|
| Написано: |
2018 року |
|
| Розділ: |
Історична |
|
| Твір додано: |
08.09.2024 |
|
| Твір змінено: |
08.09.2024 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(9.6 МБ)
|
|
| Опис: |
2
АНОТАЦІЯ
Царалунга І. Б. Варіативність у староукраїнській літературно-писемній
мові XIV – XV ст. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук зі
спеціальності 10.02.01 – українська мова. – Житомирський державний
університет імені Івана Франка МОН України; Чернівецький національний
університет імені Юрія Федьковича МОН України; Чернівці, 2018.
У дисертації комплексно досліджено явище варіативності у
староукраїнській літературно-писемній мові XIV – XV ст.
На основі напрацьованої методики аналізу писемних пам’яток здійснено
першу в україністиці спробу системного вивчення варіативних фонетичних і
морфологічних елементів, з’ясовано причини мовних хитань, встановлено роль
діалектів, іншомовних впливів у виникненні фонетичної й морфологічної
варіативності писемних пам’яток указаного періоду, визначено місце мовного
паралелізму у формуванні конкретної літературно-писемної системи на
українських та суміжних з ними територіях XІV – XV ст.
Обґрунтовано позиції щодо класифікації і системного опису процесів
унормування української літературно-писемної мови, на основі отриманих
мовних фактів виокремлено функціональні варіанти староукраїнської
літературно-писемної мови XІV – XV ст.
Практичну цінність роботи визначає можливість використання наукових
узагальнень для написання фундаментальних праць з історії української мови,
історичної граматики та діалектології, а також для типологічних студій з
порівняльної граматики слов’янських мов.
Результати наукового дослідження слугуватимуть створенню підручників
і навчальних посібників з історичної граматики, історії мови та історичної
діалектології, розробленню спецкурсів для студентів філологічних факультетів
університетів.
У дослідженні доведено, що варіативність закладена в устрої мовної
системи як спосіб функціонування різнорівневих одиниць мови. Це один із
3
внутрішніх факторів змінності мови, дія якого пов’язана з внутрішніми й
зовнішніми чинниками мовного розвитку і який реалізується шляхом створення,
відбору, функціонування варіантів мовних одиниць, тобто в процесі варіювання.
Встановлено, що у галузі фонетики українських пам’яток XIV – XV ст.
мовна варіативність відображена надзвичайно широко. У паралельних
написаннях виявлено консеквентні мовні ознаки, характерні для традиційного
письма, оскільки у староукраїнських текстах різних стилів того часу досить
міцно були закорінені давні писемні традиції, зокрема: етимологічний правопис
рефлексів *ě (в
−
чно, оу мир
−
); традиційне написання ненаголошених давніх *ę
та *’а (дев
u
т(ь), кн
u
гин
u
); сполука ра на початку складу, переважно в
релігійних текстах (работати, разоумно); відсутність переходу е < о після ж, ч, ш
(въчера, пошє(л)); неповноголосні континуанти сполучень *tоrt, *tоlt, *tеrt, *tеlt
(др
−
во, сладкы
z
); рефлекси звукосполучень *dj, *zdj > жд, *kt , *tj > шт (
o
)
(виждъ, дрож(д)ь
z
; вно
o
и, св
−
шташа) та ін.
У варіативних мовних елементах рукописів і першодруків XIV – XV ст.
відображено фонетичні риси, що стали типовими для сучасної української
літературної мови, насамперед: дистрибуція початкового je > о (одинъ, с озєры);
зміна етимологічного е < і (и) в новозакритих складах (Хми(л), шисть); злиття
артикуляції
ы
і > и (листу – лысту, нин
−
ки – нын
−
ки); розвиток повноголосних
форм (дерев
−,
молодому); ствердіння шиплячих (в Галич
y,
жадаи, шоумомь);
спрощення в групах приголосних (кожъды(и), на мисц
−
); рефлекси
звукосполучень *dj > ж; *zdj > ждж, *kt, *tj > ч (одежа, приє(ж)джали;
печерьскаго, св
−
ча); ознаки початкового етапу асимілятивного подовження
приголосних (благословеня, по житю); відображення фарингального h
(прибεхъши, хроши) та ін.
