні риси;
дотримання традицій народного мистецтва лишалося в творчості провідних
українських художників домінуючою тенденцією, що зумовило формування
специфічних відмінностей у бароковому церковному мистецтві загалом та
іконописі зокрема. Зроблено висновок, що це пояснювалося синкретизмом митців
та середовища – художники лишалися в колі естетичних ідеалів, смаків та потреб
народу, його специфічних уявлень про прекрасне, тобто у галузі народної
естетичної свідомості.
Доведено, що однією з провідних тенденцій іконописного мистецтва ХХІ ст.
є звернення до художніх традицій, сформованих протягом ХVІІ – першої половини
ХVІІІ ст.
Дослідження виявило, що в сучасному українському іконописі категорії
традицій та новацій характеризуються наявністю стійких та суперечливих
моментів. Актуальною у сучасних українських іконописців є проблема
співвідношення єдиного канону, соборного досвіду православної церкви з
індивідуальною творчістю художника, що проявляється в засвоєнні першочергово
5
духовних та художньо-естетичних принципів. Основними варіантами взаємодії
традицій іконописного мистецтва та новаторського художнього підходу є
співіснування (симбіоз) та органічне поєднання (синтез). Відповідно, головними
тенденціями сучасного українського іконописного мистецтва є інтерпретоване
копіювання стародавніх взірців, авторська стилізація та пошук нових художніх
форм, що презентовано такими напрямами, як: сучасна барокова українська ікона,
українська ікона умовно-візантійського стилю, нова неокласицистична українська
ікона, нова (модерністична) українська ікона та живопис на релігійну тематику.
Досліджено діяльність навчально-творчої Майстерні живопису та храмової
культури (МЖХК) ім. професора М. Стороженка при Національній академії
образотворчого мистецтва і архітектури (НАОМА) і виявлено, що вона визначає
пріоритетним напрямом розвитку українського іконописного мистецтва ХХІ ст.
стиль «українське бароко» (характерні риси – використання в іконах елементів
національного строю, домінування народної орнаментики, святковість та
урочистість композиції, умовна реалістичність, відсутність трагізму та кривавих
сцен та ін.), який продовжують провідні вітчизняні художники (О. Возіянов, О.
Возіянова, М. Гайовий, Е. Голдобін, В. Городецька, А. Коваленко, Ю. Кириченко,
О. Ковтун, О. Кудрявченко, В. Сьомак, Х. Хміль, О. Хоменко, Д. Факш та ін.),
використовуючи прийом ремінісценції.
Проведений мистецтвознавчий аналіз сучасних барокових іконописних
творів (монументальних розписів, станкових храмових ікон, іконостасів та хатніх
народних ікон) сучасних українських художників (Д. Белянського, В. Бугринця,
С. Герасименка, У. Горбачевської, О. Кудрявченка, В. Недайборща, В. Олещука,
М. Стороженка, О. Солов’я, О. Цугорка, Л. Чорної та ін.) засвідчує авторську
інтерпретацію естетичних принципів українського бароко та сучасне бачення
стародавніх творів сакрального мистецтва. Традиційні техніки стародавнього
іконопису художники органічно синтезують із сучасними техніками виконання.
Виявлено, що відповідно до творчого бачення провідних українських митців
кінця ХХ – початку ХХІ ст. художньо-естетичними принципами іконографічного
барокового стилю є: життєрадісність, вишуканість та благородність (шляхетність)
6
жестів святих, оптимізм художніх зображуваних образів, зображення святих у стані
молитовного екстазу, світлоносність силуетів ликів святих, метафоричність,
закодована знаковість, прихований та прямий символізм, психологічна естетика
(відтворення психологічного світу) та ін.
Доведено, що авторська стилізація наразі є характерною ознакою іконописної
творчості професійних українських художників – ікони, створені в стилістиці
українського бароко, найчастіше зустрічаються в іконостасах новозбудованих
храмів та приватних художніх колекціях. Стилізація в сучасному вітчизняному
іконописі найбільш характерна для храмових ікон та іконостасів, зроблених
відповідно до семантики певного церковного простору та/або періоду і
регіональних особливостей стилю українського бароко.
