Анатолій Миколайович Трембіцький » Просвітницька, педагогічна та громадська діяльність родини Сіцінських–Чехівських–Січинських–Шандорів (кінець ХІХ ст. – 2000-і рр.)
[додати інший файл чи обкладинку цього твору] [додати цей твір до вибраного]

Просвітницька, педагогічна та громадська діяльність родини Сіцінських–Чехівських–Січинських–Шандорів (кінець ХІХ ст. – 2000-і рр.)

Дисертація
Написано: 2019 року
Розділ: Історична
Додав: balik2
Твір додано: 07.12.2019
Твір змінено: 07.12.2019
Завантажити: pdf див. (7.7 МБ)
Опис: Трембіцький А. М. Просвітницька, педагогічна та громадська діяльність
родини Сіцінських–Чехівських–Січинських–Шандорів (кінець ХІХ ст. –
2000-і рр.). – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за
спеціальністю 07.00.01 – історія України. – Кам’янець-Подільський
національний університет імені Івана Огієнка, Кам’янець-Подільський, 2019.

У дисертації здійснено комплексне дослідження просвітницької,
педагогічної, громадської, державницької, наукової, музейної, бібліотечної,
видавничої, енциклопедичної, бібліографічної та релігійно-богословської
діяльності, життєвих шляхів родини Сіцінських-Чехівських-Січинських-
Шандорів. Її головним стрижнем став один із найзначніших членів, знаний
український історик, краєзнавець, археолог, етнограф, бібліограф,
музеєзнавець, мистецтвознавець, перекладач, відомий суспільний,
культурно-просвітницький і релігійний діяч, дійсний член НТШ і десятка
інших наукових товариств, кандидат у депутати Всеукраїнських установчих
зборів від блоку трудовиків і соціалістів-федералістів (1917–1918) та в
єпископи УАПЦ на Київщині (1921), протоієрей Євфимій Сіцінський
(15.10.1859 – 07.12.1937). Ця спільнота залишила яскравий слід у контексті
української історії, культури та мистецтва кінця ХІХ – 2000-х рр. в Україні, а
також в середовищі української діаспори Німеччини, Словаччини, США,
Франції і Чехії. Глибоко простежено їхні родинні зв’язки, висвітлено і
проаналізовано приватне життя, виявлено найважливіші ментальні риси і
розглянуто особистісно-індивідуальний потенціал, процес формування
громадянської позиції основних предметів дослідження:
1) Володимира Чехівського (19.07.1876 – 03.11.1937), видатного
суспільно-політичного (член Центральної Ради, гласний Одеської міської
думи, голова Одеського революційного комітету, політичний комісар Одеси,
член Всеросійських установчих зборів, начальник агітаційно-
просвітницького відділу головного крайового комісара Катеринославщини,
Таврії і Херсонщини, директор департаменту сповідань у гетьманському
уряді, Голова Комітету охорони республіки), державного (прем’єр-міністр і
міністр закордонних справ в уряді Директорії УНР) та релігійного діяча
новітньої української історії, одного з фундаторів і реформаторів Української
національної церкви, богослова, історика церкви (автор близько півсотні
наукових праць), педагога (викладач світських і духовних навчальних
закладів у Вінниці, Кам’янці-Подільському, Києві, Одесі, Черкасах), голови
ради лекторів Кам’янець-Подільського українського народного університету,
професора Київського медичного інституту, наукового співробітника
історико-філологічного відділення ВУАН, редактора газети «Українське
слово» та співредактора – «Вільне життя» тощо;
2) Олени Чехівської (дів. Сіцінської) (26.02.1882 – 10.11.1969), активної
учасниці українського жіночого і національно-церковного руху, делегатки
Першого (1921) та Другого (1927) Всеукраїнських православних церковних
соборів УАПЦ, співзасновниці і членкині управи Об’єднання українських
жінок у Німеччині (1947–1949), СФУЖО (1949–1969), Союзу українок
Америки (1949–1969), Товариства подолян при УВАН (США), авторки і
співавторки наукових праць і майже ста сімдесяти статей-гасел у
енциклопедичних виданнях діаспори;
3) Володимира Січинського (24.06.1894 – 25.06.1962), секретаря і