Виявлено фонетико-орфографічні ознаки впливу інших лінгвосистем, а
саме – другого південнослов’янського впливу, послідовніше відображеного в
релігійному письменстві, зокрема, у поплутаннях
z
(
u
) –
−
в ненаголошеній
позиції та під наголосом (багр
−
ниц
v,
вс
−
комоу); у взаємозаміні
u
–
v
,
w
–
q
4
(вн
u
трь, ж
v
ло; вьпи
wo
аго,
q
зыкомь); у відображенні редукованих голосних
після плавних р, л між приголосними (връба, испльнить) тощо. Прикладами
західнослов’янської, а найімовірніше – польської мовної присутності, є ознаки,
засвідчені здебільшого в грамотах: написання у на місці етимологічного о в
антропонімах (Бугданъчича, Тарнувъскии); написання о після шиплячих у
дієприкметниках (завешона, ображоному); розвиток неповноголосних форм
континуантів *tоrt, *tоlt, *tеrt, *tеlt (бронити, Влодисла(в)) тощо.
Богослужбові тексти і твори документального письменства відображають
фонетичні риси українського діалектного мовлення, передусім: написання е в
ятевих рефлексах, що характерно для полісько-волинського ареалу (венчаеть, в
городε); графема е на місці колишніх ненаголошених *ę та *’а унаслідок впливу
північноукраїнських говорів (десе(т), розвезати); зміна е в о після шиплячих
приголосних, характерна для північного наріччя української мови (божого,
бочокъ, вшодшом
Y); ознаки другого повноголосся, поширеного в північному
наріччі української мови (молонь
z
, толо
o
и); диспалаталізація африкати ц,
характерна північноукраїнським говорам (двадъцать кръницу); рефлексація *ě > і,
що розвинулася насамперед у південно-західних говорах (оу вирную, въ коупи);
перехід етимологічних о, е > у, ю в новому закритому складі, властивий говіркам
південно-західного наріччя (бу(л)шєє, королювства); наближення ненаголошених
и та е, притаманне західноукраїнським говорам (Володимиръ – Володимерского,
давше – давши); розвиток приставного в перед а, о, та у, відображений в
південно-західних діалектах (ва(та)мань, вовноу, воуста); виникнення
протетичного і, який послідовно вживають у південно-західних і в деяких
північно-західних українських говірках (Илвова, илвовьского) тощо.
Аналіз варіативних морфологічних елементів, виявлених в українському
письменстві XIV – XV cт., дозволив простежити процес оформлення
граматичної системи української мови, у якому чимале місце посідали
традиційні мовні елементи, успадковані від попередніх століть: закінчення
-а/-
z
(-
u
) іменників чол. роду колишніх *ŏ, *jŏ-основ у Р. в. однини (хл
−
ба,
Дн
−
стра); закінчення -у іменників колишніх *ŭ-основ у Р. в. однини (дом(о)у,
5
медоу); закінчення -у (-
v)
/ -ю іменників чол. роду *ŏ, *jŏ-основ у Д. в. однини
(бєрєго(у), косарю); закінчення -
−
(-и, -е) іменників чол. та середн. роду *ŏ, *jŏ-
основ у М. в. однини (оу виноград
−,
при кн
u
зи, у сєлє); закінчення -е іменників
чол. роду на -*ŏ в Кл. в. (брате, Египте); нульове закінчення іменників чол.
роду іменників *ŏ, *jŏ-основ у Р. в. множини (врагъ моихъ, отъ оученикъ);
закінчення -омъ, -емъ іменників чол. та середн. роду на -*ŏ, -*jŏ в Д. в.
множини (соус
−
домъ, прї
u
тєлємъ); закінчення -и, -ы іменників чол. і середн.