Визначено, що іконографія новопрославлених святих, що на сучасному етапі
перебуває у процесі формування, виявляє головні риси українського іконопису ХХІ
ст., а саме специфіку художнього пошуку, прагнення до віднайдення органічного
осмислення традиційної канонічної ікони та сучасних естетичних вимог – тяжіння
до умовно-реалістичного трактування.
Доведено, що розвиток та удосконалення українського сакрального
мистецтва наразі відбувається не лише шляхом відродження сформованих митцями
ХVІІ–ХVІІІ ст. естетичних принципів, а й новаторських розробок, відповідно до
специфіки авторського світобачення та світосприйняття.
Констатовано, що український іконопис на сучасному етапі перебуває у
процесі формування нової стилістики вітчизняної ікони.
Зроблено висновок, що іконопис доби українського бароко, для якого
характерні унікальні стилістичні ознаки, принципи естетично-чуттєвої та духовної
краси, для багатьох сучасних митців є основою художнього пошуку, синтезованого
підходу та авторської стилізації, органічного поєднання стародавніх іконописних
традицій та сучасних естетичних вимог, що відображаються в посиленні елементів
умовного реалізму, народної символіки, іноді помірно натуралістичних рис,
втіленні у святих образах національних ідеалів та ін.
7
Ключові слова: українське бароко, сакральне мистецтво, ікона, іконопис,
іконостас, умовний реалізм, художньо-естетичні принципи, семантичні
особливості, символіка кольору, канон, іконографія, авторська стилізація,
ремінісценції. |
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
ВСТУП..…………………………………………………………………..…......……17
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ
ХУДОЖНЬО-ЕСТЕТИЧНИХ ПРИНЦИПІВ УКРАЇНСЬКОГО
БАРОКОВОГО ІКОНОПИСУ.……………………………………...….…............24
1.1. Український бароковий іконопис як об’єкт мистецтвознавчого
дослідження.…………..………………………………..……..…..………........24
1.2. Методи дослідження художньо-естетичних принципів українського
бароко в сучасному іконописному мистецтві та понятійно-категоріальний
апарат.……………………………..……………………………….………..…..40
Висновки до розділу 1 ………………..………………………………………..65
РОЗДІЛ 2. УКРАЇНСЬКИЙ БАРОКОВИЙ ІКОНОПИС ХVІІ – ПЕРШОЇ
ПОЛОВИНИ ХVІІІ СТОЛІТТЯ ЯК ОСНОВА ФОРМУВАННЯ
СУЧАСНОГО БАРОКОВОГО ІКОНОПИСУ.…………………………..….…..68
2.1. Особливості розвитку українського барокового іконопису
(ХVІІ – перша половина ХVІІІ ст.) ………...............................................…….68
2.2. «Означувана естетика» та художньо-естетичні принципи декорування
українських барокових ікон та іконостасів ХVІІ – першої половини
ХVІІІ ст..…………………………………………………..……………...…......91
2.3. Народні та історичні типи образів святих в українській бароковій
іконографії та визначення їх художньо-естетичних принципів ......………104
Висновки до розділу 2 ……….……………..…………………….............….118
РОЗДІЛ 3. ХУДОЖНЬО-ЕСТЕТИЧНІ ПРИНЦИПИ ТА ВИРАЖАЛЬНІ
ЗАСОБИ УКРАЇНСЬКОГО БАРОКО В СУЧАСНОМУ ВІТЧИЗНЯНОМУ
ІКОНОПИСНОМУ МИСТЕЦТВІ…………...…………………………….…….121
3.1. Специфіка та тенденції розвитку українського іконописного мистецтва
кінця ХХ – початку ХХІ ст. ……………………….………………………....121
3.2. Ремінісценції українського бароко в сучасному іконописі
(1990-ті – початок ХХІ ст.) …………………………………………….…….129
16
3.3. Барокова естетика та новаторство художнього бачення сучасних
українських іконописців (на прикладі монументальних розписів та
станкових ікон відновлених та новозбудованих храмів України)………....147
Висновки до розділу 3 ………..……………………………………...............165
ВИСНОВКИ……..……………………………………………………………..…....169
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………………….……….173
ДОДАТКИ………………………………………………………….………………..194
ДОДАТОК А. Глосарій……………..……...……………..…...……………..…….194
ДОДАТОК Б. Альбом ілюстрацій ……….……………………………………....200
ДОДАТОК В. Список опублікованих праць за темою дисертації…………...306
|
|
|