голови Подільського товариства «Просвіта», кур’єра Української
республіканської капели, відомого дослідника і творця української
архітектури, сакрального та ужиткового мистецтва, графіка, краєзнавця,
етнографа, мистецтвознавця, історика мистецтва, професора УВПІ та УСПМ
(Прага), УВУ (Прага–Мюнхен), УТГІ (Прага–Реґенсбурґ) та УТІ (Нью-Йорк),
одного з фундаторів ГДУМ і АНУМ у Львові, засновника і активного члена
МВБУ (Прага), ЛМК (Нью-Йорк), ОМУА (Філадельфія), директора
Університету українознавства при НТШ у США, дійсного члена УВАН і
НТШ та десятка інших громадсько-просвітницьких і науково-мистецьких
товариств в Італії, Німеччині, США, Україні, Чехословаччині, автора більше
700 праць та майже 70 архітектурних проєктів;
4) Ярослава Січинського (02.08.1924 – 28.08.2015), знаного архітектора,
творця і дослідника української сакральної архітектури, одного з
засновників, керівників і члена Кабінету дослідження Поділля імені Юхима
Січинського, згодом Товариства подолян при УВАН (США), Товариства
українських інженерів Америки, автора більше двадцяти архітектурних
проєктів в українському стилі тощо;
5) Вікентія Шандора (12.10.1907 – 11.08.2003), доктора права,
визначного державно-політичного, суспільно-культурного і громадсько-
просвітницького діяча, представника уряду Карпатської України при
Чехословацькому уряді в Празі, співзасновника і довголітнього голови
Карпатського Союзу, адміністративного директора секретаріату ПАУК,
члена публікаційно-інформаційної комісії УККА, заступника голови уряду
ДЦ УНР, дійсного члена НТШ і Товариства українських правників у США,
професора міжнародного права і політології УТІ (Нью-Йорк), члена
секретаріату ООН з питань слов’янських країн, редактора «Правничого
вісника», почесного доктора Ужгородського національного університету,
автора споминів і більше ста наукових праць тощо;
6) Любиці (Люби) Баботи (04.09.1944), знаної дослідниці-
карпатознавиці, філологині-україністки, педагога, кандидатки
мистецтвознавства, перекладачки, професорки Пряшівського (Словаччина) і
Торонтського (Канада) університетів, протодекана із закордонної співпраці
філософського факультету та директорки Інституту русистики, україністики і
славістики Пряшівського університету, почесного доктора Ужгородського
національного університету, авторки низки монографій і більше 300
наукових і науково-популярних статей, розвідок і гасел про культуру та
літературу українців-русинів Закарпаття ХІХ–ХХ ст., українсько-чесько-
словацькі літературні зв’язки, членкині та секретаря (1990–2019) Асоціації
україністів Словаччини, членкині управи Міжнародної асоціації україністів
(2003–2008).
Розкрито особистісно-індивідуальний потенціал або подано стислі
відомості щодо проукраїнської діяльності інших національно свідомих
представників родини, зокрема, Марґарети і Миколи Баботи, Галини
Верхівської (дів. Чехівська), Софії Живар (дів. Орисик), Зінаїди Курчинської,
Зінаїди Овчарук, Марії Орисик, Миколи і Сергія Сіцінських, Андрія, Марії,
Михайлини і Ніни Січинських, Анастасії, Андрія, Бориса, Віктора, Миколи,
Мойсея та Олекси Чехівських, Богдана, Івана та Оксани Шандорів, яку вони
спрямували на створення та розвій багатьох громадсько-просвітницьких і
суспільно-культурницьких інституцій українців у Німеччині, Словаччині,
США, Україні, Франції, Чехословаччині, а також проведення суспільно-
протестних акцій українських емігрантів (Львів, Нью-Йорк, Париж,
Подєбради, Прага). Шляхом послідовної історичної реконструкції їхнього
життя і багатогранної діяльності створено досить колоритний і цілісний
портрет родинного загалу, показано його вплив на процес формування
національно свідомих українців і становлення їхньої чіткої громадянської
позиції щодо незалежної України.
Проаналізовано стан розробки наукової проблеми і визначено рівень її
наукового осмислення, узагальнено надбання української та зарубіжної