роду *ŏ, *jŏ-основ в О. в. множини (з багны, с моужи); закінчення -ьми (-ми)
іменників жін. роду *ĭ-основ в О. в. множини (дьврьми, печальми); закінчення
-ахъ (-
u
хъ) іменників жін. роду з давніми основами на -*ā, -*jā в М. в. множини
(на водахъ, в капл
u
(х)); закінчення -аго (-
z
го, -
u
го) прикметників,
дієприкметників, займенників, числівників у Р. в. однини (ближн
z
го, вышн
u
го,
вс
u
каго); дієслівні форми на -ть у 3-й особі однини й множини тепер. та
простого майб. часу дійсного способу (вгасаеть, похвал
u
тьс
u
); дієслівні
форми на -мъ у 1-шій особі множини тепер. і простого майб. часу, а також
наказового способу (можемъ, очїстим с
u
) та ін.
Наявність певних мовних варіантів у морфологічній системі текстів
переконливо доводить, що на час написання пам’яток сформувалися основні
риси, характерні для української мови як окремої лінгвальної системи: вплив на
іменники *ŏ, *jŏ-основ іменників *ŭ-основ у Р. в. однини (закону, покою); вплив
на іменники *ŭ-основ іменників *ŏ, *jŏ-основ у Р. в. однини (сн
~
а, меда); вплив на
іменники *ŏ, *jŏ-основ іменників *ŭ-основ у Д. в. однини (Володиславови,
монастирєви); вплив на іменники *ŏ, *jŏ-основ іменників *ŭ-основ у М. в.
однини (по бр
−
гоу, при господарю); вплив іменників *ŭ-основ на іменники *jŏ-
основ в Кл. в. (вьчителю, Лазорю); вплив на іменники *jŏ-основ іменників з
основою на -*ĭ в Р. в. множини (князии, моужии); вплив на іменники *ŏ, *jŏ-
основ іменників *ŭ-основ у Р. в. множини (врачевъ, ставовъ); вплив на іменники
чол. і середн. роду іменників *ā, *jā-основ у Д. в. множини (епископа(мъ),
селамъ); вплив на іменники чол. і середн. роду *ŏ, *jŏ-основ іменників *ĭ-основ в
6
О. в. множини (городми, с полми); вплив на іменники чол. і середн. роду
іменників *ā, *jā-основ в О. в. множини (зъ гаями, ставищами); взаємозамінність
стягнених і нестягнених форм прикметників, дієприкметників, займенників,
порядкових числівників (велик
j
– великое, перво – первое, принуженъ –
принужоный, сю – сюю); форми на -шь дієслів 2-ї особи однини тепер. часу
(маешь, пытаεшь); дієслівні фіналі -мо у формах тепер. і майб. часу 1-шої особи
множини, а також наказового способу (боу(д)мо, чинимо) та ін.
Ряд мовних хитань у пам’ятках свідчить про помітний вплив усної
народної стихії: у межах морфологічної системи текстів виокремлено специфічні
риси говорів української мови: змішування закінчень -омъ/-εмъ іменників чол.
роду в О. в. однини, властиве для південно-західних діалектів і значної частини
північних говорів (елеемь – ел
−j
(м)); закінчення -ове (-еве) іменників колишніх
*ŏ, *jŏ-основ під впливом іменників *ŭ-основ у Н. в. множини, притаманне
південно-західним говіркам (влъхвове, врачеве); закінчення -ы (-и) в Н. в. однини
іменних частин мови, властиве північноукраїнським говорам (камень
крае
u
глъны, м
Y
дри рабъ); варіативність закінчення -ей/-ий іменників у Р. в., де
закінчення -ей притаманне поліським говорам, -ий – південно-західним (грошии
– грошей, костии – костеи); використання дієслівних форм у 3-й особі однини і
множини без закінчення -ть/-тъ/-т тепер. та простого майб. часу, властивих
південно-західним говорам (възнесес
u,
мае); вживання частки ся (с
u
, с
z
) у пре-
та постпозиції відносно дієслова, збережене на південно-західних теренах
України (с
u
поєтъ, с
u
нε понижало – поєтс
u
, нε понижалос
u
); наявність
інфінітивного суфікса -ть/-т, репрезентованого в північних і наддніпрянських
українських говорах (взять, рушит); використання так званих „злитих форм
минулого часу складеного типу” дієслів, притаманних південно-західним
говіркам (дали(с)мо, прикидалисмы) тощо.
За результатами аналізу фонетичних і морфологічних варіантів,
виявлених у пам’ятках релігійного та офіційно-ділового стилів, припускаємо,
що в українській літературно-писемній мові XIV – XV ст. виразно
виокремлювався південно-західноукраїнський варіант, який протиставлявся
7
іншому – північноукраїнському. На фонетиці й морфології їх позначилися
занепад давніх мовних елементів та інтеграція говіркових рис, узусних і
традиційних явищ писемного мовлення, що із часом набуло особливого
розвитку, внаслідок чого сформувалися визначальні фонетичні і морфологічнї
риси, утворилася струнка і досконала система української мови.
Ключові слова: писемна пам’ятка, релігійний стиль, офіційно-діловий
стиль, писемний узус XІV – XV ст., варіативний, варіативність, фонетична
система, морфологічна система, іншомовний вплив, народнорозмовний вплив,
північноукраїнська говіркова риса, південно-західноукраїнська говіркова риса,
функціональний варіант староукраїнської літературно-писемної мови.
|
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
20
ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ ......................................................... 22
ВСТУП .......................................................................................................... 25
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ВАРІАТИВНОСТІ
МОВИ В ДІАХРОНІЇ............................................................................................ 34
1.1. Основні аспекти діахронного вивчення мовної варіативності ......... 34
1.1.1. Явище мовної варіативності в контексті лінгвістичних студій ... ..35
1.1.2. Історіографія наукових праць з проблем варіативності української
мови на основі писемних пам’яток ..................................................................... 47
1.2 Джерела та принципи відбору їх для вивчення питань варіативності й
унормування української мови ............................................................................ 52
1.2.1. Пам’ятки офіційно-ділового стилю староукраїнської мови XIV –
XV ст. .................................................................................................................... 53
1.2.2. Пам’ятки релігійного стилю церковнослов’янської мови української
редакції XIV – XV ст............................................................................................. 61
Висновки до розділу 1 .................................................................................. 74
РОЗДІЛ 2. МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ МОВНОЇ ВАРІАТИВНОСТІ
В ДІАХРОНІЇ ........................................................................................................ 77
2.1. Методологічні засади діахронного вивчення мовної варіативності 77
2.2. Методологічний інструментарій діахронної лінгвістики.................. 85
Висновки до розділу 2 .................................................................................. 99
РОЗДІЛ 3. ВАРІАТИВНІСТЬ СТАРОУКРАЇНСЬКОЇ МОВИ XIV – XV СТ.
НА ФОНЕТИЧНОМУ РІВНІ............................................................................. 101
3.1. Фонетична варіативність староукраїнської мови XIV ст. ............... 101
3.1.1. Офіційно-діловий стиль ................................................................... 102
3.1.2. Релігійний стиль................................................................................ 149
3.2. Фонетична варіативність староукраїнської мови XV ст.................. 190
21
3.2.1. Офіційно-діловий стиль ................................................................... 191
3.2.2. Релігійний стиль................................................................................ 245
Висновки до розділу 3 ................................................................................ 282
РОЗДІЛ 4. ВАРІАТИВНІСТЬ СТАРОУКРАЇНСЬКОЇ МОВИ XIV – XV СТ.
НА МОРФОЛОГІЧНОМУ РІВНІ...................................................................... 285
4.1. Морфологічна варіативність староукраїнської мови XIV ст. ......... 285
4.1.1. Офіційно-діловий стиль ................................................................... 285
4.1.2. Релігійний стиль................................................................................ 307
4.2. Морфологічна варіативність староукраїнської мови XV ст............ 331
4.2.1. Офіційно-діловий стиль ................................................................... 331
4.2.2. Релігійний стиль................................................................................ 358
Висновки до розділу 4 ................................................................................ 381
ВИСНОВКИ................................................................................................. 384
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ................................................... 394
ДОДАТКИ.................................................................................................... 441
Додаток А. Картосхеми поширення мовних явищ.................................. 441
Додаток Б. Таблиці різновидів мовних явищ........................................... 467
Додаток В. Список публікацій за темою дисертації. Апробація результатів
дослідження ……………….. .............................................................................. 495
|
|
|