історіографії, обґрунтовано репрезентативні можливості сформованого
джерельного комплексу (цінний матеріал виявлено в 5 центральних
державних, 3 обласних, 2 відомчих і 6 родинних архівах (Україна,
Словаччина, США), фондах 2 музеїв, 2 українських і 2 закордонних
бібліотек, а також в 1 зарубіжному народному архіві (Чехія), низці
тогочасних періодичних виданнях, особливо діаспори). Розроблено і
реалізовано власну методику і концептуальну стратегію творення
колективного портрету родини.
Доведено, що члени цієї спільноти виступали провідними діячами і
активними учасниками громадсько-просвітницького руху, суспільно-
державотворчих процесів, культурно-мистецьких інституцій, професійних
осередків упродовж кінця ХІХ – початку ХХІ ст. в Україні і в середовищі
української політичної міжвоєнної і повоєнної еміграції, за що майже всі
переслідувалися і неодноразово були репресовані царськими (Володимир
Чехівський), радянськими (Євфимій Сіцінський, Володимир і Микола
Чехівські), угорськими (Володимир Січинський, Марґарета і Микола
Баботи), чехословацькими (Вікентій Шандор) і словацькими (Марґарета і
Микола Баботи) режимами. Також встановлено, що вони забезпечували
становлення Української автокефальної православної церкви в 1918–1930 рр.
Обґрунтовано вагомий внесок членів родинної спільноти у
дослідження української минувшини, зокрема у висвітлення загальних
аспектів історії України, починаючи від найдавніших часів і аж до 50-х рр.
ХХ ст.; дослідження проблем регіональної історії 12-ти історико-
етнографічних і 7-ми історико-адміністративних теренів України і декількох
ареалів поселення української діаспори у Польщі, Словаччині і Чехії;
розробку майже 300 життєписів представників української еліти.
Відтворено найважливіші аспекти творення і дослідження членами
родини української культури, опрацьовано, проаналізовано й узагальнено
напрями вивчення і творення ними пам’яток української архітектури,
храмових споруд в українському архітектурному стилі, української графіки,
граверства і малярства. Розкрито місце членів цієї спільноти у світовій та
українській історії й культурі, а також охарактеризовано внесок Євфимія
Сіцінського, Володимира Чехівського, Володимира Січинського, Вікентія
Шандора у вивчення традицій, звичаїв, ремесел і промислів українців.
Висвітлено роль членів названої родини як організаторів наукових,
навчально-освітніх і культурно-мистецьких інституцій, історико-краєзнавчих
і професійних осередків українських емігрантів, розкрито їхню педагогічну
діяльність у понад 30 державних, громадських і приватних світських
закладах освіти Канади, Німеччини, Словаччини, США, України,
Чехословаччини, у майже двох десятках навчально-мистецьких і духовних (курси, семінарії, школи) навчальних закладах України. Доведено, що їхня
інтелектуально-творча й науково-богословська спадщина є складником
світової та національної історії й культури. Також розкрито внесок і роль
членів родинного загалу у творення й розбудову музейної, бібліотечної,
видавничої, енциклопедичної, бібліографічної та пам’яткоохоронної справи в
Україні і в середовищі української діаспори.
Зроблено спробу створити колективний (соціальний) портрет родини
Сіцінських-Чехівських-Січинських-Шандорів, знакової в державному,
суспільно-просвітницькому, науково-освітньому, культурно-мистецькому і
церковно-релігійному житті України та української діаспори Німеччини,
Словаччини, США, Франції та Чехословаччини.
Ключові слова: історія, культура, українська діаспора, родина,
династія, Євфимій Сіцінський, Володимир Чехівський, Володимир і Ярослав
Січинські, Вікентій Шандор, Любиця Бабота.

Зміст: [натисніть, щоб розгорнути]
 
Відгуки читачів:
 
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
 
Тільки зареєстровані читачі можуть залишати відгуки. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь спочатку.